Постанова № 7162097, 24.11.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2009 року № 22а-19150/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Заверухи О.Б.,

суддів – Олендера І.Я., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання – Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року по справі за позовом Спільного українсько-польського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєско» до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року Спільне українсько-польське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєско» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0001012301/1 від 31.08.2007 р., яким визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 6171 грн., з яких 5141,82 грн. - основний платіж, 1029,18 грн. - штрафні (фінансові) санкції та зобов’язано провести зменшення від»ємного значення по податку на додану вартість на суму 13836 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що не порушував вимог податкового законодавства, відтак при здійснені господарської діяльності з імпорту кузовів автомобілів та їх подальшої реалізації на території України ним не занижено суму податкових зобов’язань, а тому просить оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати нечинним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001012301/1 від 31.08.2007 року, винесене Державною податковою інспекцією у Золочівському районі Львівської області.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем при продажу на митній території України товарів, які ним попередньо імпортувались, не порушено вимог податкового законодавства, відтак при здійснені таких операцій позивач не завищив суму бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Золочівському районі Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема вказує, що при продажу раніше імпортованих товарів на території України, позивачем неправильно визначено базу оподаткування таких операцій, оскільки відповідно до податкового законодавства, що регулює дані відносини, база оподаткування не може бути нижчою митної вартості, зазначеної у ввізній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування її мотивів покликався на обставини в ній викладені, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

С удом першої інстанції встановлено, що в період з 23.07.2007 року по 03.08.2007 року ДПІ у Золочівському районі Львівської області проведено планову перевірку Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєско» з питань утримання вимог чинного податкового та валютного законодавства за період з 11.04.2005 року по 31.03.2007 року.

На підставі перевірки відповідачем винесено акт №36/23-30063578 від 08.08.2007 року, яким встановлено порушення позивачем п. 4.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв’язку з чим занижено податок на прибуток за 1-ий квартал 2007 року на суму 802,50 грн.; п. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість за 1-й квартал 2007 року на суму 5141,82 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001012301/1, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 6171 грн., з яких 5141,82 грн. - основний платіж, 1029,18 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач реалізовував імпортовані ним кузови автомобілів на території України по ціні нижчій, ніж визначена митна вартість, хоча і вищій, ніж ціна придбання ним цих кузовів за межами України. При цьому, позивач відображав операції з реалізації кузовів у податковому обліку, виходячи з ціни їх реалізації на території України, а не з ціни, зазначеної у вантажній митній декларації.

За результатами документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 р. різниця між податковим зобов'язанням та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду становить від'ємне значення 13836 грн.; за І квартал 2007 р. різниця між податковим зобов'язанням та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду становить від'ємне значення 7941 грн. за рахунок заниження податкового зобов'язання внаслідок реалізації товарів за цінами нижче їх митної вартості. У податкову декларацію з ПДВ за грудень 2006 р. платником у рядок 23.1 перенесено від'ємне значення різниці звітного періоду за листопад в сумі 1396 грн. Документальною перевіркою податкової декларації з ПДВ за грудень 2006 р. різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту має від'ємне значення і становить 8914,93 грн. За результатами перевірки податкової декларації з ПДВ за І квартал 2007 р. різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ має позитивне значення в сумі 6537,82 грн. і відповідно сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, визначена відповідачем в сумі 5141,82 грн.

Приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач не допустив вказаних в акті порушень вимог податкового законодавства.

Проте, колегія суддів в важає, що суд першої інстанції неповністю з»ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості зазначеної в ввізній митній декларації з урахування витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження, страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних, та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за користування об’єктами інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, проводиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в розрахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до розрахунку-фактури:

на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження, страхування до пункту перетину митного кордону України;

комісійні та брокерські;

плата за користування об’єктами інтелектуальної власності, що належать до таких товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Як встановлено під час розгляду справи, як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді, позивач при розмитненні вживаних транспортних засобів, сплатив податок на додану вартість, виходячи із митної вартості, зазначеної в графі 12 вантажної митної декларації.

В подальшому при поставці товарів на митній території України позивач розрахував базу оподаткування, виходячи з вартості, яка була меншою, ніж визначена митна вартість товарів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеній за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни з урахуванням акцизного збору,ввізного мита інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування ( за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включаються до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку покупцем, або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В той же час, аналіз положень абзацу першого п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані платником податку на митну територію України, база оподаткування повинна визначатися з договірної (контрактної) вартості товару, але не менше митної вартості.

Таким чином позивач безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування виходячи з вартості, яка є нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин та вимог податкового законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що податковим органом доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення – рішення.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції неповністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, має місце неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова скасуванню .

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, п.п. 1, 3, 4 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року у справі № 2а-1086/08 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову Спільного українсько-польського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Лєско» до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді: І.Я. Олендер

В.М. Каралюс