Рішення № 71610882, 10.01.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12589/17

н/п 2-а/640/39/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Нев’ядомського Д.В.

при секретарі Коломойцеві М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління юстиції в Харківській області, треті особи з боку відповідача: Міністерство юстиції України, арбітражний керуючий ОСОБА_3, про визнання протиправними дії працівників ОСОБА_2 управління юстиції в Харківській області, про визнання нечинним акту,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління юстиції в Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними дії працівників ОСОБА_2 управління юстиції в Харківській області під час проведення перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3 та складання акту від 07.11.2016 року №68 та визнати нечинним акт перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3 від 07.11.2016 року №68.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що під час здійснення громадського контролю за діяльністю арбітражного керуючого ОСОБА_3 (свідоцтво № 318 від 28.02.201Зр), в якому він приймав безпосередню участь, ним були виявлені системні порушення законодавства України, порушення прав кредиторів та банкрутів, втручання в діяльність інших арбітражних керуючих з метою отримання незаконної вигоди та заволодіння майном. Вказував, що окрім доходів від діяльності арбітражного керуючого жодних інших законних джерел доходів ОСОБА_3 не має, її син працює заступником керівника прокуратури №6 Харківської області, невістка також працює в бюджетній установі. Тому йому незрозуміло звідки у ОСОБА_3 та ї сина у власності з'явились об’єкти, які раніше були на балансі підприємств, що ліквідовані в процесі банкрутства. Зокрема вказував, що в селищі Буди Харківського району Харківської області ОСОБА_3 стала власником частини клубу, шкільних майстерень, магазину, кафе по вул. Харківська, 6, стоматологічного кабінету та аптеки по вул. Залізнична, 1, які раніше належали АТЗТ «Будянський фаянс», та були реалізовані на торгах у справі про банкрутство Б-39/58-06.

Окрім того, у своєму позові вказав, що при отриманні свідоцтва ОСОБА_3 надала неправдиві відомості про наявність у неї офісу арбітражного керуючого, який згідно реєстру арбітражних керуючих зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.Так, зазначив, що за результатами дослідження активістами громадського руху «Справедливий суд» зроблено висновок, згідно якого арбітражний керуючий ОСОБА_3 не здійснює прийом за адресою: Харківська область. Харківський район, с. Буди, вул. Харківська, 6, та постійно відсутня у своєму офісі, з документами в офісі не працює. Печатка, справи та журнали арбітражного керуючого в офісі не зберігаються. Таким чином, так званий «офіс арбітражного керуючого ОСОБА_3І.» розташований у підсобному приміщенні продуктового магазину за адресою: Харківська область. Харківський район, с. Буди. вул. Харківська, 6, не відповідає вимогам Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2013 року №447/5, зокрема пунктам: 6.1, 6.5-6.10.

Вказував, що по даних фактах активістами громадського руху справедливий суд направлені численні скарги до Міністерства юстиції України. На всі скарги була отримана відповідь з недостовірною інформацією, що нібито порушень в діях арбітражного керуючого ОСОБА_3 не виявлено.

Вважав, що неправомірність дій працівників ОСОБА_2 управління юстиції в Харківській області виникла внаслідок порушення вимог ч. 2 ст. 106 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими встановлено, що позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства та п. 2.2., п. 3.2, Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5, відповідно до яких контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України. Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці, а голова та члени комісії зобов’язані:керуватись у своїй роботі нормами законодавства України;повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати перевірку в межах повноважень, передбачених законодавством.

На підставі викладеного просив суд задовольнити його адміністративний суд у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги повністю підтримав, надавав пояснення, викладені у позові та доповнень до нього.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління юстиції в Харківській області ОСОБА_4, яка діяла від імені відповідача та третьої особи – Міністерства юстиції України,в судовому засіданнізаперечувала проти задоволення позовних вимог. Вказала, що ОСОБА_2 територіальним управлінням юстиції у Харківській області на підставі скарги ОСОБА_5 від 25.09.2016 б/н, скерованої дорученням Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України, було проведено позапланову виїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3 у строк з 01.11.2016 до 03.11.2016.Предметом перевірки визначено: додержання вимог Конституції України. Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншого законодавства з питань банкрутства щодо дотримання арбітражним керуючим вимог Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2013 № 447/5 (далі — Правила організації діловодства), а саме: складання, оформлення та виконання документів (справи) щодо діяльності арбітражного керуючого, здійснення арбітражним керуючим прийому громадян в офісі, відповідність номенклатури справ до примірної номенклатури справ, щодо обладнання офісу арбітражного керуючого (інформаційна вивіска, що ідентифікує офіс арбітражного керуючого, інформація щодо часу прийому громадян, ведення журналу щодо прийому громадян і т.д.) та інших питань, порушених у скарзі ОСОБА_5 від 25.09.2016 б/н. 01.11.2016 року комісією було здійснено виїзд до офісу арбітражного керуючого ОСОБА_3 за адресою: вул. Харківська, 6, смт. Буди, Харківського р-ну, Харківської обл. для проведення перевірки.

Під час перевірки комісією встановлено, що офіс арбітражного керуючого ОСОБА_3 розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Буди, вул. Харківська, 6, що відповідає відомостям, зазначеним у Єдиному реєстрі арбітражних керуючих.

Зазначила, що арбітражним керуючим ОСОБА_3 було надано на перевірку договір дарування нежилих приміщень, згідно якого офісом є частина нежитлового приміщення, яка належить арбітражному керуючому ОСОБА_3 на праві приватної власності з 2011 року та відповідає вимогам п.п. 6.1 та 6.4 розділу VI Правил організації діловодства.Під час виїзду за місцем проведення перевірки комісією встановлено, що біля входу в офіс на будівлі та на вході в контору всередині будівлі розміщені інформаційні вивіски, що ідентифікують контору арбітражного керуючого. Вивіски мають напис “контора арбітражних керуючих”. На вивісці біля входу в офіс розміщена інформація щодо часу прийому громадян з 08-00 до 09-00 години кожного першого та третього вівторка кожного місяця, час початку з 06-00 та закінчення робочого дня 22-00, час обідньої перерви, вихідні дні — субота та неділя.Офіс арбітражного керуючого ОСОБА_3 захищений від несанкціонованого проникнення, а саме в офісі встановлена охоронна сигналізація, про що між арбітражним керуючим ОСОБА_3 та ТОВ “Охорона-5” укладено договір від 12.06.2015 № В924/1 щодо охорони офісу, що відповідає вимогам п. 6.7 розділу VI Правил організації діловодства.Було встановлено, що згідно з п. 6.10 розділу VI Правил організації діловодства арбітражний керуючий ОСОБА_3 здійснює прийом громадян в офісі, з 05.03.2013 веде журнал прийому громадян арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та складання, оформлення та виконання документів (справ) здійснюється у відповідності до Правил організації діловодства.

Вказала, що 25.12.2013 номенклатуру справ арбітражного керуючого ОСОБА_3 схвалено експертною комісією ОСОБА_2 управління юстиції у Харківській області та погоджено з експертно-перевірною комісією державного архіву Харківської області.На виконання п. 1.3 розділу IV Правил організації діловодства, арбітражний керуючий ОСОБА_3 затвердила та запровадила в дію номенклатуру справ на 2015 та 2016 роки.

Відповідно до п. 3.2. розділу IV Правил організації діловодства в офісі арбітражного керуючого ОСОБА_3 всі справи зберігаються у вертикальному положенні в шафах, що зачиняються. Для підвищення оперативності розшуку документів справи розміщені відповідно до номенклатури справ. На корінцях обкладинок справ зазначені індекси за номенклатурою.

З огляду на викладене, зазначила, що за результатами проведення позапланової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3 порушень не виявлено, про що було складено Довідку про результати позапланової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 03.11.2016 № 62 та акт позапланової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 07.11.2016 № 68.

Щодо скарг позивача, які надходили до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Харківській області, повідомила, що відповідно до пункту 2.12 Порядку контролю повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Скарга гр. ОСОБА_1 б/д б/н була скерована до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Харківській області дорученням Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 26.04.2017 № 590/Г-11516/9.4.

На підставі вищезазначеного та згідно з пунктом 4 частини 2 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого арбітражний керуючий зобов’язаний подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області звернулось листом від 13.05.2017 № 13218/06-29 до арбітражного керуючого ОСОБА_3 з вимогою надати пояснення з питань, викладених у скарзі гр. ОСОБА_1 б/д б/н.

За результатами аналізу, наданих арбітражним керуючим ОСОБА_3 пояснень було надано відповідь скаржнику гр. ОСОБА_1 листом від 07.06.2017 №16121/05-27.

Вважала, що обвинувачення працівників відділу з питань банкрутства ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Харківській області у корупції та хабарництві є безпідставними та некоректними та такими, що не відповідають дійсності.

Третя особа арбітражний керуючий ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими. Вказала, що відповідно до чинного законодавства України, арбітражний керуючий є фізичною особою, що здійснює незалежну професійну діяльність інформація про нього та його діяльність є конфіденційною, доступ до якої можливий лише у порядку та у випадках, встановлених законом, а тому твердження позивача, що його право на інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3 порушено діями працівників відповідача не відповідають дійсності.

Також зазначила, що позивач не є стороною або учасником будь-якої спору про банкрутство, які веде арбітражний керуючий ОСОБА_3, крім того, ОСОБА_1 не надано жодних доказів його особистого звертання до арбітражного керуючого ОСОБА_3 з будь-якими запитами, клопотаннями або на особистий прийом з метою отримаю інформації, яка його цікавить.Також вказала, що позивачем не зазначено жодних підстав для визнання недійсним акту перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3 № 68 від 07.11.2016, про що він просить у позовних вимогах, та не зазначено чим саме зазначеним актом порушено його права.

Вважала, що позовна заява ОСОБА_1 являє собою набір тез, які не мають жодного фактичного підтвердження або обґрунтування, а позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують наведені ним звинувачення. Не зазначено та жодним чином не обґрунтовано, який саме вплив здійснюється арбітражним керуючим на відповідача, в чому він проявляється. Не вказано, які саме системні порушення прав кредиторів та банкрутів виявлено позивачем та не надано жодних доказів існування таких порушень.

Твердження позивача, що вона не має жодних інших законних джерел доходів, окрім доходів від діяльності арбітражного керуючого, вважає нічим не обґрунтованим. Крім того вказала, що Міністерство юстиції України та його територіальні підрозділи не мають повноважень, щодо здійснення контролю за фінансовим станом, розміром та джерелами доходів арбітражних керуючих. Чинним законодавством таки обов’язки покладено на органи Державної фіскальної служби України та інші правоохоронні органи.Твердження позивача про місце роботи її сина та її невістки взагалі не мають жодного відношення до предмету позову, крім того, відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про інформацію» до основних принципів інформаційних відносин відноситься захищеність особи від втручання в її особисте або сімейне життя.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він є представником приватного підприємства, яке є кредитором у справі про банкрутство. Зазначив, що він бажав зустрітися з арбітражним керуючим ОСОБА_3 та протягом грудня 2016-навесні 2017 років три рази їздив у смт Буди. Проте офіс, в якому вона працює не знайшов, хоча за офіційною інформацією саме у смт Буди ОСОБА_3 повинна вести свою діяльність та прийом громадян. Вказав, що з арбітражним керуючим ОСОБА_3 він був особисто не знайомий, і що вона не виконувала обов’язки арбітражного керуючого за справою про банкрутство, де фірма, інтереси якої він представляє, є кредитором. Пояснив, що залишив записку про те, що бажав здійснити з нею зустріч, проте йому ніхто не зателефонував. Підтвердив, що особисто арбітражному керуючому ОСОБА_3 не телефонував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він цікавився одним об’єктом нерухомого майна і з метою встановлення інформації щодо нього він вирішив поїхати до арбітражного керуючого ОСОБА_3 у смт Буди, яка виконувала зобов’язання ліквідатора підприємства, у власності якого перебував об’єкт майна, що його цікавив.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду, просив визнати протиправними дії працівників ОСОБА_2 управління юстиції в Харківській області під час проведення перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3

Вирішуючи зазначену позовну вимогу позивача, суд керується наступним.

Так, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області діє на підставі Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.2011 за № 759/19497 (зі змінами) (далі - Положення).

Відповідно до пункту 4.28 Положення Головне територіальне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Пунктом 1.3 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013№1284/5,зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.07.2013 за №1113/23645 (далі — Порядок контролю), передбачено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), здійснюють Міністерство юстиції України як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства (далі - орган контролю).

Відповідно до пункту 2.6 Порядку контролю підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.

Відповідно до підпункту 2.6.2 пункту 2.6 Порядку контролю у разі надходження на адресу територіального органу з питань банкрутства звернення від фізичної чи юридичної особи про невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим покладених на нього повноважень територіальний орган з питань банкрутства надсилає відповідне звернення до Мін’юсту для вирішення питання щодо проведення позапланової перевірки.

Відповідно до підпункту 2.6.3 пункту 2.6 Порядку контролю Мін’юст аналізує звернення, які надійшли на його адресу, та, у разі якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства, здійснює позапланову перевірку або зобов’язує територіальний орган з питань банкрутства провести позапланову перевірку.

Судом встановлено, що дійсно, головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області на підставі скарги ОСОБА_5 від 25.09.2016 б/н, скерованої дорученням Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України, було проведено позапланову виїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3 у строк з 01.11.2016 до 03.11.2016.

Відповідно до доручення про проведення позапланової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 12.10.2016 року №66, копія якого була долучена до матеріалів справи, предметом перевірки було визначено додержання вимог Конституції України. Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншого законодавства з питань банкрутства щодо дотримання арбітражним керуючим вимог Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2013 № 447/5 (далі — Правила організації діловодства), а саме: складання, оформлення та виконання документів (справи) щодо діяльності арбітражного керуючого, здійснення арбітражним керуючим прийому громадян в офісі, відповідність номенклатури справ до примірної номенклатури справ, щодо обладнання офісу арбітражного керуючого (інформаційна вивіска, що ідентифікує офіс арбітражного керуючого, інформація щодо часу прийому громадян, ведення журналу щодо прийому громадян і т.д.) та інших питань, порушених у скарзі ОСОБА_5 від 25.09.2016 б/н.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2016 року комісією було здійснено виїзд до офісу арбітражного керуючого ОСОБА_3 за адресою: вул. Харківська, 6, смт. Буди, Харківського р-ну, Харківської обл. для проведення перевірки, результати якої були викладені у довідці про результати позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого від 03.11.2016 року №62 (копія долучена до матеріалів справи).

Судом встановлено, що за результатами проведення позапланової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3 було складено акт від 07.11.2016 року №68, відповідно до якого порушень виявлено не було.

Аналізуючи встановлені судом факти та обставини, суд приходить до висновку, що підстави для визнання неправомірними дії працівників ОСОБА_2 управління юстиції в Харківській області, викладені позивачем, а саме порушення ними вимогч. 2 ст. 106 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та п. 2.2., п. 3.2, Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5, відповідно до яких контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України. Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці, а голова та члени комісії зобов’язані:керуватись у своїй роботі нормами законодавства України;повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати перевірку в межах повноважень, передбачених законодавством, встановлені не були.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку суду, позивач не довів неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3, належні та допустимі докази обґрунтованості своїх вимог не надав.

Долучений до матеріалів справи та досліджений в судовому засіданні диск із відео зйомкою спілкування позивача з жінкою, яка представилась сусідкою ОСОБА_3, не спростовує висновків суду щодо відсутності доказів неправомірності дій відповідача під час проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3, а лише відображає їх спілкування та надання нею не впевнених відповідей на всі постановлені позивачем питання.

Щодо допитаних у судовому засіданні свідків, то їх пояснення також не доводять правомірність вимог позивача, а лише свідчать про те, що у 2016 році-навесні 2017 року та у кінці літа 2017 року свідки бажали зустрітись з ОСОБА_3, проте останню на місці не застали.

Посилання позивача відносно звинувачень працівників відділу з питань банкрутства ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Харківській області у корупції та хабарництві на думку суду також є безпідставними, оскільки також не доведені належними по справі доказами, не є предметом розгляду адміністративної справи, а інформація щодо об’єктів нерухомості, які належать на праві власності ОСОБА_3 та її сину, які раніше були на балансі підприємств, що ліквідовані в процесі банкрутства, зокрема АТЗТ “Будянський фаянс” (справа № Б-39/58-06) не стосується предмету позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3, та взагалі не відносяться до компетенції відділу з питань банкрутства ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Харківській області, оскільки Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, як орган контролю, здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих під час виконання ними повноважень розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів, а у справі № Б-39/58-06 про банкрутство АТЗТ “Будянський фаянс” арбітражний керуючий ОСОБА_3 не виконувала повноважень ні розпорядника майна, ні керуючого санацією, ні ліквідатора.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з тим, виходячи з вищенаведеного, позивач не вказав, якими саме діями працівників ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Харківській області були порушені його права, оскільки проведення позапланової виїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3 відбулось на підставі скарги ОСОБА_5 від 25.09.2016 б/н.

Що стосується вимоги ОСОБА_1щодо визнання нечинним акт перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3 від 07.11.2016 року №68, то суд приходить до висновку, що в цій частині адміністративного позову також слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Ч. 1 ст. 5 КАС України визначає способи захисту порушених справ, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, а ч.2 цієї ж статті передбачає, що захист може здійснюватися судом також в іншій спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд зазначає, що рішенням суб’єкта владних повноважень, в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і акти індивідуальної дії.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Індивідуальний акт –акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Обов’язковою ознакою як нормативно-правового акти, так і індивідуальногоакту є юридичний характер, тобто обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта (суб’єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів-офіційний документ, який породжує певні юридичні наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших відносин.

Суд зазначає, що акт перевірки не є індивідуальним актом, оскільки не є актом застосування норм права та не встановлює конкретні приписи, звернені до окремої особи. Такий акт є лише передумовою прийняття суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів та встановлює факти, які самі по собі не є актом застосування норм права та не встановлюють конкретні приписи до позивача.

Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства (в разі їх виявлення) та не є остаточним документом, що зобов'язує до вчинення будь-яких дій, оскільки акт перевірки не носить обов'язкового характеру для особи, яка перевіряється, не встановлює, припиняє або змінює правовідносини, права та обов'язки осіб, не породжує правових наслідків. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акта.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Акт перевірки, натомість, не породжує обов'язкових юридичних наслідків, тим паче для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а1.

Отже, позов в частині визнання нечинним акт перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3 від 07.11.2016 року №68не є таким, що відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права.

Також позивачем взагалі не зазначено жодних підстав для визнання нечинним акт перевірки № 68 від 07.11.2016 та не зазначено чим саме зазначеним актом порушено його права.

На підставі викладеного, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 242-243, 245 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління юстиції в Харківській області, треті особи з боку відповідача: Міністерство юстиції України, арбітражний керуючий ОСОБА_3, про визнання протиправними дії працівників ОСОБА_2 управління юстиції в Харківській області, про визнання нечинним акту–відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, та в порядку ст.. 295 КАС України.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня отримання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Нев’ядомський