Рішення № 71555986, 28.12.2017, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 813/577/17

пр.№ 2-а/464/221/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2017 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого - судді Рудакова І.П.,

суддів Чорної С.З., Мички Б.Р.

секретар судового засідання Добрій О.-В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу №813/577/17 за адміністративним за позовом ОСОБА_1 до Мінстерства оборони України, третя особа Львівський обласний військовий комісаріат про визнання рішень та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

представники сторін: позивач ОСОБА_1, представник відповідача – ОСОБА_2, представник третьої особи – ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

09.02.2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними рішення та дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби; зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії Збройних сил СРСР та згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії є інвалідом 3-ї групи захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку. Вказана інвалідність пов’язана з проходженням військової служби. На підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги та у липні 2016 року він звернувся до Львівського обласного військового комісаріату з відповідною заявою та необхідними документами. Документи були повернуті ОСОБА_1 Міністерством оборону України з посиланням на те, що підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки позивач звільнений з військової служби та інвалідність встановлена до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

09.08.2017 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог і внесення до предмету позову уточнень, згідно яких зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06.04.2017 №2004-VІІІ доповнено ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якими одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на законних підставах.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на законних підставах.

Заслухавши позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач проходив військову службу у складі військової частини 07651 та 25.09.1980 року отримав струс головного мозку середньої тяжкості, забій м’яких тканин голови, рвано-забійну рану потиличної ділянки, множинні садна та забої тулуба і нижніх кінцівок, закритий перелом спинки носа під час автомобільної аварії, знаходячись на полігоні під час тактико-спеціальних занять, травма отримана під час виконання обов’язків військової служби, що підтверджується довідкою командира військової частини 07651 від 27.09.1980 року.

Згідно виписки із наказу командира військової частини 07651 від 22.12.1984 року ОСОБА_1 з 22.12.1984 року виключено із особового складу військової частини та виплачено вихідну допомогу.

Постановою військово-лікарської комісії №222 на підставі протоколу №13 засідання 14 військово-лікарської комісії від 15.03.2001 року визнано захворювання ОСОБА_1, а саме: «деформуючий спондильоз попереково-грудного відділу хребта 2 стадії без клінічних проявів», таким, що пов’язане з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку.

29.06.2005 року позивачу встановлено 3-ю групу інвалідності у зв’язку із травмою пов’язаною з виконанням обов’язків військової служби, про що свідчать довідка МСЕК серії ЛВА -1 № 137964 від 29.06.2005 року.

27.07.2016 року позивач звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби.

Листом № 12484 від 21.12.2016 року Міністерство оборони України на виконання протокольного рішення від 19.08.2016 року № 69 відмовило ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби та інвалідність яким встановлено до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача.

Вирішуючи позов суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач посилається на те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п.4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За вимогами п. 4 ч. 2 цієї статті Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Дія Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (ст. 3 Закону).

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, яке мало місце в період її проходження.

Такого правового висновку у справах з аналогічних правовідносин прийшов Верховний суд України (постанови від 18.11.2014 року у справі №21-446а14, від 21.04.2015 року у справі №21-135а15.

Відповідно до п.б ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання рішення та дій Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби – протиправними, та зобов’язання Міністерства оборони України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби у розмірі 250 – кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 73,77, 90, 194, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

позов задоволити.

Визнати рішення та дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби – протиправними.

Зобов’язати Міністерство оборони України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.295 КАС України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України.

За умовами ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 04.01.2018 року.

Головуючий

Судді