Ухвала суду № 71548696, 11.01.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12962/16-к

н/п 1-кс/640/373/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2018 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Недосєкіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Харківській області підполковника поліції Мирного Андрія Володимировича про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12013220490001420 від 13.03.2013 за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України, -

встановив:

11.01.2018 до Київського районного суду м. Харкова надійшло два клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Харківській області підполковника поліції Мирного А.В., кожне з яких погоджене із прокурором відділу прокуратури Харківської області Соломко Н.А., в яких сторона обвинувачення просить накласти арешт шляхом заборони будь-яким способом укладати угоди, проводити реєстрацію або перереєстрацію права власності, здійснювати відчуження, на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3

Сторона обвинувачення на обґрунтування кожного клопотання зазначає, зокрема, що 10.06.2015 ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою і в групі з невстановленими особами, маючи заборгованість за кредитним договором та усвідомлюючи можливість звернення стягнення на заставне майно відповідно до рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.05.2010 та 17.03.2015, достовірно знаючи, що заставне майно перебуває під забороною відчуження, шляхом обману, а саме підроблення офіційних документів-листа від імені ПАТ КБ "Надра" про нібито погашення заборгованості за договором кредитування та припинення договору іпотеки, в органах державної реєстрації було незаконно знято обтяження у вигляді іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна з квартири АДРЕСА_1, яку в подальшому незаконно відчужила, заволодівши правом банку на вказане майно, передала її в іпотеку ОСОБА_4, спричинивши ПАТ КБ "Надра" матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на суму, яка дорівнює вартості іпотечної квартири на дату відчуження.

Відповідно до заяви поданої від імені ПАТ КБ «Надра» поданою уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_5 на виконання рішення виконавчої дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) від 28.04.2016 № 616 строк ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» продовжено до 04.06.2018 включно.

Уповноважена особа Фонду звертається з заявою про кримінальне правопорушення, вчинене громадянкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3.

13.08.2007 ОСОБА_3, із корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна - кредитних грошових коштів Банка, будучи проінформованим про порядок і умови кредитування громадян України Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», усвідомлюючи, що Банк надає кредити фізичним особам, які документально підтверджують свою плато-, кредитоспроможність, прибула до офісу Банка Харківського регіонального управління, за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 15.

29.08.2008 між Банком, в особі заступника начальника з роздрібного продажу Центрального відділення офісу ВАТ «КБ» Надра» Харківського регіонального управління ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 6/4/2008/840- К/816, за яким банк надав їй кредит у розмірі 103400 (сто три тисячі чотириста) доларів США, а вона (ОСОБА_3.) зобов'язалась у строк та на умовах, визначених цим договором, повернути кредит і сплатити проценти. Цільове використання кредиту - придбання нерухомого майна - квартири.

29.08.2008, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між Банком і позичальницею укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_7 надала банку-кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Зазначену квартиру, згідно з договором купівлі-продажу від 29.08.2008 ОСОБА_7 придбала у ОСОБА_8, ІПН НОМЕР_2.

Відповідні відомості про обтяження нерухомого майна (іпотечної квартири) було внесено до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

На виконання п. 3.3.1 Кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язалася повертати кредит та сплачувати відсотки за користування грошовою позикою безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок, відкритий в Банку, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, що складає 2469,84 доларів США, щомісячно.

Приховуючи злочинні дії, направлені на збагачення і переслідуючи мету неповернення кредиту, безоплатної експлуатації предмету застави, з метою створення видимості дотримання платіжної дисципліни з виплати кредиту, ОСОБА_3, у період з листопада 2008 року по лютий 2009 року, переказала всього три платежі на загальну суму 15324,25 доларів США.

03.02.2009 ОСОБА_3 кредит не обслуговує, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.05.2010 про стягнення заборгованост1 по поверненню кредитних грошових коштів, не виконує.

Неодноразові пропозиції працівників банку, адресовані ОСОБА_3 з питань врегулювання заборгованостей з виплати кредиту, боржником не були прийняті до вирішення, а навпаки, Позичальниця, порушуючи вимоги п. 4.3.7 Кредитного договору не проінформувала Заставодержателя про зміну номерів абонента телефону, стала свідомо переховуватись від працівників Банку.

Зазначені факти є підтвердженням того, що позичальник з початку кредитування переслідував мету збагачення особистого або осіб в долі яких був зацікавлений, а перші платежі є ні що інше як створення видимості виплати кредиту, обману працівників банку щодо дійсності наміру повернути кредитні грошові кошти.

Станом на 22.11.2017 зобов'язання за кредитним договором № 6/4/2008/840-КУ816 від 28.08.2008 не виконані, а сума заборгованості складає 402720,68 доларів США, при цьому прямі збитки - тіло кредиту 99966,57 доларів США.

В листопаді 2017 року, Банком отримано інформацію про те, що предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, було виведено з іпотеки та з неї знято заборону відчуження.

Будь-яких дозволів на виведення з іпотеки квартири АДРЕСА_1 та зняття з не!' заборони відчуження Банк не надавав, а, отже, правові підстави для відчуження заставного майна у ОСОБА_3 відсутні.

Крім цього, відповідно до інформації з Державного реєстру іпотек, вищевказана квартира, на підставі договору іпотеки, була обтяжена на користь ОСОБА_4.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у Банка-кредитора е всі підстави вважати, що Позичальниця ОСОБА_3, маючи заборгованість за кредитним договором у розмірі 402720,68 доларів США та, усвідомлюючи можлив1сть звернення стягнення на заставне майно відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.05.2010 (справа № 2- 5946/10) та від 17.03.2015 ( справа № 638/22563/14-ц), діючи особисто та/або за участі третіх осіб, достовірно знаючи, що заставне майно перебуває під забороною відчуження, як предмет іпотеки, незаконно відчужила іпотечну квартиру. Тим самим, своїми діями ОСОБА_3 завдала банку-кредитору збитків, сума яких дорівнює вартості іпотечної квартири (на дату відчуження).

ОСОБА_3 на час отримання кредиту усвідомлювала, що не буде повертати кредит з початку отримання кредитних грошей, відтак бажала настання суспільно-небезпечних насідків у вигляді незаконного заволодіння грошовою позикою в розмірі отриманого кредиту, передбачала/досягла вчинення правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Таким чином, з урахуванням того факту, що ОСОБА_3 вжиті заходи щодо подальшого приховування майна права на яке було незаконно позбавлено ПАТ КБ «Надра», а саме шляхом передачі його в іпотеку ОСОБА_9 на сьогоднішній день існує реальна загроза подальшого відчуження іпотечного майна, що в свою чергу перешкоджатиме не тільки відновленню прав іпотеко держателя, але й не дасть змоги здійснити процесуальні дії необхідні для притягнення винних до відповідальності.

Крім того, згідно приписів ст. ст. 2. 48, 37 і 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду приймає рішення, що належать до повноважень органів управління і контролю банку, вживає заходів на виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб і є предметами забезпечення своєчасного виконання зобов'язань, подає до органів досудового розслідування заяви про виявлені шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Реалізовуючи задачі Уповноважена особа Фонду звертається з заявою про кримінальне правопорушення, вчинене громадянкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, 1ІІН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4.

13.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «НАДРА» і громадянкою України ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 6/4/2008/840-К/456, за яким банк надав їй кредит у розмірі 199070 (сто дев'яносто дев'ять тисяч сімдесят) доларів СІЛА 51 цент, а вона (ОСОБА_8.) зобов'язалась у строк та на умовах, визначених цим договором, повернути кредит і сплатити проценти. Цільове використання кредиту -- придбання нерухомого майна - квартири.

Забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором виступала порука ОСОБА_10, відповідно до договору поруки № 6/4/2008/840-Ш457 від 13.06.2008.

13.06.2008 з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між Банком і позичальницею укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_8 надала банку- кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирикімнатна квартира АДРЕСА_2.

Відповідні відомості про обтяження нерухомого майна (іпотечної квартири) було внесено до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до п. 3.1.11. договору іпотеки, до виконання позичальником зобов'язань у повному обсязі Іпотекодавець не має права, без згоди Іпотекодержателя, розпоряджатися будь-яким чином Предметом іпотеки в цілому або окремим майном, що входить до його складу, а саме не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною прав власності на предмет іпотеки, відчужувати її в будь-який спосіб (продавати, дарувати, обмінювати), знищувати, передавати у володіння і користування (оренду, лізинг) третім особам, а також укладати відносно Предмету іпотеки або його частини будь - які інші угоди без згоди іпотекодержателя.

Відповідно до п. 4.3. вказаного договору іпотеки право іпотеки припиняється виконанням забезпечених іпотекою зобов'язань. Відповідно до п. 4.4 вказаного договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за кредитним договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю, іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки.

З моменту видачі кредиту, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, позичальницею ОСОБА_8, в період часу з 28.07.2008 сплачено лише 27170 (двадцять сім тисяч сто сімдесят) доларів США 33 центи.

29.12.2012 по даному кредиту було змінено валюту зобов'язання на національну валюту по курсу 1 долар США = 7,993 грн.

Станом на 12.09.2017 зобов'язання за кредитним договором № 6/4/2.008/840-11/45 7 від 13.06.2008 не виконанні, а сума заборгованості складає 2 674 894 (два мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) гривні 40 коп.

З 29.12.2012, жодних платежів на погашення заборгованості за кредитним договором не надходило.

В серпні 2017 року, під час перевірки відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було встановлено, що 24.06.2016 власником іпотечної квартири квартира АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу, являється ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4.

Крім цього, відповідно до інформації з Державного реєстру іпотек, вищевказана квартира, на підставі договору іпотеки, була обтяжена на користь ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5. При цьому, ОСОБА_3 (новий власник іпотечної квартири), зареєстрована за тією ж адресою, що і позичальниця ОСОБА_8, що дає підстави вважати, що вони є родичами, а укладений між ними договір купівлі-продажу квартири являється фіктивним та направлений на незаконне заволодіння іпотечною квартирою.

Будь-яких дозволів на відчуження іпотечної квартири Банк не надавав, відтак у іпотекодавця і нотаріуса, що посвідчував договори купівлі-продажу іпотечної квартири, відсутні правові підстави для відчуження заставного майна.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Банка-кредитор обґрунтовано вважає, що позичальник - іпотекодавець ОСОБА_8, маючи заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 674 894 (два мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) гривні 40 коп. та, усвідомлюючи можливість звернення стягнення на заставне майно, особисто та/або за участі третіх осіб, достовірно знаючи, що заставне майно перебуває під забороною відчуження, як предмет іпотеки, незаконно відчужила іпотечну квартиру ОСОБА_3, яка, в свою чергу, передала її в іпотеку ОСОБА_4 Тим самим, своїми діями ОСОБА_8 завдала банку-кредитору збитків, сума яких дорівнює вартості іпотечної квартири (на дату відчуження).

Відповідно до інформації, яка міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно № 110084353 від 09.01.2018 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3

20.09.2017 по кримінальному провадженню призначено судову будівельно-технічну експертизу для визначення вартості квартири АДРЕСА_2 на момент її незаконного відчуження.

Відповідно до інформації, яка міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно № 110084190 від 09.01.2018 право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що є достатні підстави для накладення арешту на вказане майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3, шляхом заборони будь-яким способом укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію або перереєстрацію, здійснити відчуження.

З метою забезпечення арешту майна та недопущення відчуження майна особами, причетними до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, орган досудового розслідування вважає за необхідне розглядати вказане клопотання без виклику власників зазначеного нерухомого майна

Сторона обвинувачення зазначає, що з метою забезпечення збереження речових доказів вважає, по-перше, той факт, що вказані нежитлові приміщення є предметом злочину, оскільки право на їх відчуження було отримано злочинним шляхом, та по-друге незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання рішення суду в частині забезпечення цивільного позову, чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що майно може бути відчужене чи пошкоджене шляхом знищення або реконструкції.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2018 вказані два клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Харківській області підполковника поліції Мирного А.В. про арешт майна об'єднані в одне провадження за № 640/12962/16-к, н/п 1-кс/640/373/18.

В судове засідання слідчий не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 11.01.2018 надійшла заява від старшого слідчого СУ ГУ НП в Харківській області Фоменко Ю.М., в якій вона просить провести судове засідання про арешт майна без її участі, у зв'язку з зайнятістю при проведенні слідчих дій у іншому провадженні. Клопотання підтримує в повному обсязі. Неприбуття в судове засідання слідчого, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотань.

Оскільки сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, власником може бути відчужене, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторони обвинувачення та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12013220490001420 від 13.03.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказі.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Стороною обвинувачення доведено, що вказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За вказаних слідчим у клопотаннях обставин, які внесені до ЄРДР та на теперішній час здійснюється досудове розслідування, вказані квартири можуть бути об'єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом.

Тому, вказане майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 1 ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягє задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належать на праві приватної власності ОСОБА_3, шляхом заборони її відчуження - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2, яка належать на праві приватної власності ОСОБА_3, шляхом заборони її відчуження - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя С.О. Муратова