Рішення № 71536159, 27.12.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2107/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Голубенко В.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа - Лубенський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування наказу.

Позовна вимога:

визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі – ГУНП в Полтавській області) № 149 від 06 листопада 2017 року «Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності» щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.

Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа - Лубенський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування наказу.

У своєму позові ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі – ГУНП в Полтавській області) № 149 від 06 листопада 2017 року «Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності» щодо накладення на нього дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани. До справи залучена третя особа – Лубенський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі – Лубенський ВП).

В обґрунтування такої вимоги позивач вказував на свою незгоду з притягненням його до дисциплінарної відповідальності, так як порушення службової дисципліни, як на його думку, він не допустив. 29 вересня 2017 року під час виконання ним своїх службових обов’язків старшого дільничного офіцеру поліції сектору превенції Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області він отримав закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку. Нещасний випадок стався під час виконання ним завдання у складі групи психічного хворого, який штовхнув позивача, внаслідок чого останній впав на сходи та отримав травму голови. Внаслідок отриманої травми лікувався. За фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень комісією ГУНП в Полтавській області було проведене службове розслідування, яке прийшло до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 службової дисципліни. З твердженням про порушення ним службової дисципліни позивач не погоджувався і його спростовував. Таке порушення, як на думку комісії, полягало у тому, що ОСОБА_1 не одяг, будучи направленим на виконання службового завдання, захисного шолому, всупереч вказівці керівництва. Наявність такої вказівки позивач заперечував, також наполягав на тому, що йому не було проведено жодного інструктажу перед початком виконання завдання та ніякими інструкціями не передбачено випадків, коли саме працівник поліції зобов’язаний користуватися захисним шоломом.

У судовому засіданні позивач підтримав свій позов і просив його задовольнити, як і представник позивача. Надав пояснення по суті справи, яке в цілому відповідає викладеному вище обґрунтуванню позову. Додатково пояснив, що у журналі видачі спецзасобів Лубенського ВП відсутні записи про видачу йому, ОСОБА_1, захисного шолому в день отримання травми. В той же час відсутній і запис про відмову від його отримання, хоча в разі відмови черговий зобов’язаний був зробити такий запис. Крім того, в органах поліції відсутній алгоритм дій працівників поліції при конвоюванні психічно хворих та відтак відсутній відповідний інструктаж позивача.

Відповідач заперечував проти позову. До суду направив відзив, у якому, спираючись на висновки службового розслідування, стверджував, що ОСОБА_1 дійсно отримав травму під час виконання службового завдання та при тих обставинах, про які позивач вказував. Однак при цьому відповідач наполягав на тому, що ОСОБА_1 вчинив порушення службової дисципліни у вигляді невиконання вказівки керівництва щодо користування спеціальними засобами, у тому числі захисним шоломом. За таке порушення службової дисципліни був притягнутий до дисциплінарної відповідальності – наказом ГУНП в Полтавській області №1495 від 06.11.2017 року йому оголошено сувору догану. Відтак, відповідач просив позов залишити без задоволення.

Позивач направив суду відповідь на відзив, згідно відповіді – з відзивом на позов позивач не погодився. Відповідь на відзив відповідає змісту позову та пояснень позивача.

Третя особа правом надати письмові пояснення суду не скористалася, обмежившись участю представника у судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 25.11.2010 року по 06.11.2015 року; в органах Національної поліції України – з 07.11.2015 року по даний час. З 05.05.2017 року перебуває на посаді старшого дільничного офіцеру поліції сектору превенції Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області. Діючих дисциплінарних стягнень на даний час не має.

28.09.2017 року до Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області надійшов лист лікаря-психіатра Лубенського поліклінічного відділення Лубенської центральної міської лікарні щодо надання 29.09.2017 року допомоги та виділення співробітників поліції для госпіталізації психічно хворого для примусової госпіталізації. У зв’язку з надходженням даного запиту начальником сектору превенції Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області було надано вказівку старшому дільничному офіцеру ОСОБА_1 та старшому дільничному офіцеру ОСОБА_5 виконати запитуване супроводження.

29.09.2017 року вказані офіцери прибули до чергової частини Лубенського ВП, де отримали окремі спеціальні засоби – бронежилети. Окремі спецзасоби (наручники та газові балончики) мали свої – за поясненням позивача, яке відповідачем не спростовувалося. В подальшому супроводжували лікаря та на автомобілі “швидкої медичної допомоги” прибули до місця проживання психічно хворої особи, яку з місця помешкання й у присутності його матері почали супроводжувати по сходах будинку до автомобіля для доставлення до лікувального закладу. Під час руху по сходах психічно хвора особа штовхнула ОСОБА_1, внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на сходи, при цьому отримав травму голови.

В подальшому позивач, ОСОБА_1, неодноразово, починаючи з 29.09.2017 року, звертався до лікувальних закладів. Йому було встановлено діагноз: “Закрита черепно-мозкова травма”, “струс головного мозку”, призначено відповідне лікування. З 30.09.2017 року по 13.10.2017 року проходив стаціонарне лікування в медичній установі.

Після повідомлення позивачем керівництва про факт його травмування та після надходження до Лубенського ВП повідомлення лікувального закладу про госпіталізацію ОСОБА_1 комісією ГУНП в Полтавській області було проведено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Лубенського ВП ОСОБА_1 З даного приводу було винесено наказ № 1104 від 30.09.2017 року (а.с.41).

Також наказом по Лубенському ВП № 42 від 02.10.2017 року було створено комісію з розслідування нещасного випадку, який стався 29.09.2017 року з капітаном поліції, дільничним офіцером сектору превенції ОСОБА_1

Згідно висновку службового розслідування, затвердженого 27.10.2017 року, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у період проходження служби при обставинах, не пов’язаних із виконанням службових обов’язків; за порушення п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про національну поліцію”, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п. 1 р. 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВВС № 1179-2016, п. 49 ОСОБА_6 1 до ОСОБА_7 про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах і навчальних закладах МВС України, затверджених наказом МВС України № 940-2012, п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1346-2002 - комісія вважала за необхідне оголосити ОСОБА_1 сувору догану (а.с.32-40).

Наказом ГУНП в Полтавській області № 1495 від 06.11.2017 року капітану поліції ОСОБА_1 оголошено сувору догану (а.с.71).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

За наслідком розгляду справи суд приходить до таких висновків.

Учасниками справи не оспорювався як сам факт отримання травми ОСОБА_1, так і поставлений діагноз, факт лікування, обставини, при яких була отримана травма.

Згідно ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Спір між учасниками даної справи має місце лише в тому, чи має місце факт порушення службової дисципліни у дяіх ОСОБА_1 в обставинах, у яких ним було отримано травму.

Порушення службової дисципліни, інкриміноване позивачу в даному разі, на думку відповідача виразилося в порушенні п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п. 1 р. 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС № 1179-2016, п. 49 ОСОБА_6 1 до ОСОБА_7 про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах і навчальних закладах МВС України, затверджених наказом МВС України № 940-2012, п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1346-2002.

Ці норми закону станом на час прийняття оскаржуваного рішення викладені наступним чином.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський зобов'язаний: професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Згідно п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179-2016, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;

виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;

дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;

зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Порушення вказаних норм, як на думку відповідача, полягало у тому, що позивач, приступаючи до виконання завдання зі супроводження психічно хворого до лікувального закладу, не отримав та не скористався захисним спеціальним спорядженням – захисним шоломом, всупереч вказівці керівництва. Під час безпосереднього супроводження громадянина неналежно організували взаємодію, внаслідок чого під час руху сходинками до виходу з будинку за місцем помешкання громадянина, капітан поліції ОСОБА_1 перебував у нестійкому положенні в безпосередній близькості від громадянина і не контролював його дії. Вказане дало можливість громадянину штовхнути ОСОБА_1, внаслідок чого останній втратив рівновагу, впав зі сходинок та отримав тілесні ушкодження (див. Наказ № 149. від 06.11.2017 року а.с.71)

Суд не погоджується з такими висновками відповідача.

З приводу користування засобом індивідуального захисту у вигляді шолому суд зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено обов’язку саме офіцера сектору превенції національної поліції користуватися чітко визначеним переліком спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту при виконанні тих чи інших службових завдань.

Не змогли вказати на наявність такої норми і представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні.

Таким чином, відповідач стверджував лише про те, що позивач, ОСОБА_1, не виконав вказівки керівника, начальника сектору превенції Лубенського ВП, користуватися захисним шоломом. Доказів наявності такої вказівки у письмовому вигляді, а також доказів наявності відповідного інструктажу, проведеного ОСОБА_1 перед виконанням службового завдання суду не надано.

Більше того, у судовому засіданні представники відповідача та третьої особи на питання суду пояснили, що будь-які письмові записи про проведення інструктажу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 29.09.2017 року відсутні. Причин пояснити не змогли.

Представники відповідача й третьої особи стверджували, що відповідна вказівка була надана ОСОБА_1 начальником сектору превенції Лубенського ВП усно, засобами мобільного зв’язку, оскільки останній 29.09.2017 року перебував за межами території обслуговування – у м.Полтава. Не заперечував відсутності на території обслуговування свого керівника й сам позивач.

Суд не знаходить доведеним належним чином факт надання такої усної вказівки ОСОБА_1 При цьому суд не приймає у якості доказу такої усної вказівки пояснення окремих працівників Лубенського ВП, надані ними у ході проведення службового розслідування за фактом травми позивача. Так, безпосередньо інформацією щодо наявності такої вказівки могли володіти тільки сам начальник сектору превенції, черговий, який здійснював видачу спеціальних засобів, та працівник сектору превенції ОСОБА_1 і ОСОБА_8 Пояснення ОСОБА_9, начальника сектору превенції Лубенського ВП, містить лише інформацію щодо того, що він доручив супроводження психічно хворого ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а також про те, що перед виконанням завдання останніх було (ким – не вказано) проінструктовано про заходи безпеки, дана вказівки отримати спецзасоби та засоби захисту (а.с. 48). Надане суду пояснення ОСОБА_10, який 29.09.2017 року заступив на чергування в черговій частині Лубенського ВП, містить інформацію про те, що він повідомив ОСОБА_1, ОСОБА_5 про необхідність отримати захисні шоломи, від чого вони відмовилися, тільки у частині, додатково дописаній опитуваним після того, як основну частину пояснення було ним закінчено й підписано (а.с.50-51). Крім того, таке пояснення суперечить встановленому факту відсутності будь-яких записів щодо проведення будь-якого інструктажу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перед виконанням службового завдання.

Також пояснення ОСОБА_10 протирічить поясненням самого ОСОБА_1, а також ОСОБА_5 (а.с.44-47 та 52-53).

Згідно наданого суду витягу з книги видачі й приймання озброєння та спеціальних засобів Лубенського ВП, 29.09.2017 року о 07 год 15 хв. Працівниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 отримано спеціальні засоби – бронежилети. Вони здані о 10 год. 00 хв. Записи про видачу будь-яких інших спеціальних засобів чи записи про відмову у їх отримання або ж їх видачі – відсутні. ( а.с.62).

У той же час суд погоджується з твердженням позивача про те, що якби вони з ОСОБА_5 відмовилися отримувати якусь частину засобів захисту, то черговий повинен був би зробити про це запис у книзі видачі й приймання озброєння та спеціальних засобів та доповісти керівництву. Цього черговим зроблено не було.

З приводу неузгодженості дій по супроводу психічно хворої особи і тактичних помилок, начебто допущених при цьому, суд зазначає, що жодним нормативно –правовим актом не встановлено обов’язкового чи рекомендованого алгоритму дій зі чітко визначеними критеріями для працівників поліції при виконанні саме такого роду службових завдань. Про наявність такого нормативного акту не повідомили суду й представники відповідача та третьої особи.

З приводу порушення позивачем ОСОБА_6 № 1 до ОСОБА_7 про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах і навчальних закладах МВС України, затвердженого наказом МВС України № 940-2012, суд прийшов до таких висновків.

Вказаним ОСОБА_6 затверджено перелік кримінальних правопорушень, інших правопорушень, надзвичайних ситуацій та інших подій, інформація про які подається до МВС України, головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, Головного управління внутрішніх військ МВС України. Відповідно до п. 49 вказаного ОСОБА_6, до такого переліку віднесено загибель, поранення або нанесення тілесних ушкоджень, травмування працівника ОВС, військовослужбовця внутрішніх військ, їх близьких родичів, знищення або пошкодження їхнього майна у зв'язку з виконанням працівником чи військовослужбовцем службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки та у боротьбі зі злочинністю.

З аналізу ОСОБА_7 про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах і навчальних закладах МВС України суд приходить до висновку, що дана ОСОБА_7 регламентує порядок інформування вищестоящих підрозділів про злочини та події черговою частиною підрозділу, відповідальним по підрозділу, начальником органу та вищестоящими підрозділами. ОСОБА_7 не поширюється на посади офіцерів сектору превенції територіального підрозділу поліції та на її підставі не існувало будь-якого службового обов’язку у позивача.

Також в вину позивачу поставлено порушення п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1346-2002п.

Згідно даного пункту, про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Відповідач стверджував, що позивачем не виконано вимог цієї норми. У своїх поясненнях позивач стверджував, що у той же день повідомив про отримання травми керівництво.

Самим же відповідачем на виконання вимог суду надано матеріали службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1, серед яких сам відповідач надав суду копію рапорту ОСОБА_1 від 29.09.2017 року (в той же день), у якому останній повідомляє заступника начальника Лубенського ВП про те, що при виконанні службового завдання отримав забій голови та поперека (а.с.75).

Однак відмітки щодо реєстрації даного рапорту відсутні. До Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події рапорт не внесено. Лише 30.09.2017 року в даному Журналі зареєстровано заяву лікаря ЦКЛ Чумаченко про звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою з діагнозом «ЗЧМТ» (а.с.63-64)

Лише 08.11.2017 року Лубенським ВП були зареєстровані заяви ОСОБА_1 про отримання ним тілесних ушкоджень (а.с.79-80).

Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про порушення ОСОБА_1 п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1346-2002п.

Згідно ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на висновки суду щодо відсутності у діях ОСОБА_1 ознак порушення службової дисципліни та дисциплінарного проступку суд прийшов до висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення та прийняття його не на підставі закону.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів у даному разі обґрунтованості свого рішення.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 149 від 06.11.2017 року в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, с.Засулля Лубенського району Полтавської області, вул.3 Річкова, 16, ІПН НОМЕР_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області м.Полтава вул.Пушкіна, 83, третя особа -Лубенський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, м.Лубни Полтавської області вул.Монастирська, 4, задовольнити.

Наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 149 від 06.11.2017 року в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани - визнати протиправним та скасувати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 05.01.2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_11