Рішення № 71531757, 28.12.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14605/16-ц

н/п 2/640/383/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Давіденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», в особі Харківського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання зобов’язань та правочинів припиненими, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення коштів , -

встановив:

Позивач звернуся у суд з позовом до відповідача позовною заявою, просить: визнати припиненим його зобов’язання за договором кредиту №837/18-2736/7-252 як виконаного належним чином; розірвати договір відновлюваної кредитної лінії №837/19-27/36/7-151 у зв’язку з припинення забезпеченого нею зобов’язання; визнати припиненим договір застави №837/19-27/36/7-151 у зв’язку з припиненням забезпеченого нею зобов’язання; визнати припиненим договір поруки №837/17-27/36/7-072 у зв’язку з припиненням забезпеченого нею зобов’язання; зобов’язати відповідача здійснити заходи щодо виключення предмету застави за договором №837/19-27/7-151 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна; зобов’язати відповідача надати відповідну інформацію до всіх бюро кредитних історій до яких надавались відомості щодо позивача за договором кредиту № 837/18-27/36/7-252 та договір відновлюваної кредитної лінії № 837/18-27/36/7-253; стягнути з відповідача на користь позивача реальні збитки в сумі 17462,03 грн. ( 800 грн. за вчинення нотаріальних дій, 14219,07 незаконно отриманої комісії та 2442,96 грн., які знаходяться у незаконному володінні відповідача); стягнути з відповідача доходи в сумі 3281,6 грн. одержані ним за час незаконного володіння коштами позивача; стягнути з відповідача на користь позивача доходи у вигляді банківських кредитів в сумі 10 000 грн. не отриманих позивачем внаслідок протиправної поведінки відповідача; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

В процесі розгляду справи, позивачем було збільшено позовні вимоги до 530823,63 грн., збільшення прийняті судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем 27.12.2007року було укладено договір кредиту №837/18-2736/7-252 для купівлі автотранспортного засобу, відповідно до якого позивач отримав кошти в сумі 106830,00 грн. Крім того, між сторонами 26.12.2007року було укладено договір відновлюваної кредитної лінії (ВКЛ) № 837/18-27/36/7-253, договір застави № 837/19-27/36/7-151 та договір поруки № 837/17-27/36/7-072. Позивачем повністю здійснювались щомісячні платежі у погашення суми основної заборгованості та сплачено відповідачу 106894,94 грн. Тобто, на думку позивача, ним умови договору виконані. Однак, банком станом на 15.09.2016року нарахована загальна заборгованість в сумі 6097,01 грн. В наслідок чого позивач звернувся до банку з пропозицією скасувати заборгованість та підтвердити належне виконання кредитного договору, а також підтвердити припинення договору поруки на застави, однак банком відповіді не наданою. Позивач вважає, що відповідачем йому неправомірно нарахована заборгованість в сумі 403,83 грн. за основним договором, оскільки банк підвищив відсоткову ставку в односторонньому порядку, лише повідомивши позивача листом, однак, договір про внесення змін підписаний не був, а тому позивач продовжував сплачувати відсотки в розмірі передбаченому основним договором. В подальшому банком, скасоване рішення про підвищення відсоткової ставки за основним договором та здійснив перерахунок. Таким чином, транш по відновлюваній кредитній лінії у 2008 році страхувальнику банком перерахований не був. В подальшому у 2009році банком був перерахований транш за договором відновлюваної кредитної лінії на рахунок страхової компанії для сплати страхового внеску вже по недіючому договору страхування. Позивач грошові кошти за договором ВКЛ не сплачував, вважаючи його припиненим. Відповідно до квитанції від 10.11.2008року банком від позивача отримано грошові коти в сумі 1271,28 грн., зараховано до сплати кредиту лише 1155,44 грн., решта коштів в сумі 115,84 грн. незаконно зараховано як відсотки за новою відсотковою ставкою. 12.01.2010 року у погашення кредиту позивач сплатив 499,12 грн. з призначенням платежу «погашення кредиту», однак банк самовільно зарахував платежі у погашення припиненого договору відновлюваної кредитної лінії. 19.02.2010 року позивач сплатив 555 грн. за основним договором, які також зараховані у погашення припиненого договору ВКЛ. 12.01.2012 року сплачені позивачем кошти за основним договором в сумі 1273 грн. зараховано в погашення заборгованості по договором ВКЛ. Так, позивач вважає, що відповідач під час незаконного володіння коштами позивача отримав дохід в сумі 3281,6 грн. У 2011 році та 2012році позивач звертався до інших банків для отримання споживчого кредиту в сумі 5000грн. у ПАТ «ВТБ Банк» та 5000грн. у ПАТ «ОТП Банк» однак, позивачу було відмовлено за наявності інформації щодо чинних прострочених кредитних договорів з АКБ «Укрсоцбанк». Тому позивач вважає, що відповідач позбавив його можливості отримати дохід в сумі 10000 грн. Наявність спричинення відповідачем моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що в наслідок зазначених незаконних дій відповідача та надання його персональних даних борговій агенції, позивачу було спричинено страждання, під час намагань відповідача стягнути заборгованості, позивач та його родина відчували тривогу та страх. В наслідок чого тривалий час знаходились у стані стресу.

В процесі розгляду справи позивачем подано уточнення позовних вимог, які прийняті судом, згідно яких позивачем збільшено позовні вимоги до 530823,63 грн., оскільки позивачем було сплачено відповідачу 80 грн. для отримання копії квитанції про сплату комісії.

В судовому засіданні позивачем заявлені клопотання про витребування доказів , в задоволені яких судом відмовлено.

Представником відповідача ОСОБА_2 через канцелярію суду подано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню оскільки згідно кредитного договору укладеного 26.12.2007року між позивачем та відповідачем, позивач отримав грошові кошти в сумі 106830 грн. зі сплатою 0,01 % річних, а також укладено договір застави та відновлюваної кредитної лінії за умовами якого банк зобов’язався надавати позичальнику грошові кошти на умовах і порядку визначеному договором. Так, відповідно до договору ВКЛ кредит надається з другого року кредитування за основним договором на здійснення страхових платежів за договором добровільного страхування ТЗ. Відповідно до умов договору ВКЛ, кредитор має право зупинити надання кредиту за цим договором у разі наявності простроченої заборгованості та неналежного виконання позичальником умов в тому числі і основного договору. Відповідно до умов основного договору кредитор має право змінити процентну ставку, про що повідомляє позичальника, а останній має підписати додаткову угоду про зміну відсоткової ставки, а в разі незгоди здійснити повне погашення кредиту. Відповідач мав право на підвищення відсоткової ставки та повідомив позивача, що в разі його незгоди він має право достроково погасити кредит та нараховані відмітки, або продовжувати користуватись кредитом, сплачуючи вже підвищену ставку. Однак, позивач підвищену ставку не сплачував та кредит не погасив, наслідок чого станом на 26.12.2008року утворилась прострочена заборгованість в розмірі 403,83 грн. Тобто відмова відповідача в наданні кредиту за договором ВКЛ обумовлена неналежним виконанням позивачем умов основного договору та наявності простроченої заборгованості. На момент утворення заборгованості, а саме на 27.12.2008року клопотань позивача про перегляд процентної ставки до банку не надходило, а тому відповідач вважає, що в його діях відсутня вина. Також відповідач зазначає, що відсутні підстави при наявності яких можливе визнання правочин недійсним. Крім того, щодо вимог про припинення договору кредиту та розірвання договору ВКЛ, відповідач вважає, що сплив строк позовної давності.

Представником відповідача ОСОБА_3 було подано клопотання про заміну неналежного відповідача ОСОБА_4 відділення АКБ « Укрсоцбанк» на належного –ПАТ « Укрсоцбанк». Ухвалою суду від 13.02.2017 року було виправлено описку в ухвалі суду від 26.09.2016року та замість «АКБ «Укрсоцбанк» в особі Харківського відділення АКБ «Укрсоцбанк» зазначено «ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Харківського відділення ПАТ «Укрсоцбанк».

Також представником відповідача ОСОБА_3 до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, однак ухвалою суду від 13.02.2017року в задоволенні клопотання було відмовлено.

Крім того, представником відповідача ОСОБА_3 до суду подане клопотання про залишення позову без розгляду, однак ухвалою суду від 30.06.2017року в задоволенні клопотання відмовлено.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 26 грудня 2007 р. між сторонами укладений договір кредиту № 837/18-2736/7-252 (далі - Основний договір), за умовами якого відповідач надав позивачу у користування грошові кошти в сумі 106830 грн., на придбання автомобілю Skoda Octavia, за умови їх повернення зі сплатою процентів в розмірі 0,01% річних. Згідно умов Основного договору позивач зобов’язався щомісячно повертати кредит зі сплатою відсотків, сплачуючи щомісячний платіж в розмірі 1271,78 грн., з кінцевим терміном погашення 20.12.2014р.

Відповідно до п.3.3.1 Основного договору позичальник зобов’язався укласти договір страхування придбаного ним автомобіля.

Банк надав кредитні кошти, позивач отримав та придбав автомобіль Skoda Octavia.

26.12.2007р. позивач застрахував придбаний ним автомобіль Skoda Octavia, уклавши договір добровільного страхування із ВАТ НАСК «Оранта» за №К837-040/07/СТ. Вигодонабувачем за договором страхування є банк. Договір страхування укладений на строк з 27.12.2007р. по 20.12.2014р.

Також 26.12.2007р. між сторонами був укладений договір відновлюваної кредитної лінії №837/18-2736/7-253, за умовами якого банк зобов’язався надати позивачу грошові кошти, за умови повернення зі сплатою 15% річних. Кредит надається траншами, для забезпечення сплати чергових страхових платежів за договором страхування №К837-040/07/СТ від 26.12.2007р., шляхом перерахування коштів на рахунок страхової компанії.

В забезпечення договору кредиту (основного договору) та договору відновлюваної кредитної лінії, між сторонами був укладений договір застави №837/19-27/36/7-151 від 26.12.2007р. Предметом договори застави є автомобіль НОМЕР_1.

Також між сторонами в забезпечення виконання договору кредиту (основного договору) був укладений договір поруки №837/17-27/36/7-072 від 26.12.2007р.

За ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач зазначає, що він сплатив за умовами основного кредитного договору суму в повному обсязі, тому він підлягає припиненню

Кредит, за умовами основного договору – п.п. 2.1, 3.1.1, надається шляхом перерахуванням коштів на позичковий рахунок позичальника відкритий у банку - №22038837876871.

За п.2.4.1 основного договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок №22083837876871 в період сплати, за який приймається період з 1 по 20 число місяця наступного за звітнім. У разі якщо 20 число місяця є неробочим днем , то позичальник зобов’язаний сплатити суму нарахованих процентів до попереднього робочого дня.

За п.1.1. сплата кредиту здійснюється 20 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 4.1. у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та кредиту, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

Згідно п.1.1.1. основного договору загальна сума, яка підлягає сплаті за договором складає 106830 грн. (кредит та відсотки).

Банком, згідно наданої довідки, розрахунку та виписки по рахунку, зараховано в рахунок погашення кредиту сума в розмірі 103991,81 грн. При цьому рахується заборгованість за відсотками - 0,70 грн., заборгованість по кредиту – 2877,69 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків – 862, 53 грн., інфляційні втрати по кредиту – 351,09 грн.

Позивачем згідно наданих платіжних доручень та квитанцій сплачено 104461,80 грн.

При цьому, частина платежів внесена позивачем із порушенням строків передбачених п.п. 1.1., 2.4.1 основного договору, а саме: 22.10.2012р., 25.05.2014р., 27.06.2014р., 31.07.2014р, 30.10.2014р., 27.11.2014р., 29.12.2014р.

Крім того, в частині наданих квитанцій погашення процентів здійснено не на визначений у договорі рахунок, в частині квитанцій призначення платежів зазначено – внесення готівки на рахунки фізичних осіб. Тобто маються порушення умов основного договору, які є наслідок нарахування пені.

Таким чином, належних та допустимих доказів виконання позивачем своїх зобов’язань за основним договором, проведених належним чином, на підставі умов договору – суду не надано, внаслідок чого вимоги позивача в частині припинення основного договору задоволенню не підлягають. При цьому судом роз’яснювалось позивачу його право на заявлення клопотання про призначення експертизи, однак позивач своїм правом не забажав скористатися.

Відповідно до ч.1 ст. 559, ч.1 ст. 593 ЦК України порука та застава припиняються з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Враховуючи, що підстав для визнання припиненим основного договору, виконання якого забезпечується договором поруки №837/17-27/36/7-072 від 26.12.2007р. та договором застави №837/19-27/36/7-151 від 26.12.2007р., відсутні, внаслідок чого вимоги щодо визнання вказаних договорів забезпечення припиненими також відсутні.

У зв’язку із відмовою в задоволені вимог позивача про припинення основного договору, не підлягають задоволенню і інші вимоги позивача - в частині зобов’язання відповідача здійснити заходи щодо виключення предмету застави за договором №837/19-27/7-151 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна; зобов’язання відповідача надати відповідну інформацію до всіх бюро кредитних історій до яких надавались відомості щодо позивача за договором кредиту № 837/18-27/36/7-252, оскільки вони пов’язані та є похідними від вимоги про припинення вказаного договору.

Стосовно розірвання договору відновлюваної кредитної лінії №837/18-2736/7-253 від 26.12.2007р., суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред’явлено вимоги позивача в цій частині, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, – змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов’язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Позивачем наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, не доведено, тому підстави для розірвання договору відновлюваної кредитної лінії №837/18-2736/7-253 від 26.12.2007р. – відсутні.

У зв’язку із відмовою в задоволені вимог позивача про розірвання договору, не підлягають задоволенню і інші вимоги позивача - в частині зобов’язання відповідача надати відповідну інформацію до всіх бюро кредитних історій до яких надавались відомості щодо позивача за договором відновлюваної кредитної лінії № 837/18-27/36/7-253, оскільки вони пов’язані та є похідними від вимоги про розірвання вказаного договору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Доказів завдання позивачу діями відповідача реальних збитків та упущеної вигоди, суду не надано.

Наявність у позивача витрат на комісію, витрат на послуги нотаріуса (докази сплати відсутні) та незаконного заволодіння банком коштів - не є реальними збитками в розумінні п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України.

Посилання позивача на те, що банк заволодів його грошовими коштами в сумі 2442,96 грн., не підтверджено.

Так дійсно банк підвищив в односторонньому порядку відсоткову ставку за основним договором, однак в подальшому її скасував, а сплачені позивачем кошти перерахував за відсотковою ставкою визначеною основним договором.

Також суд зазначає, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні відповідачем своїх зобов’язань за договорами. Тобто необхідно довести, що вигода позивача мала реальний характер і він би безперечно її отримав, якби не протиправні дії відповідача, що в свою чергу позивачем доведено не було.

Ймовірні кредитні кошти, які позивач міг би отримати від банків, не є упущеною вигодою в розумінні п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України.

Також суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволені позовних вимог стосовно стягнення з відповідача на підставі ст. 390 ЦК України, доходів, одержаних відповідачем за час незаконного заволодіння грошовими коштами позивача, оскільки зазначено норма регулює розрахунки при витребування майна із чужого незаконного володіння, що в даному випадку - відсутнє.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, при цьому моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач вказує, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав, у зв’язку із винними діями відповідача, який передав третім особам відомості, стосовно укладеного ним із банком договорів та які в свою чергу «тероризували» його та його родину.

Згідно роз’яснень, які містяться в п.5 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Між тим, позивачем не доведені винні дії відповідача та причинного зв’язку між винними діями та спричиненою шкодою, тому підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ЦК України, суд –

вирішив :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (61172, АДРЕСА_1, р.н. НОМЕР_2) до ПАТ «Укрсоцбанк» ( 03150,м.Київ, вул.Ковпака, б.29, код 00039019), в особі Харківського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання зобов’язань та правочинів припиненими, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Бородіна Н.М.