Ухвала суду № 71512302, 10.01.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3693/15-к

н/п 1-кп/640/159/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2018 р.Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючої судді Шмадченко С.І.,

суддів Золотарьової Л.І., Сенаторова В.М.,

за участю секретаря Яхновського В.Д.,

прокурора Ільєнкова О.О., Лемішко М.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

адвоката Олесіва Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження міри запобіжного заходу ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.1 ст.115 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В ході розгляду кримінального провадження за обвинуваченям ОСОБА_2, прокурор заяви клопотання про продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу тримання під вартою, посилаючись на існування у обвинуваченого ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували на момент обрання зазначеного запобіжного заходу і на даний час не відпали.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Олесів Н.Я. проти продовження міри запобіжного заходу заперечували, зазначили, що ризики на які посилається прокурор не доведені. Обвинувачений тривалий час утримується під вартою, має постійне місце мешкання у м.Харкові і не має наміру переховуватись від суду, просили змінити обраний запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_2 строк тримання під вартою на 60 діб.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує, що ОСОБА_2 офіційно не працює та не має офіційних джерел отримання прибутку, не має стійких соціальних зв'язків, а обставини інкримінованого йому умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Особлива тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 в разі визнання його винним, у сукупності із даними про його особу спростовує доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ст. 177 КПК України, та можливість застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні при продовженні строку тримання ОСОБА_2 під вартою, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 369 КПК України, колегія суддів,- У Х В А Л И Л А :

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, міру запобіжного заходу тримання під вартою до 10 березня 2018 року.

В задоволені клопотання захисту та обвинуваченомго про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Шмадченко С.І.

Судді Золотарьова Л.І.

Сенаторов В.М.