Постанова № 7152807, 23.11.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.11.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2009 року Справа № 2а-25534/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А., Зацепіної Ю.В.,

та

представників сторін

від позивача директор Бут О.В.,

Масалов Є.В. (довіреність від 13.08.2009 б/н)

Рафалюк В.Г. (довіреність від 13.08.2009 б/н)

від відповідача головний державний податковий ревізор-інспектор

Кирюхіна О.О. (довіреність від 22.09.2009 № 13323/10)

головний державний податковий інспектор

Леонова З.Є. (13.08.2009 № 11539/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл»

до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про визнання протиправними дій, встановлення відсутності компетенції та скасування як незаконних податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 та першої податкової вимоги від 04 вересня 2009 року № 1/60 ,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області щодо невиконання пунктів 4.2 та 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, стосовно обов'язку підписання акта перевірки за місцезнаходженням платника податків, товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл», яке знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. № 434, кв. № 29;

- встановити відсутність компетенції (повноважень) державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області щодо визнання договору від 25 березня 2008 року № 25/03/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з приватним підприємством «ОПТ-СПЕЦ-ВМ», та договору від 24 квітня 2008 року № 24/04/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ», нікчемними на підставі частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок;

- скасувати як незаконне податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0.

В попередньому судовому засіданні 23 вересня 2009 року позивач заявою від 22 вересня 2009 року № 2 збільшив розмір позовних вимог, доповнивши їх вимогою про скасування як незаконної першої податкової вимоги державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 04 вересня 2009 року № 1/60 (том 1, арк. справи 167).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

З 30 червня 2009 року по 27 липня 2009 року державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області провела планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої склала акт від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591.

Під час проведення перевірки посадовими особами було порушено порядок проведення перевірки, а саме, фактично перевірку проводило три посадові особи державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, а в акті перевірки від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591 зазначено, що її проводило чотири посадові особи державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області. Акт перевірки також підписаний чотирма посадовими особами державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, хоча одна посадова особа жодного дня не була присутня при проведенні перевірки та не бачила жодного документа товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл», а тому не могла робити жодного висновку, що зазначені в акті перевірки, і тим більше, ставити свій підпис в даному акті перевірки.

В порушення вимог пунктів 4.2 та 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, акт перевірки від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591 не був підписаний за місцезнаходженням платника податків, товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл», яке знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. № 434, кв. № 29.

Висновки акта перевірки від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591 про нікчемність договору від 25 березня 2008 року № 25/03/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з приватним підприємством «ОПТ-СПЕЦ-ВМ», та договору від 24 квітня 2008 року № 24/04/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ», на підставі частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, позивач вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що зроблені з перевищенням наданих законом повноважень. Висновки про нікчемність правочинів не підтверджуються жодними доказами, а у відповідача взагалі відсутні повноваження щодо визнання правочинів нікчемними.

Першу податкову вимогу державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 04 вересня 2009 року № 1/60 позивач вважає незаконною та просить її скасувати у звязку з тим, що в порушення підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 та підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вона винесена на суму неузгодженого податкового зобовязання.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові і заяві про доповнення підстав позову.

Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Луганської області позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 16 вересня 2009 року № 13063/10 (том 1, арк. справи 152-161) та заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог від 24 вересня 2009 року № 13438/10 (том 2, арк. справи 1-3). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у звязку з тим, що оскаржувані дії, податкове повідомлення - рішення від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 та перша податкова вимога від 04 вересня 2009 року № 1/60 відповідають вимогам чинного законодавства.

Зокрема, в запереченнях проти позову, відповідач зазначає, що рішення про не вихід на підприємство посадової особи Касатова Є.М. було прийнято через те, що в його обовязки входить перевірка дотримання порядку ведення касової дисципліни і розрахунків за готівку, а бригадиром перевірки Кирюхіна О.О. у ході перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» було встановлено, що відпуск ТМЦ за готівку не відбувався, по касі підприємства виплачується заробітна плата, відбувалась видача готівки у незначних сумах під звіт на відрядження та на господарські потреби. Дані виплати були перевірені бригадиром перевірки Кирюхіна О.О. при проведенні перевірки податку на прибуток, порушень не було встановлено. Касатова Є.М. згідно баз даних державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області надав бригадиру перевірки Кирюхіна О.О. інформацію про те, що на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» касових апаратів не має, торгових патентів не має, обєкти роздрібної торгівлі по продажу нафтопродуктів (АЗС) відсутні, про що і було зроблено підпис Касатова Є.М. у акті перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл». Акт перевірки від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591 був вручений 03 серпня 2009 року особисто директору товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» Бут О.В. по фактичному місцезнаходженню товариства. Їй було запропоновано ознайомитись зі змістом акта перевірки та підписати його. Директор товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» Бут О.В. від підписання акта перевірки відмовилась, про що у відповідності із пунктом 4.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, складено акт відмови від підпису від 03 серпня 2009 року № 37/23-124, який зберігається у державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області.

Стосовно висновків акта перевірки про визнання договору від 25 березня 2008 року № 25/03/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з приватним підприємством «ОПТ-СПЕЦ-ВМ», та договору від 24 квітня 2008 року № 24/04/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ», нікчемними на підставі частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, відповідач зазначає, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним судом не вимагається. В обґрунтування висновків щодо нікчемності правочинів, відповідач посилається на те, що у приватного підприємства «ОПТ-СПЕЦ-ВМ» та товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ» у переліку видів діяльності відсутня діяльність, яка повязана із дослідженням конюнктури ринку та виявлення суспільної думки (74.13.0), договори купівлі-продажу нафтопродуктів укладені товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» самостійно. Документи, які були надані до перевірки від контрагентів приватного підприємства «ОПТ-СПЕЦ-ВМ» та товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ» - договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт по агентським послугам, звіти, між собою схожі, надруковані одним текстом та шрифтом. Приватне підприємство «ОПТ-СПЕЦ-ВМ» та товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ» в податковому обліку не своєчасно відобразили податкові зобовязання, які виникли по операціям з надання агентських послуг. Крім того, на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» працювала людина, у коло обовязків якої входило виконання роботи по веденню маркетингових послуг.

Наявність вищезазначених обставин, на думку відповідача, свідчить про нікчемність договору від 25 березня 2008 року № 25/03/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з приватним підприємством «ОПТ-СПЕЦ-ВМ», та договору від 24 квітня 2008 року № 24/04/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ», внаслідок чого товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» завищено податковий кредит за операціями з приватним підприємством «ОПТ-СПЕЦ-ВМ» та товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ» на загальну суму 21025,00 грн.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» двічі включило в податковий кредит (в серпні та вересні 2008 року) податкову накладну від 14 липня 2008 року № 16, отриману від товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-ПК» на суму податку на додану вартість 333,00 грн.

В обґрунтування правомірності формування та надсилання першої податкової вимоги від 04 вересня 2009 року № 1/60 відповідач зазначає, що Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чітко встановлено термін, в який платник може оскаржити суми податкових зобов'язань, нараховані контролюючим органом. Зазначений термін обмежується десятьма днями з дня отримання податкового повідомлення рішення.

Оскільки позивач не скористався своїм правом передбаченим ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області направила йому першу податкову вимогу від 04 вересня 2009 року № 1/60 .

Позивач у встановленні Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строки до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області зі скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 на суму 26064,00 грн. не звертався. Заяву до суду позивач подав після зазначеного терміну, отже податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 є узгодженим.

Положеннями підпункту 5.3.2. пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» закріплено, що у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Перша податкова вимога відповідно до пп. 6.2.3 ст. 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Враховуючи вищенаведене, державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області вважає, що позивачу перша податкова вимога від 04 вересня 2009 року № 1/60 надіслана правомірно та з додержанням норм та строків, передбачених Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» .

У судовому засіданні представники відповідача позов не визнали, навели заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову та запереченнях на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, з 30 червня 2009 року по 27 липня 2009 року державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області провела планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої склала акт від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591 (том 1, арк. справи 34-77).

Перевіркою, серед іншого, встановлено завищення податкового зобовязання всього у сумі 3982,00 грн., у тому числі: за червень 2008 року на 1852,00 грн., за серпень 2008 року на 2130,00 грн. ( том 1, арк. справи 44) ; завищення податкового кредиту на загальну суму 21025,00 грн., в тому числі: за червень 2008 року на 3158,00 грн.; за серпень 2008 року на 3517,00 грн.; за жовтень 2008 року на 5017,00 грн.; за листопад 2008 року на 9333,00 грн. ( том 1, арк. справи 47); та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 17376,00 грн., у тому числі: за червень 2008 року занижено на 1306,00 грн.; серпень 2008 року занижено на 1387,00 грн.; вересень 2008 року занижено на 333,00 грн.; жовтень 2008 року занижено на 5017,00 грн.; листопад 2008 року занижено на 9333,00 грн. (том 1, арк. справи 67).

Висновки щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 17376,00 грн. обґрунтовані в акті планової виїзної перевірки від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591 нікчемністю договорів від 25 березня 2008 року № 25/03/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з приватним підприємством «ОПТ-СПЕЦ-ВМ», та від 24 квітня 2008 року № 24/04/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ», внаслідок чого товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» завищено податковий кредит по операціям з приватним підприємством «ОПТ-СПЕЦ-ВМ» та товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ» на загальну суму 21025,00 грн., в тому числі: за червень 2008 року на 3158,00 грн.; за серпень 2008 року на 3517,00 грн.; за жовтень 2008 року на 5017,00 грн.; за листопад 2008 року на 9333,00 грн.; а також включенням двічі в податковий кредит в серпні та вересні 2008 року податкової накладної від 14 липня 2008 року № 16, отриманої від товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-ПК» на суму податку на додану вартість 333,00 грн. (том 1, арк. справи 66, 67).

Обставини щодо подвійного включення до податковий кредиту в серпні та вересні 2008 року податкової накладної від 14 липня 2008 року № 16, отриманої від товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-ПК» на суму податку на додану вартість 333,00 грн., позивачем не заперечуються, тому суд вважає їх такими, що визнаються сторонами, і такими, що не доказуються перед судом.

Висновки акта перевірки щодо нікчемності договору від 25 березня 2008 року № 25/03/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з приватним підприємством «ОПТ-СПЕЦ-ВМ», та договору від 24 квітня 2008 року № 24/04/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ», на підставі частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, суд вважає безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

За змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею має бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобовязання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою і має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення. При цьому, висновок про нікчемність правочину також може бути зроблений податковим органом самостійно під час проведення перевірки платника податків без додаткового звернення до суду.

Оскільки висновок про нікчемність правочину є правовою оцінкою і може бути зроблений податковим органом самостійно під час проведення перевірки платника податків, у задоволенні позовних вимог щодо встановлення відсутності компетенції (повноважень) державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області щодо визнання договору від 25 березня 2008 року № 25/03/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з приватним підприємством «ОПТ-СПЕЦ-ВМ», та договору від 24 квітня 2008 року № 24/04/08УП, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» з товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ», нікчемними на підставі частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, суд відмовляє.

Посилання державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області в обґрунтування висновку про нікчемність правочинів на відсутність у приватного підприємства «ОПТ-СПЕЦ-ВМ» та товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ» у переліку видів діяльності діяльності, яка повязана із дослідженням конюнктури ринку та виявлення суспільної думки, спростовуються доданими до матеріалів справи копіями статутів вищезазначених підприємств, в яких зазначений такий вид діяльності як надання посередницьких послуг у торгівлі різними товарами та надання консультаційних, маркетингових та посередницьких послуг (том 2, арк. 124, 141).

Зазначені в акті планової виїзної перевірки від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591 обставини, що договори купівлі-продажу нафтопродуктів укладені товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» самостійно, документи, які були надані до перевірки від контрагентів приватного підприємства «ОПТ-СПЕЦ-ВМ» та товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ» - договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт по агентським послугам, звіти, між собою схожі, надруковані одним текстом та шрифтом, приватне підприємство «ОПТ-СПЕЦ-ВМ» та товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ» в податковому обліку не своєчасно відобразили податкові зобовязання, які виникли по операціям з надання агентських послуг, на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» працювала людина, у коло обовязків якої входило виконання роботи по веденню маркетингових послуг, не свідчать про нікчемність укладених товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» договорів.

Жодних доказів в підтвердження фіктивності діяльності приватного підприємства «ОПТ-СПЕЦ-ВМ» та товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-НАДІЯ» державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 щодо визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 17043,00 грн. за основним платежем, та в сумі 8521,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 в частині визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 333,00 грн. за основним платежем, та в сумі 167,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При розгляді та вирішенні позовних вимог про визнання протиправними дій державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області щодо невиконання пунктів 4.2 та 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, стосовно обов'язку підписання акта перевірки за місцезнаходженням платника податків, товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл», яке знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. № 434, кв. № 29, судом встановлено таке.

Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для субєктів малого підприємництва протягом 3-х робочих днів, а для субєктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті,- протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом. Підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами субєкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок,- у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи субєкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Згідно із пунктом 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, субєкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, субєкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.

У разі відмови посадових осіб субєкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби відповідно до пункту 4.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови. Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера субєкта господарювання із змістом акта перевірки, обовязками, правами і відповідальністю платника податків.

Як встановлено судом при розгляді справи, акт перевірки від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591 був вручений 03 серпня 2009 року директору товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» Бут О.В. за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 352, кв. 165, а не за місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл»: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 434, кв. 29, що суперечить вимогам пункту 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205.

Зазначені обставини є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області щодо підписання акта планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591 не за місцезнаходженням платника податків.

Директор товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» Бут О.В. скористалась наданим їй правом щодо подання протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки, до органу державної податкової служби заперечень до акта перевірки та підписала акт перевірки із запереченнями 06 серпня 2009 року.

Судом не приймається у якості належного доказу акт відмови директора товариства з обмеженою відповідальністю Бут О.В. від підпису акта перевірки від 03 серпня 2009 року № 37/23-124 (том 2, арк. справи 149), оскільки, як встановлено при судому розгляді справи, його підписано посадовою особою М.М. Мельниковою, яка не була присутня 03 серпня 2009 року при передачі акта перевірки директору товариства з обмеженою відповідальністю Бут О.В., а тому не може своїм підписом засвідчувати факт відмови від ознайомлення та підпису акта перевірки.

При розгляді та вирішенні позовних вимог про скасування першої податкової вимоги державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 04 вересня 2009 року № 1/60 суд прийшов до висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Тобто, 10-денний строк Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надано платнику податків саме для подання контролюючому органу скарги про перегляд рішення.

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобовязаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чітко визначено, що сума податкового зобовязання при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу вважається неузгодженою до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення за позовом.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом платника податків є узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

В порушення вимог підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5, підпункту 6.2.1 та підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області за неузгодженим податковим зобовязанням, визначеним податковим повідомленням-рішенням від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0, направила товариству з обмеженою відповідальністю « Аргумент-Ойл » першу податкову вимогу від 04 вересня 2009 року № 1/60, в якій повідомила про те, що станом на 04 вересня 2009 року сума податкового боргу за його узгодженими податковими зобовязаннями становить 26140,59 грн., у тому числі за платежами: податок на додану вартість всього 26064,00 грн., у тому числі основного платежу 17376,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 8688,00 грн., податок з доходів найманих працівників всього 76,59 грн., у тому числі основного платежу 25,53 грн., штрафних (фінансових) санкцій 51,06 грн. (згідно платіжного доручення від 31 серпня 2009 року № 20 податок з доходів найманих працівників у розмірі 76,59 грн. позивачем сплачений 31 серпня 2009 року, тобто до надсилання першої податкової вимоги (том 1, арк. справи 180).

Перша податкова вимога від 04 вересня 2009 року № 1/60 направлена позивачу згідно поштового штемпелю на поштовому конверті 10 вересня 2009 року (том 1, арк. справи 168-169), тобто, вже після того, як відповідачу було відомо про факт звернення товариства з обмеженою відповідальністю « Аргумент-Ойл » до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 (листом від 31 серпня 2009 року № 165, який отриманий податковим органом згідно штампу вхідної кореспонденції 31 серпня 2009 року за № 12835/3, позивач повідомив відповідача про оскарження у судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 (том 1, арк. справи 170)) ; згідно розписки представник податкового органу копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі № 2а-25534/09/1270 про оскарження податкового повідомлення рішення від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 отримав 07 вересня 2009 року (том 1, арк. справи 151) ).

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права за позовними вимогами про скасування податкового повідомлення - рішення від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 та першої податкової вимоги від 04 вересня 2009 року № 1/60 , суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність (недійсність) рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати частково недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 щодо визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 17043,00 грн. за основним платежем, та в сумі 8521,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та визнати недійсною та скасувати першу податкову вимогу державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 04 вересня 2009 року № 1/60.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 23 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 70, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області щодо підписання акта планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» від 03 серпня 2009 року № 63/23-35689591 не за місцезнаходженням платника податків.

Визнати частково недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 14 серпня 2009 року № 0000762301/0 щодо визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 17043,00 грн. за основним платежем, та в сумі 8521,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати недійсною та скасувати першу податкову вимогу державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 04 вересня 2009 року № 1/60.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Ойл» (ідентифікаційний код 35689591, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 434, кв. 29) судові витрати зі сплати судового збору в 01 грн. 70 коп. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 30 листопада 2009 року.

Суддя Т.І. Чернявська