Постанова № 7152808, 16.12.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.32

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2009 року Справа № 2а-25987/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Глазунової О.О.

та

представників сторін

від позивача - Юрченко Є.О. (довіреність від 11.12.2009 № 480)

від відповідача - головний спеціаліст відділу юридичного

та кадрового забезпечення

Гущіна Ю.І. (довіреність від 10.08.2009 № 7/12-1473)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

виробничо-торговельного обєднання «Будівельник»

до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області

про визнання дій незаконними та скасування постанови від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2009 року виробничо-торговельне обєднання «Будівельник» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, в якому просить;

- визнати незаконними дії начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області щодо винесення постанови від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування;

- скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Постанова від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування винесена інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», а саме відповідачем не дотримані приписи зазначеної постанови щодо прийняття рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути). Постанова від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування винесена інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області на шостий день після складання протоколу та винесення припису.

В доповненнях до адміністративного позову від 25.11.2009 б/н позивач зазначив, що відповідачем за оскаржуваною постановою пропущені строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України (арк. справи 50-51).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та доповненнях до адміністративного позову.

Ухвалою суду від 22 вересня 2009 року про відкриття провадження у адміністративній справі № 2а-25987/09/1270 відповідачу запропоновано надати заперечення проти позову, документи на підтвердження своїх доводів, письмово зазначити вид та підстави проведеної перевірки, а також долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії наказу на проведення перевірки, посвідчення (направлення) на проведення перевірки та акта перевірки.

Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів відповідач не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Ухвалою суду від 01 грудня 2009 року інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області зобовязано до 15 грудня 2009 року надати суду письмові пояснення щодо виду та підстав проведеної перевірки виробничо-торговельного обєднання «Будівельник», а також надати в матеріали справи належним чином засвідчені копії наказу на проведення перевірки, посвідчення (направлення) на проведення перевірки, акта перевірки та всіх документів, на підставі яких виносилась постанова від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування (арк. справи 80).

Вимоги зазначеної ухвали суду виконані відповідачем частково надані письмові пояснення щодо виду та підстав проведеної перевірки виробничо-торговельного обєднання «Будівельник». Решта вимог ухвали суду не виконана через те, що у відповідача відсутні витребувані документи за поясненням представника відповідача у судовому засіданні наказ на проведення перевірки, посвідчення (направлення) на проведення перевірки та акт перевірки виробничо-торговельного обєднання «Будівельник» не складались.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» регламентовано, що державний нагляд за додержанням підприємствами вимог містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, будівельних норм, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні будівельних матеріалів, виробів і конструкцій здійснюють Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно письмових пояснень відповідача від 02.11.2009 № 7/12-919-сс заходи дотримання юридичними особами містобудівного законодавства здійснюються інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області згідно вимог Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Перевірка виробничо-торговельного обєднання «Будівельник» була проведена на підставі листа першого заступника Луганського міського голови Пілавова М.В. від 30.03.2009 № 07-00500-1, оскільки відповідно до статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» звернення фізичних та юридичних осіб про порушення субєктом господарювання вимог законодавства є підставою для здійснення позапланових заходів (арк. справи 85-86).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:

- державний нагляд (контроль)- діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі- органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства субєктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

- заходи державного нагляду (контролю)- планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення субєктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу зясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обовязковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Субєкт господарювання відповідно до частини 3 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Відповідно до статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:

- для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування субєкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, імя та по батькові) і засвідчується печаткою;

- у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування субєкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, імя та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження субєкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, імя та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення);

- перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобовязані предявити керівнику субєкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати субєкту господарювання копію посвідчення (направлення);

- посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) субєкта господарювання;

- за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, імя та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства субєктом господарювання, а в разі невиконання- детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

- в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та субєктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо субєкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження субєкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невідємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови субєкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається субєкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий- зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Позапланова перевірка виробничо-торговельного обєднання «Будівельник» проведена інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області на підставі звернення першого заступника Луганського міського голови Пілавова М.В. від 30.03.2009 № 07-00500-1 без отримання згоди центрального органу виконавчої влади на її проведення, що є порушенням абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

В порушення вимог статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області для здійснення позапланової перевірки виробничо-торговельного обєднання «Будівельник» наказ не видавала, посвідчення (направлення) на проведення позапланової перевірки не оформлювала, перед початком здійснення перевірки посадові особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області керівнику виробничо-торговельного обєднання «Будівельник» або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, та копію посвідчення (направлення) не надавали, а тому відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не мали права проводити позапланову перевірку. Акт за результатами позапланової перевірки, як того вимагає частина 6 статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області не складався.

Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Враховуючи, що позапланова перевірка виробничо-торговельного обєднання «Будівельник» проведена інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області з порушенням практично всіх вимог Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд вважає дії начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області щодо винесення постанови від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування незаконними, а постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права за позовними вимогами про скасування постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування , суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність (недійсність) рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 70, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області щодо винесення постанови від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 27 травня 2009 року № 1.1.1.-41 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Стягнути з Державного бюджету України на користь виробничо-торговельного обєднання «Будівельник» (ідентифікаційний код 31673296, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 169) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 21 грудня 2009 року.

Суддя Т.І. Чернявська