Постанова № 71485195, 30.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 листопада 2017 року 16:34 № 2а-15825/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (надалі - позивач або ДП «Сантрейд») звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, надалі - відповідач) від 23 серпня 2012 року № 0000322320.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, свої позовні вимоги ДП «Сантрейд» обґрунтовує тим, що реальність придбання ним сільськогосподарської продукції (сої) у контрагентів ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна Зірка» у квітні 2012 року підтверджується первинними та іншими документами, зокрема, договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, реєстрами автотранспорту, картками вантажу, документально підтверджується також подальший рух сої, закупленої у контрагентів.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, в задоволенні апеляційної скарги позивача - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказана Ухвала Вищого адміністративного суду України обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій передчасно відмовили позивачу в задоволенні позову, оскільки висновок про «нікчемність» правочинів зроблено виключно з огляду на інформацію з актів перевірок та проведення зустрічних звірок контрагентів, судами не досліджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами, хто персонально брав у них участь. Вищий адміністративний суд України звернув увагу, що під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити, чи вжив позивач «заходів розумної обережності» при виборі контрагентів та намір позивача на отримання економічного ефекту від операцій, а також звернув увагу, що наявність або відсутність окремих документів, зокрема сертифікатів якості, не може свідчити про безтоварність укладених правочинів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення визначено суддю ОСОБА_1.

Відповідною ухвалою суду (суддею Шулежко В.П.) справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні. У відповідному судовому засіданні, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, (далі - відповідач).

У подальшому, у зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_1. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Шрамко Ю.Т.

Відповідною ухвалою суду від 12.04.2017 р. (суддею Шрамко Ю.Т.) справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

У ході нового судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

У період з 30.07.2012 р. по 09.08.2012 р. відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої склав акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ДП «Сантрейд» (код за ЄДРПОУ 25394566) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2012 року № 776/40-50/23-20/25394566 від 09.08.2012 р. (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 - п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року на суму 1 286 220,00 грн.

В Акті перевірки відповідач дійшов до висновку про нездійснення господарських операцій позивачем з придбання у контрагентів ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна Зірка» сої та, відповідно, неправомірність формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування у зв'язку з придбанням товарів у згаданих контрагентів.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322320 від 23.08.2012 р., яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 286 220,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 643 110,00 грн. (загальна сума 1 929 330 грн).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновків Акту перевірки, вказані висновки залишено без змін.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані актами перевірки та актами про неможливість проведення перевірки контрагентів, відповідно до яких, контрагенти позивача не могли продавати йому товари у зв'язку з проблемними контрагентами по ланцюгу постачання товарів, а також відсутністю карантинних сертифікатів/сертифікатів якості на кожну партію продукції.

Із зазначеними вище висновками відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ АПК «Аріана-М», ФГ «Південна Зірка», обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були вони платниками податку на додану вартість).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює виробництво олії та тваринних жирів, оптову торгівлю зерном, складське господарство тощо.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Воскресенськ Агро» у квітні 2012 року були укладені договори поставки насіння сої № 4500618945 від 14.04.2012 р., № 4500619114 від 18.04.2012 р., № 4500616321 від 18.04.2012 р., № 4500619375 від 19.04.2012 р., № 4500608399 від 22.04.2012 р.

На виконання вказаних договорів поставки ТОВ «Воскресенськ Агро» поставило позивачеві 197,00 т. сої в пункт поставки Миколаївський морський торговий порт (далі - ММТП), що підтверджується наступним:

- видатковими накладними №62 від 15.04.2012 р., №63 від 18.04.2012 р., №65 від 18.04.2012 р., №66 від 19.04.2012 р., №67 від 22.04.2012 р.;

- податковими накладними №62 від 15.04.2012 р., №63 від 18.04.2012 р., №65 від 18.04.2012 р., №66 від 19.04.2012 р., №67 від 22.04.2012 р.;

- рахунками №62 від 15.04.2012 р., №64 від 18.04.2012 р., №65 від 18.04.2012 р., №66 від 19.04.2012 р., №67 від 22.04.2012 р.;

- картками обліку експортного вантажу №9156, №9220, №9230, №9249, №9320;

- товарно-транспортними накладними №017895 від 14.04.2012 р., №091901 від 12.04.2012 р., №057014 від 16.04.2012 р., №017881 від 17.04.2012 р., №057042 від 18.04.2012 р., №057033 від 21.04.2012 р., №057043 від 22.04.2012 р.

Судом встановлено, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Воскресенськ Агро» проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями №15007533 від 17.04.2012 р., №15007704 від 18.04.2012 р., №15007972 від 23.04.2012 р., №15007971 від 23.04.2012 р., №15008012 від 23.04.2012 р.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АПК «Аріана-М» у квітні 2012 року були укладені договори поставки насіння сої №4500617925 від 10.04.2012 р., №4500618174 від 10.04.2012 р., №4500616909 від 11.04.2012 р., №4500618663 від 12.04.2012 р., №4500616180 від 13.04.2012 р., №4500615877 від 19.04.2012 р., №4500619022 від 19.04.2012 р., №4500608402 від 20.04.2012 р., №4500613126 від 24.04.2012 р., №4500620021 від 25.04.2012 р., №4500620365 від 26.04.2012 р., №4500620451 від 27.04.2012 р.

На виконання вказаних договорів поставки ТОВ «АПК «Аріана-М» поставило позивачеві 859,90 т. сої на ММТП, що підтверджується наступним:

- видатковими накладними №73 від 10.04.2012 р., №74 від 10.04.2012 р., №75 від 11.04.2012 р., №76 від 12.04.2012 р., №77 від 14.04.2012 р., №79 від 19.04.2012 р., №80 від 19.04.2012 р., №81 від 20.04.2012 р., №84 від 25.04.2012 р., №85 від 25.04.2012 р., №86 від 27.04.2012 р., №87 від 27.04.2012 р.;

- податковими накладними №12 від 10.04.2012 р., №13 від 10.04.2012 р., №14 від 11.04.2012 р., №15 від 12.04.2012 р., №16 від 14.04.2012 р., №18 від 19.04.2012 р., №19 від 19.04.2012 р., №19 від 20.04.2012 р., №23 від 25.04.2012 р., №24 від 25.04.2012 р., №25 від 27.04.2012 р., №26 від 27.04.2012 р.;

- рахунками №74 від 10.04.2012 р., №75 від 10.04.2012 р., №76 від 11.04.2012 р., №77 від 12.04.2012 р., №78 від 14.04.2012 р., №80 від 19.04.2012 р., №81 від 19.04.2012 р., №82 від 20.04.2012 р., №85 від 25.04.2012 р., №86 від 25.04.2012 р., №87 від 27.04.2012 р., №88 від 27.04.2012 р.;

- картками обліку експортного вантажу №9026, №9036, №9081, №9097, №9133, №9153, №9239, №9248, №9264, №9359, №9393, №9410, №9454;

- товарно-транспортними накладними №738992 від 09.04.2012 р., №658599 від 09.04.2012 р., №849751 від 10.04.2012 р., №738986 від 09.04.2012 р., №738988 від 10.04.2012 р., №849671 від 10.04.2012 р., №849672 від 10.04.2012 р., №849673 від 10.04.2012 р., №849760 від 11.04.2012 р., №738990 від 11.04.2012 р., №738975 від 12.04.2012 р., №658592 від 12.04.2012 р., №658593 від 12.04.2012 р., №658590 від 12.04.2012 р., №658591 від 12.04.2012 р., №738967 від 13.04.2012 р., №738963 від 18.04.2012 р., №738751 від 18.04.2012 р., №738754 від 18.04.2012 р., №738994 від 18.04.2012 р., №738958 від 17.04.2012 р., №738969 від 18.04.2012 р., №738957 від 19.04.2012 р., №738974 від 19.04.2012 р., №760027 від 23.04.2012 р., №738780 від 24.04.2012 р., №738781 від 24.04.2012 р., №738970 від 25.04.2012 р., №738964 від 26.04.2012 р., №738757 від 26.04.2012 р.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між позивачем та ТОВ «АПК «Аріана-М» проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями №15007043 від 10.04.2012 р., №15007218 від 12.04.2012 р., №15007359 від 12.04.2012 р., №15007444 від 13.04.2012 р., №15007671 від 18.04.2012 р., №15007756 від 19.04.2012 р., №15007905 від 20.04.2012 р., №15007995 від 23.04.2012 р., №15008390 від 26.04.2012 р., №15008294 від 25.04.2012 р., №15008465 від 28.04.2012 р., №15008544 від 28.04.2012 р.

Судом також встановлено, що між позивачем та ФГ «Південна Зірка» у квітні 2012 року були укладені договори поставки насіння сої №4500615876 від 19.04.2012 р., №4500619142 від 19.04.2012 р., №4500613871 від 20.04.2012 р., №4500620364 від 26.04.2012 р., №4500620452 від 27.04.2012 р.

На виконання вказаних договорів поставки ФГ «Південна Зірка» поставило позивачеві 773,06 т. сої на ММТП на умовах CPT, що підтверджується наступним:

- видатковими накладними №90 від 19.04.2012 р., №92 від 20.04.2012 р., №93 від 21.04.2012 р., №103 від 27.04.2012 р., №104 від 27.04.2012 р.;

- податковими накладними №87/2 від 19.04.2012 р., №89/2 від 20.04.2012 р., №90/2 від 21.04.2012 р., №91/2 від 27.04.2012 р., №92/2 від 27.04.2012 р.;

- рахунками №84 від 19.04.2012 р., №86 від 20.04.2012 р., №87 від 21.04.2012 р., №88 від 27.04.2012 р., №89 від 27.04.2012 р.;

- картками обліку експортного вантажу №9240, №9243, №9276, №9294, №9412, №9438;

- товарно-транспортними накладними №742863 від 18.04.2012 р., №742862 від 18.04.2012 р., №742864 від 18.04.2012 р., №№008131 від 18.04.2012 р., №743081 від 19.04.2012 р., №742868 від 19.04.2012 р., №742867 від 19.04.2012 р., № 42865 від 19.04.2012 р., №722476 від 19.04.2012 р., №722480 від 18.04.2012 р., №742873 від 19.04.2012 р., №008134 від 19.04.2012 р., №722583 від 20.04.2012 р., №722580 від 20.04.2012 р., №722582 від 20.04.2012 р., №722590 від 20.04.2012 р., №722484 від 20.04.2012 р., №722985 від 26.04.2012 р., №722980 від 24.04.2012 р., №722983 від 24.04.2012 р., №722584 від 26.04.2012 р., №722986 від 26.04.2012 р., №722984 від 26.04.2012 р., №722987 від 26.04.2012 р.,

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між позивачем та ФГ «Південна Зірка» проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями №15007766 від 19.04.2012 р., №15007928 від 20.04.2012 р., №15008001 від 23.04.2012 р., №15008472 від 28.04.2012 р., №15008554 від 25.04.2012 р.

Товар в порту для позивача приймали представники ТОВ «Грінтур-Екс», що вбачається з підписів та печаток на товарно-транспортних накладних. Тобто фактичне постачання товару також підтверджується третіми особами. Виконання ТОВ «Грінтур-Екс» вантажно-розвантажувальних робіт для позивача в Миколаївському морському торговому порту підтверджується матеріалами справи: договором про надання послуг на зерновому терміналі №15/08-1-2011 від 15.08.2011 р., актами здачі-прийняття робіт №103 від 24.04.2012 р., №128 від 22.05.2012 р., №94 від 10.04.2012 р., рахунками №91 від 24.04.2012 р., №116 від 22.05.2012 р., №82 від 10.04.2012 р. Також в матеріалах справи наявний лист від ТОВ «Грінтур-Екс» від 14.01.2013 року № 12-гб, в якому ТОВ «Грінтур-Екс» підтверджує надходження на адресу ДП «Сантрейд» сої у відповідних об'ємах від контрагентів ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна Зірка», а також її завантаження на судна для експорту.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «Грінтур-Екс» при прийнятті товару здійснювало відбір зразків проб для визначення ГМО та показників безпеки експортованої сої. Це підтверджують акти відбору проб (із зазначенням контрагентів ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ АПК «Аріана-М», ФГ «Південна Зірка», номерів транспортних засобів та ваги партії). Також в матеріалах справи наявні сертифікати якості сої, видані ТОВ «ПРО КОНТРОЛ» на замовлення ТОВ «Грінтур-Екс» за результатами проведених досліджень.

Позивачем було також долучено документи, що підтверджують отримання позивачем транспортно-експедиторських послуг в Миколаївському морському торговельному порту від ТОВ «Нортроп», що підтверджується договором транспортно-експедиційного обслуговування №ТО/45/11 від 05.08.2011 р., актами здачі-прийняття робіт №236 від 24.04.2012 р., №333 від 22.05.2012 р., №195 від 10.04.2012 р., рахунками №331 від 24.04.2012 р., №439 від 22.05.2012 р., №275 від 11.04.2012 р.

Окрім того, з метою підтвердження реальності господарських операцій, позивач надав суду документи, які підтверджують подальшу реалізацію позивачем, придбаної у ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ «АПК «Аріана-М», ФГ «Південна зірка», сої. Згідно наданих у матеріали справи документів соя була в подальшому експортована позивачем компанії Bunge S.A., Швейцарія. Зазначене підтверджується: зовнішньоекономічними контрактами №20042012 (Р105005/1069798) від 20.04.2012 р., №P 104319/1061591 від 01.02.2012 р.; вантажно-митними деклараціями №504050000/2012/101344 від 29.04.2012 р., №504050000/2012/101343 від 29.04.2012 р., №504050000/2012/101619 від 24.05.2012 р., №504050000/2012/101137 від 17.04.2012 р.; рахунками №96322411 від 12.06.2012 р., №96321168 від 26.04.2012 р., №96321900 від 12.04.2012 р.; коносаментами (англійською та українською мовами) №B/L 1 від 24.04.2012 р., №B/L 1 від 22.05.2012 р., №1 від 10.04.2012 р.; розрахунком коригування базової ставки; фітосанітарними сертифікатами та додатками до них №75/15-006/ВА-175987 від 24.04.2012 р., №75/15-010/ВА-176480 від 22.05.2012 р., №75/15-001/ВА-175593 від 10.04.2012 р.; дорученнями на навантаження №25/9 від 23.04.2012 р., №25/1 від 20.04.2012 р., №31/1 від 18.05.2012 р., №22/1 від 06.04.2012 р.; здавальними актами №92 від 24.04.2012 р., №99 від 22.05.2012 р., №89 від 10.04.2012 р. Факт отримання позивачем грошових коштів за експортними контрактами підтверджується виписками по рахунку ПАТ «Сітібанк».

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином у відповідності до чинного законодавства. Відповідачем не зазначено жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів та достовірності інформації, відображеної у них.

На виконання Ухвали Вищого адміністративного суду України при направленні справи на новий розгляд суд перевірив та дійшов висновків про те, що позивач здійснив достатні та належні дії для перевірки добросовісності своїх контрагентів. Відповідно до наданих позивачем документів суд встановив, що всі контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками ПДВ (свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва платників ПДВ, витяг з ЄДРЮО та ФОП тощо). Крім того, в матеріалах справи наявні звітні документи контрагентів (фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва, бухгалтерські звіти малого підприємства, декларації з податку на прибуток тощо), що підтверджує фактичне здійснення ними господарської діяльності. Позивачем також надані документи від директорів контрагентів - витяги з паспортів та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, що підтверджують особу-підписанта договорів з боку контрагента.

Таким чином, позивачем здійснено достатній та необхідних комплекс заходів зі зниження цивільно-правових і фінансових ризиків при укладенні правочинів зі спірними постачальниками шляхом одержання відповідних підтверджуючих реєстраційних документів, а також інформації, що характеризує контрагентів як реальних учасників відповідних ринків.

Матеріали справи містять заяву директора ФГ «Південна зірка» до Окружного адміністративного суду м. Києва, в якій директором ФГ «Південна зірка» підтверджується реальність господарських взаємовідносин між ФГ «Південна зірка» та ДП «Сантрейд» у квітні 2012 року та складання всіх обов'язкових документів. З Акту перевірки вбачається, що ресурси наявні в ФГ «Південна зірка» для здійснення діяльності: працівники, рілля і тд.

Також в матеріалах наявна нотаріально засвідчена заява директора ТОВ «АПК «Аріана-М» ОСОБА_2., у якій він підтвердив фактичне постачання сої для позивача в повному обсязі. В заяві зазначено, що у квітні 2012 р. ТОВ «АПК «Аріана-М» мало всі необхідні основні фонди, виробничі потужності та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності: у власності 6 вантажних автомобілів з напівпричепами, складські та гаражні приміщення загальною площею 2000 кв.м., 12 працівників.

Позивач долучив нотаріально засвідчену заяву Тільняк Наталії Миколаївни - фахівця з питань звітності на Миколаївській філії позивача, яка підписувала договори та видаткові накладні від імені позивача, робила проводки по операціям, здійснювала обмін оригіналами документів з контрагентами, тобто особисто була задіяна у спірних операціях. Вказана особа також підтвердила реальність операцій та свою особисту участь у таких відносинах з контрагентами.

Як зазначили представники позивача, співпраця позивача з ТОВ «АПК «Аріана-М» почалася в липні 2008 року та практично безперервно продовжувалася до кінця 2012 року. З ТОВ «Воскресенськ Агро» позивач співпрацював з травня 2011 року по травень 2012 року. З ФГ «Південна Зірка» позивач працював з липня 2010 року по травень 2012 року. Тобто, позивач співпрацював з зазначеними контрагентами як до, так і після спірного періоду (квітень 2012 року).

Реальність операцій позивача та спірних контрагентів у суміжні періоди була неодноразово підтверджена судовими рішеннями, які вступили в законну силу, зокрема Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 р. у справі № К/800/24275/14, Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 р. у справі № 826/588/15, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року у справі № 826/4217/13-а (вступила в законну силу, апеляційним судом відмовлено податковому органу у відкритті провадження).

В той же час, щодо доводів відповідача, то суду не надано належних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ «АПК «Аріана-М» та ФГ «Південна Зірка» не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях або не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

Так, в матеріалах справи відсутні судові рішення, що набрали законної сили, якими встановлено умисел сторін на порушення публічного порядку, чи встановлено вину посадових осіб позивача та/або інших осіб у підробленні документів за операціями та/або фіктивному створенні без мети зайняття підприємницькою діяльністю контрагентів позивача, чи визнано фіктивними правочини, що розглядаються у даній справі.

Поряд з цим, згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати своєчасність сплати податків іншими особами.

Суд критично відноситься до посилань відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на акти перевірки контрагентів позивача як на доказ безтоварності операцій. Суд зазначає про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Що ж стосується акту про неможливість проведення перевірки ТОВ «Воскресенськ Агро», на який посилається відповідач, то такий акт може свідчити лише про не проведення контролюючим органом перевірки. Разом з тим, неможливо встановити обставини, не провівши жодних дій щодо перевірки та не дослідивши жодних документів чи обставин. Суд звертає увагу і на те, що зазначений відповідачем акт про неможливість проведення перевірки складений 19.07.2012 р., тоді як відносини з позивачем відбувалися у квітні 2012 р., а отже, такий акт не має жодного відношення до операцій з позивачем, які відбувалися раніше. Нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема на неперевіреній інформації з акту про неможливість перевірки контрагента. Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на доказах, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування сум ПДВ. Таких доказів відповідачем надано не було.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні відповідача документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відносно тверджень відповідача про недекларування ФГ «Південна Зірка» податкових зобов'язань за операціями з позивачем, то суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ФГ «Південна Зірка» відобразило свої податкові зобов'язання з ПДВ в скороченій декларації з ПДВ. В загальній декларації ФГ «Південна Зірка» декларувало лише податкові зобов'язання та податковий кредит за операціями з продажу покупної продукції, що підтверджується Актом перевірки ФГ «Південна Зірка» від 26.07.2012 р. № 525/22-34203055. Оскільки ФГ «Південна Зірка» було виробником поставленої позивачеві сої, відповідні податкові зобов'язання з ПДВ були відображені цією особою в скороченій декларації з ПДВ. Недекларування відповідних показників в загальній декларації порушенням не є.

Щодо тверджень відповідача про відсутність карантинних сертифікатів/сертифікатів якості на зерно, суд звертає увагу на наступне. У даній справі всі операції з контрагентами здійснювалися на умовах поставки CPT. Відповідно до правил ІНКОТЕРМС, термін СРТ означає, що продавець доставить товар названому перевізнику, він також зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Місце призначення у даній справі було ТОВ «Грінтур-Екс», м. Миколаїв. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договорів з позивачем якість товару визначається в пункті поставки товару (п. 2.3 договору). Здійснення аналізу сої, поставленої контрагентами, підтверджується матеріалами справи (акти відбору проб: Т.3, а.с. 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, сертифікати якості: Т.3, а.с. 58-59, 61-62, 64-65, 67-68, 70-71, 73-74, 76-77, 79-80, 82-83, 85-86, 88-89, 91-92, 94-95).

Додатково суд звертає увагу на те, що законодавство України не вимагало оформлювати сертифікати якості на зерно при його перевезенні територією України. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), експортно-імпортні операції із зерном проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки. Тобто законом встановлено вимогу про оформлення сертифікату якості лише на експортно-імпортні операції із зерном. Позивач придбавав в спірних контрагентів зерно (соя є зернобобовою культурою і відповідає загальному визначенню поняття зерно, вказаному у п. 11 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні») на території України, а відтак такі вимоги не поширюються на операції між позивачем та контрагентами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про карантин рослин» (у редакції, чинній на момент спірних відносин), карантинний сертифікат є документом, який засвідчує фітосанітарний стан лише тих рослин і рослинних продуктів, що ввозяться або вивозяться з карантинної зони. Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що продукція в межах території України перевозилася через карантинну зону. Крім того, відповідно до Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. N 705 (у редакції, чинній на момент спірних відносин), обов'язок оформлення карантинних сертифікатів покладається на власника матеріалу, що перевозиться, в даному випадку - на контрагентів позивача. Таким чином, карантинний сертифікат є документом третьої особи - контрагента позивача, тому вимагати його від позивача та покладати відповідальність у зв'язку з відсутністю таких документів на позивача є незаконним та безпідставним.

Окрім того, карантинні сертифікати якості на зерно не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки та не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції. Сертифікаційні документи на товар не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів та не мають значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Така позиція співпадає з практикою Вищого адміністративного суду України, що викладена, зокрема, в Ухвалі від 01.06.2016 р. у справі К/800/51127/15, Ухвалі від 01.06.2016 р. у справі К/800/9463/16.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, законодавцем визначено підставу виникнення у платника податку права на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених нормами чинного законодавства, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України у редакції, що діяла на час спірних правовідносин, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як також зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як уже встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії первинних та інших документів (зокрема, за участі третіх осіб), оригінали яких також досліджено судом, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача; зокрема, податкові накладні відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством, документи, що підтверджують рух коштів між позивачем та контрагентами також підтверджують зміни майнового стану сторін, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами-постачальниками. Сукупність всіх наданих позивачем доказів доводить фактичне здійснення господарських операцій з поставки зернових між позивачем та контрагентами.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322320 від 23.08.2012 року Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби).

3. Присудити на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (код ЄДРПОУ 25394566) сплачений ним судовий збір у розмірі 2 146,00 грн (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко