Вирок № 71478140, 05.01.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9476/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2018 року м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого- судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Ваврин М. М.

з участю прокурора Кравчика Р. Р., Поліщук А. М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

захисника Осьмака А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження №12017140090004299 від 11.10.2017 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з вищою освітою, тимчасово не працюючого, раніше неодноразово судимого, зокрема 16.09.2015 року Личаківським районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1020 гривень; 23.12.2015 року Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із застосуванням ст. 75 КК України, 30.11.2017 року Галицьким районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць із застосуванням ст. 71 КК України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, -

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, зокрема 16.09.2015 року Личаківським районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1020 гривень; 23.12.2015 року Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із застосуванням ст. 75 КК України, 30.11.2017 року Галицьким районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць із застосуванням ст. 71 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив умисне, корисливе кримінальне правопрорушення проти власності.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 11.10.2017 року близько 16 год. 00 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, повторно, шляхом пошкодження вікна, проник у квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia RM 1013» моделі «Х2 Dual sim» чорного кольору, IMEI1 НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2, який належить потерпілому ОСОБА_2, чим заподіяв останньому матеріальної шкоди на суму 1500 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і пояснив, що 11.10.2017 року близько 16 год. 00 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, шляхом пошкодження вікна, проник у квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia RM 1013» моделі «Х2 Dual sim» чорного кольору, який належить потерпілому ОСОБА_2, чим заподіяв останньому матеріальної шкоди на суму 1500 гривень.

Потерпілий ОСОБА_2 при визначенні міри покарання покладається на розсуд суду.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого. Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, показаннями обвинуваченого, доказами, що характеризують особу обвинуваченого, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

Фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами не оспорювались в судовому засіданні ні обвинуваченим, ні іншими учасниками судового розгляду.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України повністю та об'єктивно доведена.

Суд вважає, що дії обвинуваченого слід вірно кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. „Про практику призначення судами кримінального покарання", визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

У відповідності до ст. 12 КК України, злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 є тяжким злочином.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому - є щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому - відсутні.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, вважає, що покарання слід обрати в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує положення ч. 1 ст. 71 КК України, відповідно до якої, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку у законну силу.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 690,09 грн. витрат за проведення судової трасологічної експертизи №4/1919 від 28.11.2017 року.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного обвинуваченому покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 30.11.2017 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку у законну силу.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання - 11 жовтня 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 690,09 грн. витрат за проведення судової трасологічної експертизи №4/1919 від 28.11.2017 року.

Речові докази, а саме: кофта, джинси, кепка, ремінь та мобільний телефон марки Нокіа ІМЕІ НОМЕР_3, які знаходяться у камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області - повернути обвинуваченому ОСОБА_1 після набрання вироком законної сили.

Речовий доказ, а саме - пенсійне посвідчення, видане на ім'я ОСОБА_4, яке знаходиться в камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області - залишити при матерiалах кримiнального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя Р. Б. Єзерський