Ухвала суду № 71469859, 04.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

Ухвала

Іменем України

4 січня 2018 року

м. Київ

справа № 740/4828/15-ц

провадження № 61-1254 ск 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» та Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» про визнання шкідливими умов праці

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» та Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» про визнання шкідливими умов праці.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 5 лютого

2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області

від 13 квітня 2016 року,у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 5 лютого 2016 року, посилаючись на те, що на час розгляду справи існували істотні для справи обставини, що не були і не могли бути йому відомі. Зазначав, що лише у 2017 році з листів Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Державної служби України з питань праці йому стало відомо, що Гігієнічна класифікація праці

№ 248, Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць

від 1 вересня 1992 року та Наказ «Про затвердження показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів» № 383/55 від 31 грудня 1997 року є чинними і можуть застосовуватися при проведенні атестації.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 16 листопада 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року, заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на порушення норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Залишаючи заяву ОСОБА_3 без задоволення, районний суд, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, вірно застосувавши положення ст. ст. 361, 365 ЦПК України, у редакції на час вчинення процесуальної дії, дійшов правильного висновку про те, що наведені заявником підстави та обставини, у розумінні положень ЦПК України не є нововиявленими, а тому вплинути на висновки суду при ухваленні рішення не могли. Зазначені обставини могли бути встановлені при належному доведенні позову, що було обов'язком позивача.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норми права є очевидним, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» та Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» про визнання шкідливими умов праці, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О.В. Білоконь

Є.В. Синельников