Ухвала суду № 71443360, 29.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6834/16

Категорія: 9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Димерлія О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду, яка прийнята 24 січня 2017 року у складі суду: головуючого судді Кравченка М.М. та складена у повному обсязі 25 січня 2017 року, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариство «Харчовик» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Харчовик» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2016 року № 0010522200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 610212 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року заявлений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на протиправність податкового повідомлення - рішення в оскаржуваній частині, останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 23.06.2016 року та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок, в період з 29.06.2016 року по 08.08.2016 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели планову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Харчовик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт від 15.08.2016 року № 000083/15-32-14-03/20925875.

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача, крім інших: п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 200993 грн., у тому числі січень 2014 року на 1350 грн., лютий 2014 року на 61821 грн., березень 2014 року на 394 грн., вересень 2014 року на 135 грн., лютий 2015 року на 106702 грн., січень 2016 року на 30591 грн., та завищення значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за березень 2016 року в сумі 645211 грн.

За наслідками перевірки ПрАТ «Харчовик», на підставі акту перевірки від 15.08.2016 року № 000083/15-32-14-03/20925875 та відповідно до зазначених порушень, Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 26.08.2016 року № 0006821403, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 645211 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 645211 грн.

Приватне акціонерне товариство «Харчовик» не погодилось з вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «Харчовик» на податкове повідомлення-рішення від 26.08.2016 року № 0006821403, Державна фіскальна служба Україна своїм рішенням від 04.11.2016 року № 23735/6/99-99-11-01-02-25 частково його скасувала в частині застосування штрафної санкції.

Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, на підставі акта перевірки від 15.08.2016 року № 000083/15-32-14-03/20925875 та рішення ДФС України від 04.11.2016 року № 23735/6/99-99-11-01-02-25, прийняло податкове повідомлення-рішення від 28.11.2016 року № 0010522200, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 645211 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 610212 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийняте на підставі таких висновків перевірки рішення про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 610212 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на викладене.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у вказаній редакції, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки та поданої апеляційної скарги, підставою для виставлення позивачу податкового повідомлення - рішення в оскаржуваній частині та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 610212 грн. стали господарські операції позивача з ТОВ «Вина Троян».

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що в періоді, який перевірявся, ПрАТ «Харчовик» уклало з ТОВ «Вина Троян» договір поставки виноматеріалів № 07/12 від 01.12.2015 року.

На виконання вимог вказаного договору поставки від 01.12.2015 року № 07/12 ТОВ «Вина Троян» в період з грудня 2015 року по березень 2016 року поставило ПрАТ «Харчовик» виноматеріалу на загальну суму 3661272 грн., у тому числі ПДВ 610212 грн.

Перевезення зазначених виноматеріалів було здійснено ПП «Каміон-68», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Південно-транспортна компанія» на підставі укладених договорів транспортного експедирування від 01.12.2010 року № 01/12 та від 25.02.2015 року № 361006-15, про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.04.2013 року (а.с.131-153 т.1).

На підтвердження виконання зазначених договорів, позивач, як до перевірки, так і до суду, надав наступні документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж, податкові накладні, посвідчення про якість продукції, платіжні доручення, акти надання послуг, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), акти здачі-прийняття послуг (а.с.62-117, 134-153 т.1).

За поставлений товар (виноматеріал) та надані послуги позивач зі своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану.

Дані факти підтверджуються наданими позивачем платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи (а.с.118-130 т.1).

За наслідками цих господарських операцій ТОВ «Вина Троян» видало податкові накладні, які були включені ПрАТ «Харчовик» у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Також, під час розгляду справи на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій та використання поставлених виноматеріалів з метою провадження власної господарської діяльності ПрАТ «Харчовик» надало до суду копії первинних документів по покупцям, а саме: договір поставки виноматеріалів від 01.02.2016 року № 03/16 з ПрАТ «Одеський завод шампанських вин» (покупець), видаткові накладні (а.с.154-162 т.1).

Крім того, позивачем надані: звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій продукції, до яких увійшли обсяги виробленого вина напівсолодкого червоного «Болград Мускатне Селект», яке в свою чергу було вироблено з виноматеріалу столового красного ординарного обробленого орт винограда Мускат Гамбургский врожаю 2015 року, придбаного у ТОВ «Вина Троян»; технологічні інструкції на виробництво; купажні акти; накладні на передачу винопродукції; приймально-здавальні накладні (а.с.45-69, 71-88, 90-111, 113-123, 125-139 т.2).

При цьому, під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: виробництво фруктових і овочевих соків; виробництво виноградних вин (основний); виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля напоями; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.

ПрАТ «Харчовик» має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв серії АЕ № 259814 та ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім спирту та перрі (без додання спирту) (переоформлення) серії АВ № 609977.

Як вбачається зі змісту акту оскаржуваної перевірки, при її проведенні відповідачем були досліджені наведені первинно - бухгалтерські документи позивача та відповідачем зазначено про наявність податкових накладних; включення сум податку на додану вартість за податковими накладними до складу податкового кредиту відповідних періодів; відображення їх у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним Додатку 5 податкової декларації.

Тобто, як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період по операціям з ТОВ «Вина Троян», належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Вина Троян» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як відображено в акті спірної перевірки, а також поданій апеляційній скарзі, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям з ТОВ «Вина Троян» ґрунтуються лише на наведених в акті перевірки витягах з актів перевірок інших податкових інспекцій щодо ТОВ «Вина Троян» та його контрагентів.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти, складені іншими податковими інспекціями відносно контрагента позивача та його контрагентів, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту витягів з актів, на які посилається відповідач, у них відсутня інформація щодо дослідження відносин, що виникли між позивачем та його контрагентом. Відповідачем в акті перевірки позивача наводяться витяги з актів, в яких зазначена інформація щодо операцій ТОВ «Вина Троян» та його контрагентів - ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МВ-Фрукт».

Водночас, колегія суддів наголошує, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цими суб'єктами господарювання господарських операцій для позивача та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на податковий кредит, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати такий податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Більш того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 року у справі № 815/3822/16, що набрала законної сили, за позовом ТОВ «Вина Троян» визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 26.07.2016 року №№ 0000171400, 0000181400, 0000191400, які прийняті на підставі акту перевірки від 13.07.2016 року № 27/15-02-14/26419162 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Вина Троян» з ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МВ-Фрукт».

При цьому, наведеним рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що ТОВ «Вина Троян» підтверджено документально факти руху винограду та виноградних матеріалів між сторонами спірних договорів. ТОВ «Вина Троян» надано весь обсяг податкових та видаткових накладних, які складалися по придбаним партіям продукції. Також ТОВ «Вина Троян» надано копії товарно-транспортних накладних, договорів із перевізниками, актів здачі-прийняття послуг виноперевезення, довіреностей на отримання ТМЦ, які підтверджують фактичне переміщення товарів.

Також, вказаним рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що всі складені між ТОВ «Вина Троян» та контрагентами - покупцями і - постачальниками документи на виконання договорів за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зобов'язання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства.

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 року у справі № 815/3822/16, що набрала законної сили, встановлено, що відповідно до даних податкових декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку від 12.02.2015 року та податкових декларацій платника єдиного податку IV групи від 15.10.2015 року ТОВ «Зелений капітал» орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 78,49 га, ТОВ «Агростат Плюс» - 78,16 га, ПП «Ді-АС» - 256 га, ПП «МВ-Фрукт» - 221 га. Відповідно до листів від 01.07.2016 року № 07/07, від 03.07.2016 року № 0507, від 02.07.2016 року № 2/07/16, від 01.07.2016 року ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МФ-Фрукт» у 2015 року на території Тарутинського району Одеської області мали в користування багаторічні насадження, а саме виноградники загальною площею 75 га, 50 га, 75 га, та 50 га відповідно. Таким чином, суд, у вказаній справі, дійшов висновку, що не заслуговують на увагу відображені в акті перевірки посилання на покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, згідно яких ТОВ «Зелений капітал», ТОВ «Агрострат Плюс», ПП «Ді-Ас», ПП «МФ-Фрукт» не оброблювали землі на території Криничненської сільської ради Болградського району та Озернянської сільської ради Ізмаїльського району, оскільки зазначені підприємства використовували землі в іншому районі.

Судом у вказаній справі встановлено реальність операцій між ТОВ «Вина Троян» та його контрагентами, дотримання ТОВ «Вина Троян» вимог податкового законодавства, пред'явлення ним до контролюючого органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, та відповідно правомірність формування ТОВ «Вина Троян» податкового кредиту, доходів, та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, вбачається, що усі доводи відповідача, що наведені ним в акті оскаржуваної перевірки та поданій апеляційній скарзі, в обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення - рішення в оскаржуваній частині та відповідно в обґрунтування висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ «Вина Троян» спростовані рішенням суду, що набрало законної сили.

Також, колегія суддів, аналізуючи отриману інформацію, враховує, що за результатами кримінального провадження, про яке йдеться посилання в акті перевірки, не прийнято відповідного вироку, що набрало законної сил.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на підставі наведеної інформації щодо контрагента позивача - ТОВ «Вина Троян» та контрагентів цього підприємства, відповідач дійшов висновку, що відносини позивача з ТОВ «Вина Троян» не є господарською діяльністю цих підприємств.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставними такі посилання відповідача, оскільки позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: виробництво фруктових і овочевих соків; виробництво виноградних вин (основний); виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля напоями; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.

ПрАТ «Харчовик» має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв серії АЕ № 259814 та ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім спирту та перрі (без додання спирту) (переоформлення) серії АВ № 609977.

Також, ТОВ «Вина Троян» має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв серії АЕ № 259715, терміном дії: 30.09.2014 р. - 30.09.2019 р.

Тобто, суд встановив, що укладений договір позивача з його контрагентом повністю узгоджуються, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача та його контрагент.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи надану позивачем первинно-бухгалтерську документацію щодо операцій з його контрагентом, з огляду на те, що усі доводи відповідача, що наведені ним в акті оскаржуваної перевірки та поданій апеляційній скарзі, в обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення - рішення в оскаржуваній частині та відповідно в обґрунтування висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок операцій позивача з ТОВ «Вина Троян» спростовані рішенням суду, що набрало законної сили, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову та скасування податкового повідомлення - рішення в оскаржуваній частині.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки акту перевірки позивача. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та рішенням суду, що набрало законної сили, та судом апеляційної інстанції усім наведеним висновкам надано оцінку.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариство «Харчовик» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Димерлій