Ухвала суду № 71443349, 21.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3346/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2;

представника апелянта - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових вимог та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкову вимогу №Ф-598-17 від 10 травня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 9 652,07 грн.;

- податкову вимогу № 640-17 від 11 травня 2017 року про сплату єдиного податку у розмірі 6 605,54 грн.;

- рішення № 1261/П від 17 травня 2017 року про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 22 березня 2000 року по 20 лютого 2017 року він перебував на податковому обліку у Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м. Луганську Головного управління ДФС у Луганській області як фізична особа-підприємець.

На його думку, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, він звільняється від виконання своїх обов'язків щодо сплати єдиного внеску та єдиного податку, на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI та сертифікату Одеської регіональної Торгово-промислової палати №7383 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував вищевказані податкові вимоги та рішення ГУ ДФС в Одеській області.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з пункту 9.4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та зазначив, що ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб, які звільнені від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Скасовуючи вимогу про сплату боргу по єдиному податку, суд погодився з позицією позивача, що сертифікат Одеської регіональної Торгово-промислової палати №7383 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставою для звільнення останнього від відповідальності за невиконання обов'язку щодо сплати відповідного податку.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС в Одеській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У своїх доводах апелянт посилається на те, що пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вичерпав свою дію, а тому підстав для звільнення позивача від виконання свого обов'язку зі сплати єдиного внеску немає.

Також апелянт вважає, що надання позивачем сертифікату Одеської регіональної Торгово-промислової палати не може бути взятий до уваги, оскільки даний сертифікат виданий неналежним органом.

На думку апелянта, береться до уваги лише сертифікат Торгово-промислової палати України.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи викладені в апеляції та просила її задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 22 березня 2000 року по 20 лютого 2017 року був зареєстрований та перебував на податковому обліку у Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м. Луганську Головного управління ДФС у Луганській області як фізична особа-підприємець.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача за КВЕД: 47.82 є роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції позивач був змушений виїхати з території Луганської області та припинити ведення господарської діяльності.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Київського району м. Одеси № 5955 від 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та на теперішній час проживає в м. Одесі (а.с.14).

14 березня 2017 року ОСОБА_1 отримав сертифікат Одеської регіональної Торгово-Промислової палати №7383 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого неможливе виконання зобов'язань щодо сплати єдиного соціального внеску (а.с.24-25).

22 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (дата запису: 22.03.2017 року; номер запису: 25560060005129961).

03 квітня 2017 року позивач звернувся до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області із заявою про скасування податкового боргу в розмірі 6 605,04 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3 425,50 грн., боргу по ЕСВ в розмірі 11 060,70 грн.

До заяви додав сертифікат №7383 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.16).

26 квітня 2017 року ДПІ ГУ ДФС в Одеській області надала відповідь про неможливість списання зазначеної заборгованості, оскільки єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є сертифікат Торгово-промислової палати України (а.с.17-18).

У подальшому, ГУ ДФС в Одеській області прийняті наступні рішення:

- 10 травня 2017 року вимогу №Ф-598-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9 652,07 грн. (а.с.19).

- 11 травня 2017 року вимогу № Ф640-17 про сплату єдиного податку в розмірі 6 605,54 грн. (а.с.20).

- 17 травня 2017 року рішення №1261/П про опис майна у податкову заставу (а.с.23).

Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову та скасування спірних рішень.

Про законність та обґрунтованість судового рішення, свідчать наступні норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року (далі - Закон №1669) та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1669 внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Тобто, в силу положень п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, який надалі вважається пунктом 9-4 законодавець має на увазі, що позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною 2 статті 6 Закону №2464, тільки в частині своєчасності та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а не звільняється від сплати єдиного внеску взагалі, а таке звільнення щодо своєчасності сплати єдиного внеску встановлено лише за наявності відповідної заяви, що повинна бути подана платником до контролюючого органу не пізніше, ніж 30 календарних днів після закінчення проведення АТО.

Виходячи з викладеного, довід апеляційної скарги про те, що немає підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску, суперечить п. 9.4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, який звільняє платника податку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення проведення АТО.

Правова позиція апелянта про те, що після 01 січня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII відбулося нормативне виключення норми пп.8 п.4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669 є помилковою, оскільки зміст спірної норми залишився в п. 9.4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Спираючись на вимоги статті 10 Закону №1669, яка регламентує підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, апелянт наполягає на тому, що єдиним належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам іншого законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до п.1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

15 грудня 2017 року Одеська регіональна торгово-промислова палата України, на адвокатський запит, надала відповідь листом за №2003-14/730 та підтвердила свої повноваження щодо видачі такого сертифікату.

Так, згідно п.4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року №44(5), Торгово-промислова палата України уповноважує регіональні Торгово-промислові палати засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України.

Отже, Одеська регіональна торгово-промислова палата України уповноважена видавати відповідні сертифікати та засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України. Крім того, в сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не повинна міститися інформація про звільнення від сплати податку.

Таким чином, доводи апеляції з цього приводу є безпідставними та не свідчать про неправильність вирішення справи судом першої інстанції.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, на підставі ст. 316 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових вимог та рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, в порядку статті 328 КАС України, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 грудня 2017 року.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова