Ухвала суду № 71440132, 02.01.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/15475/17Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 11-сс/789/3/18 Доповідач - Тиха І.М.Категорія - в порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Тихої І.М.

Суддів - Стадник О. Б., Лекан І. Є.,

за участю секретаря – Романської К.М.,

прокурора – Кашлюка І.В.,

представника ТзОВ «Заліщицьке ХПП» — ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали провдження № 11-сс/789/3/18 за апеляційною скаргою представника ТзОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 08.12.2017 року про накладення арешту ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 08.12.2017 року задоволено клопотання старшого слідчого ОВС СУ ГУНП в Тернопільськй області ОСОБА_2 про арешт майна і накладено арешт на бухгалтерську та складську документацію ТзОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство», а саме: звіт руху хлібопродуктів на складах на 328 арк.; звіт руху хлібопродуктів на складах з іншими документами, в тому числі з оригіналами договорів на 219 арк.; журнал реєстрації лаболаторних аналізів середньодобових проб зерна (прихід) на 98 арк.; журнал реєстрації лаболаторних аналізів середньодобових проб зерна (прихід) на 201 ст.; журнал оборотна відомість 2016 р. на 67 арк.; контрольні картки 2014 р. на 35 арк.; контрольні картки 2015 р. на 37 арк.; фінансовий звіт ТзОВ «Заліщицьке ХПП» 2014 р. на 78 арк.; звіти по квитанціях, довіреності, витяги на 58 арк.; оперативні звіти ТзОВ «Заліщицьке ХПП» 2015 р. на 94 арк.; відомості, платіжні доручення накладні 2014 р. на 364 арк.; відомості, платіжні доручення накладні 2014 р. на 298 арк.; складські звіти 2014 р. на 491 арк.; журнал реєстрації вологості зерна і продуктів його переробки при визначенні їх в сушильних шафах (розхід) на 54 арк.; журнал спостереження за зберіганням зерна на 101 арк.; журнал реєстрації вологості зерна і продуктів його переробки при визначенні їх в сушильних шафах (прихід) на 50 арк.; журнал лаболаторних аналізів по очистці зерна на 25 арк.; складські звіти 2015 р. на 328 арк.; складські звіти 2014 р. на 483 арк.; складські звіти 2015 р. на 141 арк.; декларації про обсяги зберігання зерна 2014 р на 25 арк.; журнал оборотна відомість на 173 арк.; журнал реєстрації лаболаторних аналізів при сушці зерна на 52 арк.; журнал реєстрації накладних на 152 арк.; журнал реєстрації накладних на 152 арк., окрім реєстраційних документів ТзОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» на 21 арк. з метою їх подальшого зберігання у матеріалах кримінального провадження №12016210000000197 від 10 листопада 2016 року.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що вищезгадана бухгалтерська та складська документація ТзОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» є доказом вчиненого кримінального правопорушення, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв»язку з чим з метою запобігання їх втрати чи відчуження накладення арешту забезпечить його збереження.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, представник ТзОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна та зобов'язати слідчого негайно повернути майно, вилучене під час проведння обшуку на ТзОВ «Заліщицьке ХПП» 07.02.2017 року.

Зазначає, що клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно подано слідчим із порушенням визначеного ч 5 ст. 171 КПК України 48 годинного строку, який після його тимчасового вилучення надано законом для звернення до суду з клопотанням про накладення на нього арешту або повернення власнику, який слідчим порушено оскільки майно було вилучено в лютому 2017 року, а з клопотанням про накладення на нього арешту він звернувся лише в листопаді 2017 року. При цьому посилається порушення слідчим суддею вимог ст.124 Конституції України з огляду на існування рішення щодо вказаного майна, постановленого 6.11.2017 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду за наслідками розгляду скарги ТзОВ «Заліщицьке ХПП», яким зобов»язано повернути його підприємству.

Також звертає увагу колегії суддів на те, що 1.12.2017 року вказане клопотання слідчого про арешт майна було повернуто йому слідчим суддею для усунення недоліків, з посиланням на те, що він не представив доказів звернення у відповідності до вимог ч.5 ст.171 КПК України до слідчого судді з клопотанням про накладення на нього арешту протягом 48 годин після вилучення 07.02.2017 року,а згідно з вимогами п.7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи що не входять до переліку майна щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання вважаються тимчасово вилученими та за відсутності даних про усунення вказаних недоліків слідчий виніс ухвалу про накладення арешту на документацію підприємства, що суперечить його попередньому висновку про статус вказаного майна як тимчосово вилученого та можливість накладення на нього арешту лише впродовж 48 годин після вилучення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апелянта, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, думку прокурора, який вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення слідчого судді без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як сліудє з клопотання та доданих до нього матеріалів слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12016210000000197, внесеного до ЄРДР 10.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України за фактом розтрати директором ТзОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» матеріальних цінностей ПСП «Оскар» у великих розмірах, яке перекваліковано на ч.5 ст.191 КК України з огляду на заподіяння ТзОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» матеріальних збитків також ТзОВ “Тамаворовудекпорт”, які разом становлять особливо великий розмір.

Досудовим розсілуванням встановлено, що 3.11.2014 року між ПСП “Оскар” та ТзОВ “Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” укладено договір складського зберігання № 1 , згідно умов якого ПСП “Оскар” у період з 5 листопада по 3 грудня 2014 року поставило ТзОВ “Заліщицьке ХПП” на тимчасове зберігання зерно кукурудзи вагою 1734750 кг., яке в обумовлені договором строки не повернуло, а привласнило, частково реалізувавши, а частково зберігаючи на зерновому складі. Також ТзОВ “Заліщицьке ХПП” укладено договори № 13 та № 15 відповідно від 11 та 26 листопада 2014 року з ТзОВ “Тамаворовудекпорт”, згідно умов яких товариство прийняло на зберігання зерно сої та кукурудзи, умови яких апелянтом також було порушено, чим завдано ТзОВ “Тамаворовудекпорт” збитки на суму 915567 грн.

07 лютого 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 24.01.2017 року проведено обшук у приміщенні товариства по вул.40 років Перемоги, 1 в м.Заліщики, Тернопільської області, в ході якого вилучено бухгалтерську та складську документацію ТзОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство», на відшукання якої було прямо надано дозвіл в ухвалі слідчого судді.

У поданому клопотанні слідчий в якості підстави для накладення арешту на вилучене майно покликається на те, що 1 грудня 2017 року вказану документацію визнано речовими доказами, оскільки за наслідками проведенння судово-економічної екпертизи у вказаному провадженні встановлено заподіяння збитків ПСП “Оскар” та ТзОВ “Тамаваровудекспорт” посадовими особами ТзОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» на суму 10716084,80 грн., а тому з метою забезпечення правомірності володіння нею з метою збереження речових доказів він звернувся до слідчого судді з даним клопотанням про накладення арешту.

З доводами слідчого за наслідками розгляду поданого ним клопотання погодився слідчий суддя, дійшовши до вірного висновку про те, що вилучена складська та бухгалтерська документація ТзОВ “Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні та з метою забезпечення його ефективного розслідування до ухвалення остаточного рішення правомірно наклав на неї арешт.

Перевіряючи доводи апелянта щодо правомірності вилучення та подальшого утримання органом досудового розслідування вищезгаданих документів, а також належність останніх до категорії тимчасово вилученого майна та можливості його повернення власнику або володільцю слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.

Вказані документи надані слідчому під час обшуку у приміщенні приміщенні підприємства 07.02.2017 року, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 24.01.2017 року, тому слідчий мав право на їх зберігати, оскільки вони не мають статусу тимчасово вилученого майна в зв“язку з тим, що в ухвалі слідчого судді про обшук прямо надано дозвіл на їх відшукання. Тому вимога п.7 ст.236 КПК України щодо необхідності звернення слідчим на протязі 48 годин з моменту вилучення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вказану документацію не стосується даного майна, про що слідчому суддя стало відомо після усунунення недоліків клопотання та долучення до матеріалів клопотання ухвали про обшук.

Розглядаючи доводи представника підприємства про необхідність повернення вказаної документації за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 6.11.2017 року, постановленої за наслідками поданої ним скарги на бездільність слідчого щодо неповернення вилученого під час обшуку майна, слід зазначити, що правовою підставою для її прийняття стали вимоги ч.1 ст.100 КПК України, згідно з якими речовий доказ, який був вилучений стороною кримінального провадження повинен бути як найшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передебачених ст.160-166,170-174 КПК України, у даному випадку слідчий наклав на нього арешт застосовуючи положення ч.2 ст.100 КПК України, якою надано право стороні провадження зберігати надані на підставі судового рішення речові докази. Також слід зазначити, що невиконання в добровільному порядку слідчим рішення суду щодо повернення вилучених документів не забороняє особі звернутись до відповідних органів державної влади з вимогою про його примусове виконання. Оскільки оскаржуване рішення та ухвала слідчого судді від 6.11.2017 року, постановлені за наслідками розгляду клопотань різних суб”єктів звернення, подані ними з різних аспектів кримінально правовох норм - в порядку оскарження бездільності слідчого та в порядку накладення арешту на майно, вирішені окремо та з посиланням на норми кримінального процеуального закону, які відрізняються по суті, а також з огляду на те, що законом визначена правова процедура щодо виконання рішення суду в примусовому порядку та можливість притягнення посадової особи до встановленої законом відповідальності за умисне невикоання судового рішення, колегія суддів прийшла до висновку про те, що посилання апелянта на порушення вимог ст.124 Конституції України не є обгрунтованими, оскільки в апеляційному порядку переглядається лише ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, а суд апеляційної інстанції не є виконавчим органом.

В зв”язку з вищенаведним апеляційну скаргу представника ТзОВ ”Заліщицьке ХПП” слід залишити без задоволення, а рішення слідчого судді без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 08 грудня 2017 року про арешт майна - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТзОВ “Заліщицьке ХПП ” адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3