Постанова № 71423483, 26.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року Справа № 902/863/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

судді Мамченко Ю.А.

судді Коломис В.В.

секретар судового засідання Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відділу м. Вінниця на рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.17 р. у справі № 902/863/17

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси"

до ОСОБА_3 відділ м. Вінниця

про стягнення 363 320,69 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.10.17 р. у справі № 902/863/17 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 відділу м.Вінниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси") - 26 116 грн 83 коп. - 3 % річних, 105 415 грн 47 коп. - інфляційних втрат, 100 000 грн 00 коп. - пені, 5 414 грн 65 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у стягненні 251 грн 15 коп. - 3 % річних, 129 444 грн 21 коп. - пені.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_3 відділ м. Вінниця подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування скарги зазначає, що КЕВ м. Вінниця є державною установою та фінансується виключно з Державного бюджету України. Відповідно до бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Спірна заборгованість виникла внаслідок відсутності кошторисних призначень для погашення понаднормового споживання газу. Поряд з цим вказує, що з огляду на недосягнення згоди стосовно підняття ціни на природний газ, вважав договір постачання природного газу неукладеним та відповідно не здійснював оплату поставленого газу. Однак, рішенням господарського суду Вінницької області від 10.05.2017 р. договір № 17/0025 від 11.01.2017 р. визнано укладеним та присуджено до стягнення з КЕВ суму боргу за спожитий газ і відшкодування збитків за перевищення споживання об'єму газу. Вказані суми в добровільному порядку сплачені КЕВ. Зазначені обставини судом першої інстанції не враховані. За наведених обставин просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.17 р. у справі № 902/863/17 скасувати.

В судовому засіданні представником апелянта підтримані доводи апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечив. Зокрема зазначає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.17 р. у справі № 902/863/17, без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у відзиві заперечення та просить відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.17 р. у справі № 902/863/17 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" (Постачальник, Позивач) та ОСОБА_3 відділом м. Вінниця (Споживач, Відповідач) укладено договір на постачання природного газу № ЧГ-16/0522 (Договір № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р.).

Відповідно до п. 1.1. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2016 році природний газ (Газ), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов'язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.2. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. сторонами визначено, що постачальник передає споживачу газ в обсягах 200000,00 куб. м., в тому числі по місяцях: травень - 86 тис. куб. м., червень - 85 тис. куб. м., липень - 74 тис. куб. м., серпень - 74 тис. куб. м., вересень - 75 тис. куб. м., жовтень - 342 тис. куб. м., листопад - 675 тис. куб. м., грудень - 589 тис. куб. м. Дані обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися.

Згідно із п. 1.2.1. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. додатковими угодами до даного договору визначається місячні обсяги постачання в розрізі добових обсягів природного газу.

Обсяг газу, що має бути поставлений постачальником підтверджується на підставі письмових оригінальних заявок споживача в розрізі кожної доби місяця, які подаються не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю поставки. Дані заявки є невід’ємною частиною договору (п. 1.5. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р.).

У випадку, якщо добовий обсяг споживання газу споживачем зменшується або збільшується на +/- 5,0 відсотків порівняно із замовленим добовим обсягом, споживач повинен змінити заявлений обсяг шляхом вручення письмової заявки про зміну заявлених обсягів або шляхом внесення даних у відповідний розділ Особистого кабінету з 9.00 до 12.00 години за київським часом газової доби, що передує газовій добі, з якої здійснюється реномінація (п. 1.6. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р.).

Відповідно до п. 1.7. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р., у випадку неподання споживачем заявки у строк та у порядку, встановлених п. 1.6. даного договору, обсяг газу, що поставлений постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, оформленими згідно з розділом 4 даного договору, та підлягає оплаті споживачем в порядку, встановленому даним договором.

Згідно із п. 1.8 Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. за розрахункову одиницю поставленого газу приймається один кубічний метр, приведений газотранспортним підприємством до стандартних умов (Т-20 град, С. Р=101,325 КПа 760мм.рт.ет./).

Пунктом 2.1. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. встановлено, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 5833,50 грн, крім того ПДВ - 1166,70 грн.

Відповідно до п.п. 2.1.2. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. загальна вартість природного газу складається із сум вартості об’ємів місячних доставок природного газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ становить 11667000,00 грн, крім того ПДВ - 2333400,00 грн. Разом 14000400,00 грн.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, що визначено у п. 2.1. договору, на кількість газу, реалізованого у відповідному місяці. Загальна вартість газу за цим договором визначається як сума місячних вартостей газу (п. 2.1.2. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р.).

Згідно з п 2.3. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. моментом сплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Умовами п. 3.1. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. передбачено, що порядок оплати встановляється наступним чином:

п.п.3.1.1. Постачальник виставляє споживачу рахунок за спожитий природний газ після підписання із споживачем акту приймання-передачі природного газу, який оформлюються протягом 10 днів після постачання природного газу постачальником.

п.п. 3.1.1.1. Споживач оплачує рахунок за поставлений постачальником природний газ протягом 10 днів з дня його отримання.

За змістом п. 4.3.2., 4.4. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3-ох робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання - передачі природного газу та направляє їх споживачу. Споживач протягом 2 –ох днів з дати одержання актів приймання-передачі природного газу зобов’язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі.

У разі невиконання обов’язку, передбаченого п. 4.4. Договору, газ вважається поставленим і прийнятим споживачем від постачальника на підставі даних постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надається оператором ГТС та/або оператором ГРМ (п. 4.5. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р.).

Відповідно до п. 7.7. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. у разі виникнення у постачальника місячного небалансу з вини споживача, споживач зобов’язаний сплатити постачальнику вартість послуг балансування Оператора ГТС. Місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу ГТС.

Згідно із п. 7.8. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. у разі виникнення у постачальника місячного небалансу з вини споживача, споживач зобов’язаний сплатити постачальнику вартість послуг оператора ПСГ із закачування природного газу до ПСГ.

У разі виникнення у постачальника місячного небалансу з вини споживача, споживач зобов’язаний сплатити постачальнику вартість природного газу за ціною, за якою постачальник закуповував природний газ для покриття цього небалансу (п. 7.9 Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р.).

Відповідно до п. 10.1. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. договір набирає чинності з моменту його підписання, застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з 1 травня 2016 року, та діє до 31.12.2016 року, а в частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання.

Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2017 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відповідно до п. 10.5. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. всі доповнення та додаткові угоди набирають чинності та мають перевагу над раніше укладеними та над положеннями даного договору в разі, коли вони укладені в письмовій формі, мають дату, номер, посилання на даний договір, підписи уповноважених представників сторін та оригінальні печатки сторін.

30.11.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" та ОСОБА_3 відділом м. Вінниця укладено додаткову угоду № 20161201 до Договору на постачання природного газу № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р., якою, виклавши в новій редакції п.п. 2.1., 1.2. та 2.1.2. внесено зміни до вказаного Договору стосовно ціни, обсягів постачання та вартості природного газу.

30.12.2016 р. сторонами у справі укладено додаткову угоду № 20170101 до Договору постачання природного газу № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р., якою п. 10.1. основного договору сторони виклали в новій редакції, зокрема передбачивши, що договір діє до 31 березня 2017 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання.

Крім того, 16.01.2017 р. сторонами укладено додаткову угоду № 20170102 до договору постачання природного газу № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016р., якою встановлено, що сума додаткової угоди складає 1018229,04 грн. з ПДВ, що складає 20 % від загальної суми, визначеної в договорі постачання природного газу № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016р.

Відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди, ціна за 1000,0 кубічних метрів газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ, складає 7075,00 грн, крім того ПДВ - 1415,00 грн. Разом 8490,00 грн.

Пунктом 3 даної додаткової угоди № 20170102 від 16.01.2017 р. до договору постачання природного газу № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р., встановлено, що планові обсяги постачання природного газу в 2017 році становлять 119,9327491 тис. куб. м.

Окрім того, 11.01.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" та ОСОБА_3 відділом м. Вінниця укладено договір на постачання природного газу № ЧГ-17/0025 (Договір № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р.).

Відповідно до п. 1.1. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2017 році природний газ, в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а відповідач як споживач зобов'язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.2. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. сторонами визначено, що постачальник передає споживачу газ в обсягах 410000,00 куб. м., в тому числі по місяцях: січень - 330 тис. куб., лютий - 80 тис. куб. м. Дані обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися.

Обсяг газу, що має бути поставлений постачальником підтверджується на підставі письмових оригінальних заявок споживача в розрізі кожної доби місяця, які подаються не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю поставки. Дані заявки є невід’ємною частиною договору (п. 1.2. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р.).

Пунктом 2.1. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. встановлено, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 5999,95 грн, крім того ПДВ - 1199,99 грн. Разом 7199,94 грн.

Відповідно до п.п. 2.1.2. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. загальна вартість природного газу складається із сум вартості об’ємів місячних доставок природного газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ становить 2459979,50 грн, крім того ПДВ - 491995,90 грн. Разом 2951975,40 грн.

Згідно із п 2.3. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. моментом сплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 3.1. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. передбачено, що порядок оплати встановлюється наступним чином:

п.п.3.1.1. Постачальник виставляє споживачу рахунок за спожитий природний газ після підписання із споживачем акту приймання-передачі природного газу, який оформлюються протягом 10 днів після постачання природного газу постачальником.

п.п. 3.1.1.1. Споживач оплачує рахунок за поставлений постачальником природний газ протягом 10 днів з дня його отримання.

За змістом п. 4.3.2., 4.4. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3-ох робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання - передачі природного газу та направляє їх споживачу. Споживач протягом 2 –ох днів з дати одержання актів приймання-передачі природного газу зобов’язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі.

У разі невиконання обов’язку, передбаченого п. 4.4. Договору, газ вважається поставленим і прийнятим споживачем від постачальника на підставі даних постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надається оператором ГТС та/або оператором ГРМ (п. 4.5. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р.).

Пунктом 7.6. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. визначено, що у разі виникнення у постачальника місячного небалансу з вини споживача, споживач зобов’язаний сплатити постачальнику вартість послуг балансування Оператора ГТС. Місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу ГТС. Місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу ГТС.

Згідно з п. 7.7. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. у разі виникнення у постачальника місячного небалансу з вини споживача, споживач зобов’язаний сплатити постачальнику вартість послуг оператора ПСГ із закачування природного газу до ПСГ.

У разі виникнення у постачальника місячного небалансу з вини споживача, споживач зобов’язаний сплатити постачальнику вартість природного газу за ціною, за якою постачальник закуповував природний газ для покриття цього небалансу (п. 7.8. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р.).

Відповідно до п. 10.1. Договору № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. останній набирає чинності з моменту його підписання, застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з __ ____ 2017 року, (день і місяць не вказано) та діє до 31.12.2017 року, а в частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання.

Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2018 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Позивачем на виконання умов вищевказаних Договорів у грудні 2016 р. та січні 2017 р. поставлено відповідачу природний газ в загальному об’ємі, що становить 402,936 тис. куб.м. на суму 3 055 803 грн 54 коп., в тому числі: 119,908 тис. куб м. природного газу на суму 1 018 018 грн 92 коп. отримано у грудні 2016 р. згідно акту приймання передачі природного газу від 31.12.2016 р. (Договір № ЧГ – 16/0522 від 29.04.2016 р.) та 283,028 тис. куб. м. газу природного газу на суму 2 037 784 грн 62 коп. газу отримано у січні 2017 року згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.01.201 7р. (Договір № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р.).

Як зазначалося вище, умовами п.п. 3.1.1.1. Договору № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. та договору № ЧГ-0025 від 11.01.2017 р. встановлено, що споживач оплачує рахунок за поставлений постачальником природний газ протягом 10-ти днів з дня його отримання.

16.02.2017 р. супровідним листом вих. № 172 від 16.02.2017 р. позивачем надіслано відповідачу акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 р. та рахунок № ЧГ-0000722 від 31.12.2016 р. на оплату 119,908 тис. куб. м. газу у грудні 2016 р. на суму 1 018 018 грн 92 грн., який отримано відповідачем - 22.02.2017 р., що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

01.03.2017 р. позивачем супровідним листом вих. № 240 від 01.03.2017 р. надіслано відповідачу акт приймання – передачі природного газу від 31.01.2017 р. та рахунок № ЧГ-0000314 від 31.01.2017р. на оплату 283,028 тис. куб. м. газу у січні 2017 р. на суму 2 402 907 грн 72 коп., який отримано ОСОБА_3 відділом м. Вінниця - 06.03.2017 р., що підтверджується наявним в справі витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Однак відповідачем за поставлений йому позивачем природний газ розрахунки в обумовлені Договорами строки не здійснено.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.05.2017 р. у справі № 902/241/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" до ОСОБА_3 відділу м. Вінниця про стягнення 5 121 286,68 грн частково задоволено позов: стягнуто з відповідача на користь позивача 1018018 грн. 92 коп. основного боргу за поставлений природний газ у грудні 2016 року, 2037784 грн 62 коп. основного боргу за поставлений природний газ у січні 2017 року, 499011 грн 24 коп. збитків за перевищення обсягів споживання природного газу у грудні 2016 року, 53 322 грн 22 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. У стягненні 365123 грн 10 коп. основного боргу за поставлений природний газ у січні 2017 року, 1201348 грн 80 коп. збитків за перевищення обсягів споживання природного газу у січні 2017 року відмовлено.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 р. відмовлено ОСОБА_3 відділу м.Вінниця у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_3 відділу м. Вінниця без розгляду.

27.06.2017 р. на виконання вищевказаного рішення суду у справі № 902/241/17 видано наказ.

Таким чином, на момент розгляду даної справи рішення суду у справі № 902/241/17 є таким, що набрало законної сили 27.05.2017 р.

Вказаним рішенням суду у справі № 902/241/17 встановлено та підтверджено обґрунтованість заявленого позивачем позову про стягнення заборгованості за спожитий газ у грудні 2016 р. в сумі 1018018 грн 92 коп. та у січні 2017 р. в сумі 2037784 грн 62 коп. Крім того, судом у даній справі також встановлено, що з огляду на укладення сторонами договору постачання природного газу № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. обсяг природного газу в кількості 283,028 тис. куб. м. є договірним обсягом на підставі вказаного договору.

Дане рішення в силу ст. 35 ГПК України є преюдиціальним для розгляду цієї справи, у тому числі й обставини відносно укладення між сторонами договорів про постачання природного газу, їх виконання та підтвердження наявності заборгованості відповідача згідно даних договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, стягнута згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 10.05.2017 р. у справі № 902/241/17 заборгованість за спожитий газ у грудні 2016 р. в сумі 1018018 грн 92 коп. оплачена відповідачем 11.08.2017 р.; за спожитий природний газу у січні 2017 р. в сумі 2037784 грн. 62 коп. оплачена відповідачем 31.05.2017 р., що стверджується наявними в матеріалах справах платіжним дорученням, меморіальними ордерами та довідкою ТОВ "Газпостач-Черкаси" щодо руху коштів по взаєморозрахунків з ОСОБА_3 відділом м. Вінниця за період з 29.07.2016 р. по 17.10.2017 р.

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань (за поставлений природний газ здійснено розрахунок несвоєчасно), позивачем заявлено до стягнення з нього: 190680 грн. 11 коп. (116863 грн. 00 коп. пені, 13471 грн 32 коп. – 3 % річних та 60345 грн. 79 коп. інфляційних втрат) згідно договору постачання природного газу № ЧГ-16/0522 від 29.04.2016 р. та 172640 грн. 58 коп. (114674 грн 24 коп. пені, 12 896 грн 66 коп. – 3 % річних та 45069 грн. 68 коп. інфляційних втрат) згідно договору постачання природного газу № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р.

Місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Із змісту договорів укладених між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань вбачається , що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки, регулювання яких здійснюється параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Непроведення відповідачем оплати за поставлений природний газ згідно Договорів стало підставою для задоволення рішенням суду від 10.05.2017 р. по справі № 902/241/17 позовних вимог позивача про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов'язання по оплаті поставленого природного газу.

Як вказувалось вище, стягнута згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 10.05.2017 р. у справі № 902/241/17 заборгованість за спожитий газ у грудні 2016 р. оплачена відповідачем 11.08.2017 р. та спожитий природний газу у січні 2017 р. оплачена відповідачем 31.05.2017 р.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Розділом 7 Договорів № ЧГ – 16/0522 від 29.04.2016 р. та № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Зокрема, пунктом 7.2.1. Договорів № ЧГ – 16/0522 від 29.04.2016 р. та № ЧГ-17/0025 від 11.01.2017 р. сторони передбачили, що у разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу: споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Вказана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду України від 14.11.2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 р. у справі № 3-142гс11.

Аналогічні положення висвітлені в п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якій зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Окрім того, виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту Договорів наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін Договору постачання природного газу, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій (пені), передбачених умовами договору та ЦК України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладених Договорів.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення підлягають вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 26116 грн 83 коп. та інфляційних втрат в розмірі 105 415 грн 47 коп.

Крім того, правомірними є вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 229444 грн 21 коп.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Такими чином, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому-четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7"Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавством не врегульовано розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу, судом першої інстанції було взято до уваги наступні обставини:

- станом на момент розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ відповідачем є сплаченою (11.08.2017 р. та 31.05.2017 р. відповідно);

- негативні наслідки заподіяні простроченням відповідача компенсовані заявленням вимог про стягнення 499 011 грн 24 коп. збитків, які судом стягнуто згідно рішення від 10.05.2017 р, у справі № 902/241/17 та заявленими до стягнення в рамках даної (№ 902/863/17) справи 3 % річних та інфляційних втрат;

- ступінь виконання зобов'язання відповідачем та поведінка винної сторони: із матеріалів справи слідує, що відповідач не ухилявся від взятих на себе зобов’язань за договорами, оскільки ОСОБА_3 відділ м. Вінниця, як споживач, являється державною установою та фінансується виключно з Державного бюджету України, бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення;

- пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;

- за поясненнями наданими представниками сторін в судовому засіданні між сторонами продовжуються конструктивні господарські правовідносини, в 2017 році укладено договори на постачання природного газу тощо.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки, а також й те, що відповідач є державною установою, яка створена Міністерством оборони України для забезпечення життєдіяльності і функціонування військових частин та установ, у межах відповідальності Установи з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, розвитку системи технічної експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд з метою підтримання військ у стані бойової та мобілізаційної готовності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 100 000 грн.

Доводи відповідача, стосовно відсутності належного бюджетного фінансування КЕВ м. Вінниця, як державної установи не беруться до уваги, оскільки за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12).

Крім того суд також враховує, що частина друга статті 218 ГК України не допускає віднесення до категорії непереборної сили порушення зобов'язань контрагентами боржника (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 р. у справі № 3-216гс 15).

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.17 року відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відділу м. Вінниця залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.17 р. у справі № 902/863/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Коломис В.В.