Вирок № 71415010, 21.12.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9902/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» грудня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Глинської Д.Б.

при секретарі Івасюті А.М.

з участю: прокурора Смілевського М.Л.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Кирилюка В.В.

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016140090000821 від 01 березня 2016 року, про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Краківець Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, проживаючого за адресою - АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_1, будучи адвокатом та здійснюючи адвокатську діяльність у відповідності до свідоцтва НОМЕР_1 від 19.05.2010 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого за рішенням Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №5 від 19.05.2010, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України від 03.03.2016, умисно, вчинив шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому за наступних обставин.

Зокрема, ОСОБА_1, діючи умисно та з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливі відносини з ОСОБА_3, оскільки з останньою перебував у дружніх відносинах з 2010 року, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 має намір придбати автомобіль за власні заощадження, запропонував останній допомогу у придбанні такого.

Так, у червні 2013 року, ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння коштами ОСОБА_3, шляхом зловживання довірою останньої, під приводом надання допомоги щодо придбання автомобіля марки «Тойота Авенсіс», 2010 року випуску за значно нижчою ціною, ніж ринкова, перебуваючи у приміщенні ресторану «Фешн-клаб», що на пл. Підкови, 1 в м. Львові, запропонував ОСОБА_3 придбати автомобіль марки «Тойота Авенсіс», 2010 року випуску за грошові кошти в сумі 10 250 (десять тисяч двісті п'ятдесят) доларів США. ОСОБА_3, перебуваючи з ОСОБА_1 в дружніх стосунках та довіряючи йому, погодилась на пропозицію останнього, так як в неї не виникало підозр, що шляхом зловживання її довірою ОСОБА_1 може заволодіти належними їй грошовими коштами.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння належними ОСОБА_3 грошовими коштами, ОСОБА_1, будучи адвокатом та маючи відповідні знання в галузі права, повідомив останній процедуру купівлі та реєстрації транспортного засобу на праві власності за нею, при цьому наполіг на передачі останньому грошових коштів в сумі 1000 доларів США під приводом початку оформлення всіх необхідних документів на автомобіль. В подальшому ОСОБА_3, не усвідомлюючи, що ОСОБА_1 зловживає її довірою та не має наміру виконувати дії щодо купівлі вищевказаного автомобіля, в кінці червня 2013 року, перебуваючи по АДРЕСА_1, діючи за домовленістю із ОСОБА_1, передала йому грошові кошти в сумі 1000 доларів США.

В подальшому, ОСОБА_1, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, шляхом зловживання довірою останньої, під приводом виконання попередніх домовленостей та проведення оцінки автомобіля, який начебто він оглядав, повідомив ОСОБА_3 про необхідність передачі йому для вищевказаних цілей грошових коштів в сумі 2000 доларів США. На що, ОСОБА_3, повністю довіряючи ОСОБА_1, маючи намір отримати у власність запропонований останнім автомобіль, не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_1, в липні 2013 року, перебуваючи по вул. Князя Романа у м. Львові, передала останньому обумовлені грошові кошти в сумі 2000 доларів США.

Також, у кінці вересня 2013 року, ОСОБА_1, діючи з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на заволодіння грошовими коштами, належними ОСОБА_3, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що жодні дії по придбанню автомобіля для останньої він не вчиняв, зловживаючи її довірою, повідомив ОСОБА_3, яка на той час перебувала за межами України, про необхідність надання йому додаткових грошових коштів в сумі 7250 доларів США для завершення процесу оформлення документів щодо реєстрації автомобіля за останньою.

У зв'язку з цим, ОСОБА_3, повністю довіряючи ОСОБА_1 та маючи намір отримати у власність обіцяний останнім автомобіль, через свого батька ОСОБА_5, передала ОСОБА_1 належні їй грошові кошти в сумі 7250 доларів США, які він отримав 23 вересня 2013 року, перебуваючи неподалік супермаркету «Сільпо» по вул. Шевченка, 358а у м. Львові, при цьому запевнивши батька, що право власності на автомобіль марки «Тойота Авенсіс» буде оформлено на ОСОБА_3 у найкоротший термін.

Однак, ОСОБА_1, отримавши грошові кошти в сумі 10 250 (десять тисяч двісті п'ятдесят) доларів США від ОСОБА_3, будь-яких дій щодо придбання на користь потерпілої автомобіля марки «Тойота Авенсіс» не вчинив, а грошові кошти не повернув, заволодівши ними шляхом зловживання її довірою.

За таких обставин, ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння коштами ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи в кінці червня 2013 року, по АДРЕСА_1, в липні 2013 року, перебуваючи по вул. Князя Романа у м. Львові та 23.09.2013 неподалік супермаркету «Сільпо» по вул. Шевченка, 358а у м. Львові, шляхом зловживання довірою останньої, заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 в загальній сумі 10 250 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ в гривневому еквіваленті станом на червень, липень, вересень 2013 року (за курсом 7,993 за 1 долар США) становило 81 928 гривень, що завдало потерпілій значну шкоду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що з потерпілою ОСОБА_3 познайомився на Дні народження своєї дружини. Він нічого ОСОБА_3 не обіцяв, ніяких грошей від неї та її батька не отримував.

Суд знаходить, що незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 за ч.2 ст. 190 КК України, його винуватість доводиться іншими доказами, здобутими під час судового розгляду справи:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3 даними в судовому засіданні про те, що у 2013 році вона познайомилася із дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_6, почали товаришувати. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 знали, що вона хоче купити автомобіль. Обвинувачений ОСОБА_1 запропонував допомогти купити автомобіль за нижчою ціною ніж ринкова. Запропонував їй автомобіль марки «Тойота Авенсіс» за 10 250 дол. США, вона погодилася.

В кінці 2013 року вона передала обвинуваченому 1000 дол. США за оформлення всіх необхідних документів на автомобіль. В кінці червня 2013 року, перебуваючи на АДРЕСА_1, біля кафе-бару «Зодіак» вона передала ОСОБА_1 1000 дол. США. Обвинувачений говорив, що все має бути у секреті, оскільки такі послуги він робить не всім. Він розказував, що бачив автомобіль та вона йому вірила, оскільки він адвокат.

У вересні 2013 року вона поїхала відпочивати, до неї зателефонував ОСОБА_1 і сказав, що потрібно передати ще 7 000 дол. США. Біля супермаркету «Сільпо», що по вулиці Шевченка у м. Львові її батько ОСОБА_5 приїхав до обвинуваченого на зустріч. ОСОБА_1 сів в автомобіль її батька, де батько передав йому 7250 дол. США.

З червня по вересень 2013 року обвинуваченому особисто в руки було передано 10 250 дол. США. До грудня 2013 року вона автомобіль так і не побачила, тому зрозуміла, що це обман.

Після того, як вона зрозуміла, що відносно неї вчинено шахрайські дії зі сторони ОСОБА_1, вона почала збирати інформацію про нього та його дружину ОСОБА_6 Так, оскільки обвинувачений представлявся адвокатом, то з початку вона звернулась до голови Львівської колегії адвокатів ОСОБА_7, котрий повідомив їй, що вона не перша хто звертається стосовно вчинення шахрайських дій ОСОБА_1

10 грудня 2013 року вона, ОСОБА_3,її батько ОСОБА_5 і ОСОБА_1 зустрілися на вул. Дудаєва у м. Львові в автомобілі її батька, записали розмову на мобільний телефон, під час якої ОСОБА_1 розповідав про нюанси купівлі автомобіля та передачі коштів;

- показаннями свідка ОСОБА_5 даними в судовому засіданні про те, що весною 2013 року його дочка ОСОБА_3 продала свій автомобіль марки «Шкода Фабія» та за виручені кошти, вирішила придбати автомобіль значно вищого класу, зокрема хотіла придбати автомобіль марки «Тойота». Вона сказала йому, ОСОБА_5, про те, що чоловік її подруги ОСОБА_6 - ОСОБА_1 є адвокатом і допоможе їй купити автомобіль за значно нижчою ціною, ніж ринкова. Його дочка ОСОБА_3 передала спочатку обвинуваченому 3 000 дол. США для організації процесу підготовки документів та реєстрації права власності на автомобіль марки «Тойота Авенсіс».

У вересні 2013 року його дочка ОСОБА_3 перебувала на відпочинку за межами України. Саме в ці дні вона зателефонувала до нього та повідомила, що ОСОБА_1, котрий займається купівлею та реєстрацією автомобіля для неї необхідно передати кошти приблизно в розмірі 7 250 доларів США, що становило решту обумовленої ним попередньо суми, для завершення процесу оформлення автомобіля та що вказані кошти необхідно йому передати терміново.

23 чи 25 вересня 2013 року він зустрівся із ОСОБА_1 в обумовленому останнім місці, а саме поблизу магазину «Сільпо», що по вулиці Шевченка у м. Львові. Зустріч відбувалась в його, ОСОБА_5, автомобілі, де він передав особисто ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7300 доларів США, з яких ОСОБА_1 віддав йому 50 дол. США та повідомив, що йому зайвих грошей не потрібно.

10 грудня 2013 року відбулась зустріч із ОСОБА_1 по вул. Дудаєва у м. Львові. Так, на вказану зустріч він поїхав з дочкою ОСОБА_3 Зустріч відбулась в його автомобілі. В ході даної зустрічі він вирішив записати розмову з ОСОБА_1 на належний йому мобільний телефон. Під час вказаної розмови, обвинувачений визнав факт отримання грошових коштів, необхідних для купівлі та реєстрації автомобіля марки «Тойота» на ім'я його доньки;

- показаннями свідка ОСОБА_8 даними в судовому засіданні про те, що його знайомий ОСОБА_9 вирішив придбати автомобіль для власного користування. ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_9 свої послуги купівлі автомобіля за кордоном.

На початку липня 2014 року він, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 зустрілись із ОСОБА_1 неподалік ПАТ «Укрсиббанк», що по вул. Зеленій у м. Львові, де ОСОБА_9 передав обвинуваченому грошові кошти в сумі 19 000 грн.

В подальшому ОСОБА_9 повідомив його, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконує, а гроші відмовляється повертати.

Через деякий час ОСОБА_1 в його присутності повернув ОСОБА_9 частину наданих йому грошових коштів;

- показаннями свідка ОСОБА_10 даними в судовому засіданні про те, що з потерпілою ОСОБА_3 знайома більше 14 років, вона познайомила її з ОСОБА_6. ОСОБА_3 розповідала їй, ОСОБА_10, що чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_1 може купити їй автомобіль. Чула розмову між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Знає, що потерпіла передала обвинуваченому приблизно 10 300 дол. США, але ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання по купівлі автомобіля та не повернув ОСОБА_3 гроші;

- показаннями свідка ОСОБА_11 даними в судовому засіданні про те, що ОСОБА_1 в липні 2014 року пообіцяв йому, що може привезти йому автомобіль з за кордону. Він, ОСОБА_11, погодився, оскільки ціна була нижчою ніж ринкова. Так, як йому сподобалась пропозиція ОСОБА_1, то він передав йому кошти в сумі 1700 дол. США, а через деякий час ще додав 500 дол. США. ОСОБА_1 не виконав своїх обіцянок, але повернув йому 2000 дол. США;

- даними, які містяться у протоколі огляду предмета від 08 червня 2016 року, згідно з яким оглянуто мобільний телефон марки «Нокія 8800», серійний номер НОМЕР_2, в металевому корпусі чорного кольору, в якому у папці «Галерея» наявна папка «Записи», наявний файл «Запис 000….» «10.12.2013», ємністю 2,1мб (а.с.195-202);

- даними, які містяться у висновку №4949/4950/4986 криміналістичної експертизи відеозвукозапису у кримінальному провадженні №12016140090000821 від 02.11.2016 року, в якому зазначено, що у звукозаписі розмови, наявної у файлі «Запис000.amr», наданого для дослідження мобільного телефону «Nokia 8800d» (серійний номер «НОМЕР_2»), текстовий зміст якої в основному відповідає викладеному у протоколі огляду предмету від 08 червня 2016 року, серед інших зафіксоване усне мовлення ОСОБА_1 та йому належить висловлювання, позначені як «Чоловік №1», за винятком висловлювання «Люди, ну на випадок, якщо ти кажеш, що ти кажеш не можуть робити і ти кажеш роби сама щось. Люди по базі, якщо я правильно розумію суть, вони скажуть, що така то машина, на таке то прізвище була оплачена. Правильно? Ти ж робиш всі документи?» (а.с. 217-219);

- даними, які містяться у Додатку 1 до висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №№4949/4950/4986 у к/п №12016140090000821 (а.с.220);

- даними, які містяться у постанові про визнання предмету речовим доказом та зберігання його при матеріалах кримінального провадження (а.с.221- 222);

- даними, які містяться у заяві ОСОБА_3 про вчинення адвокатом ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України (а.с.119 -121);

- даними, які містяться у рішенні №5 від 27 травня 2015 року Дисциплінарної палати кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області (а.с.143-144);

- даними, які містяться у виписці з протоколу №5 засідання Дисциплінарної палати кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 27 травня 2015 року (а.с.149);

- даними, які містяться у протоколі тимчасового доступу до речей і документів (а.с.162);

- даними, які містяться у роздруківках інтенсивності дзвінків абонента номеру оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 на номер телефону № НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3 за період часу із 01.06.2013 року по 26.06.2016 року (а.с.167- 172);

- даними, які містяться у листі №16503-16 від 07.10.2016 року Київського науково - дослідного інституту судових експертиз (а.с.187);

- даними, які містяться у листі №3184 від 03.10.2016 року Київської незалежної судово - експертної установи (а.с.189);

- даними, які містяться у листі №587 від 11.10.2016 року Незалежного інституту судових експертиз (а.с.191);

- даними, які містяться у протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 07.10.2016 року (а.с.206 -208).

Оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні, суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться в об'єктивному зв'язку з матеріалами кримінального провадження, стверджуються іншими об'єктивними доказами по справі.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13, суд надає їм віри та вважає їх правдивими, оскільки вони підтверджують показання потерпілої ОСОБА_3, частково підтверджують показання обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що останній був знайомий з потерпілою, а також письмовими доказами по справі.

Судом не приймаються до уваги показання обвинуваченого та розцінюється як обраний ним метод захисту, щоб уникнути від відповідальності за вчинений злочин.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає їх належними і допустимими, такими, що містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують винність обвинуваченого.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід вірно кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України, оскільки ОСОБА_1 своїми умисними діями заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988, «Хан проти Сполученого королівства» від 20.04.1999, «Хеглас проти Чеської республіки» від 01.03.2007, «Думітру Попеску проти Румунії» від 26.04.2007, зокрема, у частинах 2 таких рішень йдеться про відсутність порушень ст. 6 Конвенції з прав людини щодо порушення права на справедливий суд та статті 8 Конвенції щодо порушення права на приватне спілкування, якщо поряд із записами існують інші докази вини.

Розглядаючи заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином суд враховує наступне.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час судового розгляду справи було встановлено факт заволодіння обвинуваченим шляхом шахрайства у потерпілої ОСОБА_3 на суму 10 250 дол. США, що відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 30.11.2016 року становить 25,59 грн. за 1 дол. США, тобто 262 297,50 грн. та є підставою для стягнення з останнього на користь потерпілого шкоди в даному розмірі.

Відповідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Згідно з ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Однак, згідно з ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стаття 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту , порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинен бути наданий договір про надання правової допомоги і документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанцією до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

З Додаткової угоди №1 від 17.02.2016 року до Договору №02-04/278 про надання правової допомоги від 17.02.2016 року вбачається, що за надання правової допомоги, пов'язаної з представництвом інтересів у кримінальному провадженні ОСОБА_3 сплачує гонорар у розмірі 40 000 грн.

Вимоги позовної заяви про стягнення з обвинуваченого 40 000 грн. витрат, понесених на надання правової допомоги жодним чином не підтверджені та не обґрунтовані у даному кримінальному проваджені, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Потерпіла внаслідок злочину перенесла стресову ситуацію, зазнала вимушених змін у життєвих стосунках, була позбавлена звичайного укладу життя, втратила душевну рівновагу. Все це завдало потерпілій моральних страждань. Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, виходячи з характеру правопорушення, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд прийшов до висновку, що на користь потерпілої ОСОБА_3 з ОСОБА_1 підлягає стягненню 10 000 гривень моральної шкоди.

На підставі наведеного, цивільний позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. „Про практику призначення судами кримінального покарання", визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.

При обранні виду та строку покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, те що згідно з ст. 12 КК України вчинений злочин є злочином середньої тяжкості, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, раніше не судимого, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено, а тому суд вважає, що покарання слід призначити ОСОБА_1 в межах санкції частини статті за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Речовий доказ по справі, а саме мобільний телефон марки «Нокія 8800», серійний номер НОМЕР_5 в металевому корпусі чорного кольору, який під час досудового розслідування переданий на зберігання ОСОБА_3 - повернути потерпілій ОСОБА_3.

З ОСОБА_1 слід стягнути в доход держави 3 171,60 грн. витрат за проведення криміналістичної експертизи відеозвукозапису №4949/4950/4986 від 03.11.2016 року.

В ході досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 слідчим суддею 18 листопада 2016 року обрано запобіжний захід у виді застави у розмірі 27 560 грн., 23 листопада 2016 року обвинуваченим було внесено заставу.

Встановлено, що застава не була звернена в дохід держави.

З огляду на наведене, запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_1 слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу, а після припинення дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, тобто після вступу вироку в законну силу, повернути заставодавцю ОСОБА_14 внесену на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області заставу в розмірі 27 570 грн.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 262 297,50 грн.(двісті шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто сім гривень п'ятдесят копійок) матеріальної шкоди та 10 000 грн. ( десять тисяч гривень) моральної шкоди.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Речовий доказ по справі, а саме: мобільний телефон марки «Нокія 8800», серійний номер НОМЕР_5 в металевому корпусі чорного кольору, який під час досудового розслідування переданий на зберігання ОСОБА_3 - повернути потерпілій ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 3 171,60 грн. витрат за проведення криміналістичної експертизи відеозвукозапису №4949/4950/4986 від 03.11.2016 року.

Застосований відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Після вступу вироку в законну силу повернути заставодавцю ОСОБА_14 внесену на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області заставу в розмірі 27 570 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя Д. Б. Глинська