Постанова № 7141413, 06.11.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Львів, вул. Чоловського, 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5213/09/1370

06 листопада 2009 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі

Головуючого - судді - Качур Р.П.

За участю секретаря судового засідання Дрозди І.С.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн-Студія «Ключ» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

з участю представників:

від позивача: Копитчак Є.І. (довір. Від 14 серпня 2009 р.)

від відповідача: Томашівського О.Г. (довір. № 24538/100/10-017 від 20.10.09 р.)

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн-Студія «Ключ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2009 року № 0000232320/0, від 13 березня 2009 р. № 0000232320/1, від 10 квітня 2009 року № 0000232320/2/9369, від 21 травня 2009 року № 0000232320/3/12880, від 29 липня 2009 року № 0000232320/4/17939.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки ДПІ про заниження товариством податку на додану вартість на суму 9000 грн. є необґрунтованими, оскільки договір про надання послуг по прибиранню офісних приміщень недійсним не визнавався, сторони виконали свої зобовязання за договором, підтвердженням чого є акти здачі-приймання робіт, оформлені на думку позивача належним чином та є підставою для включення витрат по договору до валових витрат позивача. Тому підставою для включення товариством коштів до податкового кредиту є податкова накладна, видана виконавцем робіт по договору. В судовому засіданні представник позивача підтримав зазначені пояснення, просив позов задовольнити.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що товариством неправомірно віднесено до податкового кредиту витрати з ПДВ по вартості робіт, наданих ТзОВ «Профліга» за договором, оскільки відсутній факт виконання робіт, а також те, що приміщення, в яких за договором здійснювалися роботи належить іншим субєктам господарювання на підставі договорів суборенди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Дизайн Студія «Ключ» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Профліга».

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 22.01.2009 року № 17/23-2/32567987 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2009 року № 0000232320/0, від 13 березня 2009 р. № 0000232320/1, від 10 квітня 2009 року № 0000232320/2/9369, від 21 травня 2009 року № 0000232320/3/12880, від 29 липня 2009 року № 0000232320/4/17939.

Податковим повідомленням-рішенням від 03 лютого 2009 року № 0000232320/0 позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 13500 грн., з яких 9000 грн. за основним платежем, 4500 грн. за штрафними санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням від 13 березня 2009 року № 0000232320/1 позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 13500 грн., з яких 9000 грн. за основним платежем, 4500 грн. за штрафними санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням від 10 квітня 2009 року № 0000232320/2/9369 позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 13500 грн., з яких 9000 грн. за основним платежем, 4500 грн. за штрафними санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням від 21 травня 2009 року № 0000232320/3/12880 позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 13500 грн., з яких 9000 грн. за основним платежем, 4500 грн. за штрафними санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням від 29 липня 2009 року № 0000232320/4/17939 позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 13500 грн., з яких 9000 грн. за основним платежем, 4500 грн. за штрафними санкціями.

ТзОВ «Дизайн Студія «Ключ» не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, що стало підставою їх оскарження в судовому порядку.

03 травня 2008 року між ТзОВ «Дизайн Студія «Ключ» (Замовник) та ТзОВ «Профліга» (Виконавець) укладено договір № 68 на виконання послуг по прибиранню офісних приміщень за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 111. Відповідно до п.п. 2.1 виконавець на підставі наданого замовлення надає послуги по прибиранню офісних кімнат, коридору та офісних приміщень. Відповідно до пункту 2.2 виконавець зобовязаний якісно виконати роботи на суму зазначену додатково згідно рахунку. Пунктом 2.3 вказаного договору передбачено, що виконавець передає роботи згідно акту виконаних робіт.

Рахунку про вартість робіт на виконання умов договору позивачем суду не надано.

Розрахунки між ТзОВ «Дизайн Студія «Ключ» та ТзОВ «Профліга» проводились в безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками, про що зазначено в акті перевірки від 22.01.2009 року № 17/23-2/32567987.

ТзОВ «Профліга» виписано позивачеві податкові накладні від 30.04.08 р. № 4300000029 на суму 7680,00 грн., в тому числі ПДВ 1280 грн., від 30.05.08 р. № 5300000004 на суму 9600 грн., в тому числі ПДВ 1600 грн., від 30.06.08 р. № 6300000036 на суму 12960 грн., в тому числі ПДВ 2160 грн., від 31.07.08 р. № 7310000074 на суму 10800 грн., в тому числі ПДВ 1800 грн.

Послуги по прибиранню приміщень відбувалися за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 111. Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих ним доказів, вказані приміщення знаходяться в користуванні інших осіб, переданих позивачем відповідно до договорів суборенди № 1-71 від 01.10.07 р., № 1-72 від 09.10.07 р., № 1-73 від 01.11.07 р., № 1-76 від 01.12.07 р., № 1-77 від 01.01.08 р., № 1-78 від 03.03.08 р., № 1-79 від 15.03.08 р., № 1-80 від 03.03.08 р., № 1-81 від 01.04.08 р., № 1-84 від 01.05.08 р., № 1-85 від 01.06.08 р. (вказані договори суборенди долучені до матеріалів справи).

Згідно наданих суду договорів суборенди, зокрема пункту 7.1, суборендар зобовязується здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування та поточний ремонт майна, що орендується. Вказаними договорами не передбачено, що орендар зобовязаний забезпечувати профілактичне обслуговування майна, переданого в оренду чи здійснювати його прибирання.

Оцінюючи господарську операцію по виконанню робіт з прибирання офісних приміщень, відповідач в акті перевірки зазначив, що ТзОВ «Дизайн Студія «Ключ» занижено податок на додану вартість всього в сумі 9000, в тому числі: за квітень 2008 року в сумі ПДВ 1280,00 грн., за травень 2008 року в сумі ПДВ 1600 грн., за червень 2008 року в сумі ПДВ 2160 грн., за липень 2008 року в сумі ПДВ 1800 грн., за серпень 2008 року в сумі ПДВ 2160 грн. В основу зазначеного висновку ДПІ у Личаківському районі м. Львова покладено наступні обставини: ТзОВ «Профліга» не звітується з березня 2008 р., в товаристві відсутні трудові ресурси, оскільки згідно поданих розрахунків по комунальному податку кількість працівників становило 4 особи, не належно оформлені первинні документи, зокрема акти здачі-приймання виконаних робіт, з яких неможливо встановити ким виконувалися вказані послуги.

В судовому засіданні представник відповідача стверджує, що послуги по прибиранню приміщень, які взагалі не належать позивачу, а передані ним у суборенду іншим субєктам господарювання, не можуть придбаватися позивачем та відноситися на валові витрати, оскільки відсутній звязок витрат на таке придбання з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, відсутній факт отримання послуг з прибирання від ТзОВ «Профліга» та виникнення валових витрат ТзОВ «Дизайн Студія «Ключ», а укладений договір між ТзОВ «Дизайн Студія «Ключ» та ТзОВ «Профліга» відповідає ознакам недійсного правочину, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави. Сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком укладення нікчемних правочинів. Вважає, що відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така операція, яка фактично відбулась і створює відповідні наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому підстав для віднесення відповідачем до складу валових витрат сум вартості послуг з прибирання офісних приміщень, які знаходяться в користуванні суборендарів за договором, укладеним з ТзОВ «Профліга» немає.

Таким чином, правовою підставою для винесення податкових повідомлень-рішень стало порушення ТзОВ Дизайн Студія «Ключ» п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 9000 грн., в тому числі за квітень 2008 року в сумі ПДВ 1280 грн., за травень 2008 року в сумі ПДВ 1600 грн., за червень 2008 року в сумі ПДВ 2160 грн., за липень 2008 року в сумі ПДВ 1800 грн., за серпень 2008 року в сумі ПДВ 2160 грн.

Оцінюючи висновки ДПІ у Личаківському районі м. Львова, Суд вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 5. 1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із вказаних норм Закону, до складу валових витрат платник податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Таким чином, до складу валових витрат відносяться лише ті суми витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Я встановлено в судовому засіданні ТзОВ «Дизайн Студія «Ключ» придбавалися послуги для прибирання офісних приміщень, переданих в суборенду іншим субєктам господарювання за договорами суборенди, а відтак відсутній звязок витрат позивача на таке придбання з його господарською діяльністю.

Отже, Суд дійшов висновку, що витрати по прибиранню приміщень, які придбавалися у ТзОВ «Профліга» не повязані з господарською діяльністю позивача, а тому не можуть бути включені до складу валових витрат, а суми ПДВ по цих витратах - до податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин податковий орган мав підстави вважати договір № 68 від 03 травня 2006 року на виконання послуг з прибирання офісних приміщень по вул. Зеленій, 111 нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобовязання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обовязку, спрямовані на незаконне зменшення податкових зобовязань, є такими, що порушують публічний порядок. З цих підстав Суд вважає бгрунтованим висновок податкового органу про нікчемність договору № 68 від 03.05.06 р. як такого, що порушує публічний порядок.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що такі були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин, Суд вважає, що вимоги є обґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя (підпис) Р. Качур

З оригіналом згідно

Суддя Р. Качур