Ухвала суду № 71406307, 27.12.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.,

секретар Герман Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 червня 2017 року, головуючий у 1 інстанції: Слободян Г.М.,

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Альфа - Банк» в жовтні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 07 квітня 2008 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 700005408; відповідно до умов діючого договору ОСОБА_1 було видано кредит у сумі 16 821,48 дол. США.

Зазначав, що згідно з п.2 Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 20 серпня 2009 року до кредитного договору за № 700005408 від 07 квітня 2008 року, Банк збільшив розмір кредиту та додатково надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 135 377,06 грн.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, однак в порушення

________________

Провадження № 22-ц/794/1147/17 Категорія: 27

вимог договору відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань, в результаті чого, станом на 04 вересня 2015 року, утворилася прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 133 476,49 грн., за відсотками - 96705,90 грн.

Зазначав, що в забезпечення кредитних зобов'язань між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа - Банк» було укладено Договір поруки № 700005408 - П від 07 квітня 2008 року, згідно умов якого ОСОБА_2 як поручитель зобов'язалася в разі виникнення заборгованості по кредиту у ОСОБА_1 солідарно виконувати кредитні зобов'язання.

З урахування змінених позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в загальній сумі 229 630,62 грн., яка складає заборгованість по відсотках за період з 08 жовтня 2013 року по 16 лютого 2015 року в розмірі 76 535,62 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 16 лютого 2015 року по 08 жовтня 2015 року в розмірі 153 094,97 грн., та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 07 квітня 2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за № 700005408, відповідно до умов якого ОСОБА_1 видано кредит у сумі 16 821,48 дол. США.

Пунктом 2 Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 20 серпня 2009 року до Кредитного договору за № 700005408 від 07 квітня 2008 року Банком фактично змінено валюту кредитування та встановлено кредитне зобов'язання в розмірі кредиту 135 377,06 грн..

07 квітня 2008 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням третейського суду та ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2010 року у справі за № 6-2293/2010 з ОСОБА_1, ОСОБА_2 по вказаному кредитному договору було стягнуто заборгованість в розмірі 144 517,67 грн. одноразово та достроково, в т.ч. тіло кредиту, нараховані відсотки, судові витрати, що також вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року (справа №6-134цс14), від 12 листопада 2014 року (справа №6-167цс14) і в силу ст.ст. 214, 360-7 ЦПК Україну вони мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч. 3 ст. 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_3 23 березня 2017 року, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, звернулася до суду із заявою, в якій просила застосувати строк позовної давності (а.с.183).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач в жовтні 2015 року звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості, яку було вже стягнуто на підставі ухвали Новозаводського суду м. Чернігова від 29 грудня 2010 року, яка перебуває на виконанні Шевеченківського ВДВС Чернівецького МУЮ, тобто з пропуском позовної давності, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог ст. 267 ЦК України є правовою підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково застосував позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами, є безпідставними, оскільки суперечать встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на законі та спростовуються викладеними висновками суду.

Посилання ПАТ «Альфа-Банк» на те, що сторонами при укладенні договору, що вбачається з пункту 11.3 розділу №2 загальних умов кредитування фізичних осіб, було визначено строк позовної давності за вимогами про відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафів, пені) за даним договором п'ятдесят років, колегією не приймається до уваги, оскільки позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, загальні умови кредитування фізичних осіб, пунктом 11.3. в яких установлено позовну давність тривалістю в п'ятдесят років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника.

Крім того, у кредитному договорі позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року за №6-16цс15.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції від представника відповідача - ОСОБА_3 надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1, виданим 25 листопада 2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 377 ЦПК України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні слід відмовити.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 02 січня 2018 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

В.Ф. Міцней