Рішення № 71388418, 14.12.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Одинака О.О., Лисака І.Н.

секретаря Конецької Д.Г.

з участю представника позивача публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Вижницької міської ради, ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним частково та скасування, державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та запису у поземельній книзі за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2017 року,

встановила:

В липні 2017 року ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» звернулася в суд з позовом до Вижницької міської ради, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів – Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання частково незаконним та скасування рішення Іспаської сільської ради №239-14/07 від 25.12.2007 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та запису у Поземельній книзі.

Посилалося на те, що під час проведення інвентаризації смуги відведення

Справа №713/1157/17

Провадження №22-ц/794/1288/2017 рік Головуючий у 1 інстанції Пилип’юк І.В.

Категорія 47 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

виявлено, що земельна ділянка на 31км+523м до 31км+532м, що перебуває у власності ОСОБА_2 частково, площею 0,0006 га накладається на смугу відведення залізниці.

Спірну земельну ділянку рішенням виконавчого комітету Іспаської сільської ради від 25.12.2007 року №239-14/07 передано у власність ОСОБА_2 На земельну ділянку, яка накладається (перетинається) із смугою відведення залізниці видано державний акт серії ЯД №119676 від 02.09.2009 року та зареєстровано в державному земельному кадастрі №7320582500:01:002:0918.

Вважає рішення Іспаської сільської ради прийняте з перевищенням повноважень, порушує право ДТГО «Львівська залізниця» на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху.

Розміри земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування об'єктів транспорту визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації, що передбачено ст.11 ЗУ «Про транспорт», яка діяла, як на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, так і є чинною на цей час. Дані обставини підтверджуються також і п.2 Положення про землі транспорту, затвердженого ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 08.01.1981 року за №24.

Саме таку ширину смуги відведення у даному місці підтверджено будівельними нормами і правилами, глава 39 - залізничні дороги колії 1520 мм. СНиП 11-39-76 та нормами відводу земель для залізниць СН 468-74, а смуга відведення залізниці, відображена у Плані смуги відведення лінії «Завалля-Вижниця» Чернівецької області.

Розміри земельної ділянки, визначені Планом смуги відведення, відповідають даним, що підтверджується довідкою Відділу Держземагентства у Вижницькому районі станом на 01.01.2014 року, відповідно до якої під об'єктами залізничного транспорту в межах Іспаської сільської ради Вижницького району знаходиться площа 27 га. Зазначеною довідкою підтверджується факт землекористування залізниці.

Залізницею, як землекористувачем, сплачується земельний податок за дану земельну ділянку, що підтверджується довідкою відокремленого підрозділу ДТГО «Львівська залізниця».

Просив визнати незаконним та скасувати рішення Іспаської сільської ради від 25.12.2007 року №239-14/07 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_2 у приватну власність, що в с. Іспас Вижницького району; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7320582500:01:002:0918 та скасувати його державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим №7320582500:01:002:0918, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування; стягнути з відповідачів сплачені судові витрати.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення 14 сесії 5 скликання Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №239-14/07 від 25.12.2007 року в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0006 га, що розташована на території с. Іспас Вижницького району Чернівецької області.

Визнано частково недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №119676, кадастровий №7320582500:01:002:0918, виданий Відділом Держкомзему у Вижницькому районі Чернівецької області 02.09.2009 року ОСОБА_2 на підставі рішення 14 сесії 5 скликання Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №239-14/07 від 25.12.2007 року в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,0006 га.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирішено питання відносно розподілу судових витрат.

ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» в апеляційній скарзі просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 4 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким визнати незаконним та скасувати рішення Іспаської сільської ради від 25.12.2007 року №239-14/07 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_2 у приватну власність, що в с.Іспас, Вижницького району, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7320582500:01:002:0918 виданий ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7320582500:01:002:0918, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» підлягає задоволенню частково.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка відповідачу ОСОБА_2 була передана Іспаською сільською радою Вижницького району Чернівецької області у приватну власність для ведення особистого селянського господарства частково за рахунок земель, які знаходилися у правомірному користуванні ДТГО «Львівська залізниця», без попереднього їх вилучення у встановленому законом порядку, без зміни цільового призначення, без узгодження із залізницею, як суміжним землекористувачем, меж земельних ділянок, чим порушено права позивача, як землекористувача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування запису в Поземельній книзі, суд першої інстанції зазначив, що рішення суду про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку є підставою для скасування запису у Поземельній книзі та у Державному реєстрі прав, недоведеними є неможливість виконання рішення суду без скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та запису в Поземельній книзі.

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення суд першої інстанції не відповідає повністю.

Встановлено, що рішенням 14 сесії 5 скликання Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №239-14/07 від 25.12.2007 року надано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,1763 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства в с. Іспас, що підтверджується його копією.

На підставі рішення 14 сесії 5 скликання Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №239-14/07 від 25.12.2007 року ОСОБА_2 02.09.2009 року Відділом Держкомзему у Вижницькому районі Чернівецької області видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №119676, згідно якого він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована в с.Іспас Вижницького району, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7320582500:01:002:0918, що підтверджується його копією.

На замовлення ДТГО «Львівська залізниця» на підставі договору №Л/П 134382/НЮ від 30.12.2013 року ПП «РІГА» у грудні 2014 року проведено інвентаризацію земельної ділянки, загальною площею 25,0445 га ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Завалля-Вижниця» від 28км+986м до 34км+300м в адміністративних межах Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, під час якої виявлено, що земельна ділянка на 31км+523м до 31км+532м, що перебуває у власності ОСОБА_2 частково, площею 0,0006 га, накладається на смугу відведення ДТГО «Львівська залізниця», що підтверджується копією Технічної документації інвентаризації зазначеної земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця».

Зазначена технічна документація виготовлена на підставі розпорядження Вижницької районної державної адміністрації №353 від 25.12.2014 року та погоджена висновком Відділу Держземагентства у Вижницькому районі №34-28-0.3-2717/2-15 від 10.08.2015 року, що підтверджується їх копіями.

Згідно наданого позивачем «Плана полосы отвода линии Завалье-Вижница Львовской ж.д.», в адміністративних межах Вижницького району, від 4 км + 894м до 39 км + 472м, розробленого та погодженою «Дорожною проектною конторою Юго-Западной ж.д.» в 1965 році, ширина смуги відведення на ділянці з 31км+523м до 31км+532м перегону становить 26 м від осі колії. Загальна площа перетину земельної ділянки ОСОБА_2 в смузі відведення залізниці становить 0,0006 га.

На земельній ділянці, розміри якої визначені Планом смуги відведення, розташована верхня будова колії дільниці «Завалля-Вижниця», інвентарний №020122060, побудована у 1944 році, яка є державною власністю і перебуває на балансі ДТГО «Львівська залізниця», що є державним підприємством.

ДТГО «Львівська залізниця», як землекористувач, сплачує земельний податок за земельну ділянку в межах смуги відведення залізниці на території Іспаської сільської ради Вижницького району.

Пред'являючи позов, ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» посилалося на те, що земельна ділянка відповідача частково входить в ширину смуги відведення залізниці і загальна площа перетину земельної ділянки в смузі відведення залізниці становить 0,0006 га.

З аналізу ст. 68 ЗК України, ст. 11 Закону України «Про транспорт», ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» вбачається, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів залізничного транспорту.

Пунктом 4 Положення про землі, надані транспорту, затвердженого постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58, ОСОБА_3 народних комісарів СРСР від 07 лютого 1933 року № 50, до земель, наданих транспорту відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. Це положення набрало чинності та діяло на вказаних землях з 1939 року, на підставі Закону СРСР «Про включення Західної України у склад СРСР із возз'єднанням її із УРСР» від 01 листопада 1939 року, до набрання чинності Положення про землі надані транспорту, затвердженого постановою ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року № 24, ст.1 якого встановлено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Відповідно до частин 1,2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цьогоКодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у ч.1 ст.79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом ч.1 та 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За вимогами ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчує державний акт.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2 накладається на смугу відведення залізниці частково площею 0,0006 га.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення права публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на земельну ділянку на 31км+523м до 31км+532м площею 0,0006 га, що накладається на смугу відведення залізниці.

Тому не можна погодитися з доводами публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про наявність підстав для захисту прав та законних інтересів публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» щодо земельної ділянки на 31км+523м до 31км+532м шляхом визнання рішення Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 25.12.2007 року №239-14/07 про надання земельної ділянки ОСОБА_2 у приватну власність, Державного акту на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7320582500:01:002:0918 недійсними та скасування повністю.

Інформація про зміну відомостей про земельну ділянку вноситься до Державного земельного кадастру відповідно до вимог, визначених в Законі України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора, пов'язану зі здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Відповідно до п.60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Пунктом 115-2 зазначеного Порядку встановлено, що у разі коли до 01 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність, або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою згідно з п.п. 107 – 111 і 113 цього Порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав,скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що для скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру можливе після ухвалення рішення про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Отже, судове рішення в частині відмови у позові публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та запису у поземельній книзі ухвалено з порушенням норм права.

На підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Тому судове рішення в частині відмови у позові публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та запису у поземельній книзі підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у позові публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та запису у поземельній книзі скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Вижницької міської ради, ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та запису у поземельній книзі задовольнити.

Скасувати запис у Поземельній книзі щодо права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку в с.Іспас Вижницького району Чернівецької області цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номером 7320582500:01:002:0918 площею 0,006 га шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

В решті залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий – підпис /ОСОБА_4Ю./

Судді – підписи /ОСОБА_5, ОСОБА_6О./

З оригіналом згідно: