Ухвала суду № 71380075, 29.12.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№201/16377/16-ц

провадження 6/201/5/2017

УХВАЛА

29 грудня 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря – Пухлової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Дніпро» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» до ОСОБА_1 про стягнення суми і по зустрічному позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ КБ «Причорномор’я» 15 листопада 2005 року звернулося до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по кредиту. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2006 року справа була направлена за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. 06 вересня 2006 року ОСОБА_1 заявив зустрічний позов про визнання угоди недійсною.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2006 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2007 року, позовну заяву задоволено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Причорномор’я» про визнання угоди недійсною відмовлено.

Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили та в зв’язку з чим за заявою стягувача судом були видані виконавчі листи по справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2016 року, яка у встановленому законом порядку набрала законної сили, замінено стягувача ВАТ «Комерційний банк «Причорномор’я» його правонаступником – ТОВ «Меридіан-Дніпро» у виконавчому провадженні з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2006р. у цивільній справі № 2-2143/06 за позовом ВАТ «КБ «Причорномор’я» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на виконання якого 26.07.2007р. видано виконавчий лист № 2- 2143.

ТОВ «Меридіан-Дніпро» звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання по справі, оскільки його оригінал було втрачено, а строк пред’явлення сплив.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно п. 11 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (редакція від 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цим Законом.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (редакція від 15.12.2017) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Боржник ОСОБА_1 та його представники в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним, на думку суду, не погодився з позовними вимогами і заперечував проти розгляду справи за його відсутністю. Суд вважає можливим розгляд справи без боржника і його представників згідно ст. 223, 433 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представників заявника, перевіривши матеріали справи та заяви суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2006 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2007 року, позовну заяву задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» суму заборгованості в розмірі 716839 грн. 66 коп. та повернення державного мита 1700 грн., а всього 718539 грн. 66 коп.; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Причорномор’я” про визнання угоди недійсною відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення на користь територіального управління державної судової адміністрації Дніпропетровської області в розмірі 30 грн., у встановленому законом порядку набрало законної сили та перебувало на виконанні в державній виконавчій службі, але на даний час не виконано, тобто з урахуванням зазначеного існує обов’язок боржника, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний боржником чи іншою особою, також судом встановлено, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 17 вересня 2012 року ВАТ КБ «Причорномор’я» передав право вимоги, що виникло у нього до боржника на підставі рішення від 26 жовтня 2006 року на користь приватного підприємства «РОХАТ», в свою чергу приватне підприємство «РОХАТ» відповідно до договору № 21 про відступлення права вимоги від 04 січня 2016 року передало право вимоги до боржника, що виникло у приватного підприємства «РОХАТ» на підставі рішення від 26 жовтня 2006 року та договору про відступлення права вимоги від 17 вересня 2012 року, ТОВ «МЕРИДІАН-ДНІПРО», таким чином ТОВ «МЕРИДІАН-ДНІПРО» набуло статусу нового кредитора і отримало право грошової вимоги до боржника та у зобов’язанні змінився кредитор, в зв’язку з чим ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2016 року, яка у встановленому законом порядку набрала законної сили, замінено стягувача ВАТ «Комерційний банк «Причорномор’я» його правонаступником – ТОВ «Меридіан-Дніпро» у виконавчому провадженні з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2006р. у цивільній справі № 2-2143/06 за позовом ВАТ «КБ «Причорномор’я» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на виконання якого 26.07.2007р. видано виконавчий лист № 2- 2143.

Також було встановлено та підтверджується належними та допустимими доказами, що знаходяться у справі, а саме: довідка № 146099 від 27.04.2016р. з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень щодо стану виконавчого провадження ВП № 4385223, відкритого 06.08.2007р. по стягненню боргу в розмірі 718 539,66 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Причорномор’я», постановою державного виконавця від 10.01.2012р. виконавчий лист № 2-2143 повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 191, 192 т. 2).

Аналогічні відомості містяться у довідці № 152924 від 16.08.2016р. з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (а.с. 71, 72 т. 3).

Крім того, ОСОБА_2 ВДВС листом від 16.08.2016р. № 14585/6 надані суду пояснення (а.с. 70, т. 3) про те, що виконавчий лист № 2-2143 станом на квітень 2016 року не виконано, оскільки майно боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку. У зв’язку з цим, виконавчий лист № 2-2143 було повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що державним виконавцем винесено постанову від 10.01.2012 р. Станом на сьогоднішній день усі вищевикладені відомості щодо стану виконавчого провадження ВП № 4385223 є актуальними, що підтверджується довідкою № 152924 від 16.08.2016р. з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

ОСОБА_2 ВДВС № 977 від 28.01.2016р. було повідомлено представника ОСОБА_1 про завершення виконавчого провадження ВП № 4385223. Враховуючи те, що у запиті представника ОСОБА_1 не ставилося питання про причини завершення виконавчого провадження, то ці причини були названі пізніше, а саме у листі №6789/6 від 28.04.2016 р., яким ОСОБА_2 відділ повідомив суд про те, що за виконавчим провадженням ВП № 4385223 було здійснено повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». У цьому випадку згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, в тому числі новий стягувач (у разі постановлення судом про заміну сторони виконавчого провадження), не позбавлений права пред’явити виконавчий документ до виконання до повного погашення заборгованості за виконавчим документом.

Під час судового розгляду також було встановлено, що вище вказаний виконавчий лист, який було повернуто стягувачу, поставною державного виконавця, стягувачем чи його правонаступником отриманий не був, в матеріалах справи він відсутній та не знаходится на виконані в державній виконавчій службі, тобто його місцезнаходження не відоме, що підтверджується матеріалами справи та наданими та добутими доказами.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: обов’язковість судового рішення.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Не може суд прийняти до уваги позицію представника заінтересованої особи ОСОБА_1 щодо його заперечень проти вимог заяви, оскільки вони спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

Враховуючи вище наведене та оцінивши представлені і добуті докази, суд вважає, що заява в частині поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання обґрунтована та підлягає задоволенню, при цьому виходячи з зазначеного, а саме: є об’єктивні підстави вважати, що причини з яких було пропущено строк для пред’явлення виконавчого документу до виконання, по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» до ОСОБА_1 про стягнення суми і по зустрічному позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» про визнання угоди недійсною, є поважними, оскільки як вбачається з матеріалів вище вказаної справи строк на пред’явлення виконавчого листа, що виданий судом по справі, до виконання минув, в зв’язку з чим вказане рішення суду залишається не виконаним, а тому суд вважає за можливе поновити стягувачу строк для пред’явлення виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» суму заборгованості в розмірі 716839 грн. 66 коп. та повернення державного мита 1700 грн., а всього 718539 грн. 66 коп. по цивільній справі №2-2143/2006 за позовом відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» до ОСОБА_1 про стягнення суми і по зустрічному позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» про визнання угоди недійсною.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що заява про видачу дублікату виконавчого підлягає задоволенню, оскільки є підстави вважати, що виконавчий лист дійсно було втрачено при пересилці, в зв’язку з чим заява обґрунтована і підлягає задоволенню, а тому по справі слід видати дублікат виконавчого листа, який було видано Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, по цивільній справі № 2-2143/2006 за позовом відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» до ОСОБА_1 про стягнення суми і по зустрічному позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» про визнання угоди недійсною.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 12,13, 18, 76,77, 81, 84, 258, 259, 260, 353, 443, п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-Дніпро» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання – задовольнити.

Поновити стягувачу строк для пред’явлення виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» суму заборгованості в розмірі 716839 грн. 66 коп. та повернення державного мита 1700 грн., а всього 718539 грн. 66 коп. по цивільній справі №2-2143/2006 за позовом відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» до ОСОБА_1 про стягнення суми і по зустрічному позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» про визнання угоди недійсною.

Видати дублікат виконавчого листа, який було видано Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, по цивільній справі № 2-2143/2006 за позовом відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» до ОСОБА_1 про стягнення суми і по зустрічному позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Причорномор’я» про визнання угоди недійсною.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -