Постанова № 7133610, 05.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-29469/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 10.03.2009р. по справі№2-а-29469/08/2070

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізовано ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомленнь - рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика», звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2008 р. № 0000660854/0, № 0000650854/0, № 0000630854/0; від 07.07.2008 р. № 0000660854/1, № 0000650854/1, № 0000630854/1; від 08.09.2008 р. № 0000660854/2, № 0000650854/2, № 0000630854/2; від 20.11.2008 р. № 0000660854/3, № 000650854/3, № 0000630854/3 та про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.04.2008 р. № 0000220852 в частині застосування пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 342352,25 грн., прийнятих за результатами планової виїзної документальної перевірки на підставі акту від 11.04.2008 р. № 824/23-1/00377265.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, позовні вимоги АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»задоволені в повному обсязі.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»(далі - АТЗТ «ХБФ») в повному обсязі. Скаржник вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для її розгляду, посилаючись на обставини, викладенні в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята у повній відповідності з вимогами законодавства. Через канцелярію суду надав заперечення на апеляційну скаргу.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в період з 22.02.2008 року по 04.04.2008 року здійснила планову виїзну документальну перевірку АТЗТ «ХБФ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.04.2008 р. № 824/23-1/00377265, на підставі якого відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення : від 25.04.2008 р. № 0000660854/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період з листопад –грудень 2006 року, січень- квітень 2007 року, вересень, листопад, грудень 2007 року на загальну суму 110926,0 грн. та застосовані санкції у розмірі 55463,0 грн. у зв’язку з відшкодуванням вказаної суми на момент перевірки, № 0000650854/0 про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 23337,0 грн. : основний платіж 15558,0 грн., штрафні санкції – 7779,0 грн., № 0000630854/0 визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 222366,30 грн. : основний платіж 165351,0 грн., штрафні санкції –57015,30 грн. та рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 342384,87 грн. № 0000220852.

В порядку апеляційного оскарження, передбаченого п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», АТЗТ «ХБФ»були направлені скарги до відповідача та податкових органів вищого рівня, які були залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, згідно рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 27.06.2008 р. № 9170/10/25-009, ДПА у Харківській області від 28.08.2008 р. № 3388/10/25-103, ДПА України від 07.11.2008 р. № 10926/6/25-0115 . Після прийнятих рішень за результатами розгляду скарг відповідачем були прийняті і направлені підприємству податкові повідомлення рішення від 07.07.2008 р. № 0000660854/1, № 0000650854/1, № 0000630854/1; від 08.09.2008 р. № 0000660854/2, № 0000650854/2, № 0000630854/2; від 20.11.2008 р. № 0000660854/3, № 000650854/3, № 0000630854/3 та з такими ж сумами податкових зобов’язань, що і в первісних ( з позначкою «0»).

Під час розгляду повторної скарги, була проведена позапланова виїзна перевірка та складено акт від 26.08.2008 р. № 1795/23-1/00377265, висновки якого є тотожними до висновків акту перевірки від 11.04.2008 р. № 824/23-1/00377265.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в акті перевірки від 11.04.2008 р. № 824/23-1/00377265 зробила висновок про заниження АТЗТ «ХБФ»податку на прибуток у сумі 165 351 гри., в т.ч. по періодах: за 4 квартал 2006 року у розмірі 33694 грн.; за 2007 рік у розмірі 131 657 грн. (в т.ч. за 1 квартал 2007 р. у розмірі 15 879 грн., за 2 квартал 2007 р. у розмірі 13 896 грн., за З квартал 2007 р. у розмірі 29 246 грн., за 4 квартал 2007 р. у розмірі 72 636 грн.); про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 110 926,00 грн., у тому числі по місяцях: листопад 2006 р. - 7 303,00 грн., грудень 2006 р. - 9 308,00 грн., січень 2007 р. - 10 345,00 грн., лютий 2007 р. - 5 409,00 грн., березень 2007 р. - 4 531,00 грн., квітень 2007 р. - 2 763,00 грн., вересень 2007 р. - 13 157,00 грн., листопад 2007 р. - 8 111,00 грн., грудень 2007 р. - 49 999,00 грн.; про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 15 558,00 грн., у тому числі по місяцях: за травень 2007 р. - 5 318,00 грн., за липень 2007 р. - 10 240,00 грн. у зв’язку з тим, що витрати по придбанню АТЗТ «ХБФ»маркетингових , інформаційних , логістичних та інших послуг за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. не пов'язані із господарською діяльністю позивача. Вказані витрати виникли за укладеними між АТЗТ «ХБФ»(постачальник) та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»- «Метро»договорами поставки від 01.01.2006р. № 20288 та від 01.01.2007р. № 20288, відповідно до умов яких постачальник постачає і передає у власність «Метро», а останній приймає та оплачує товари згідно з його замовленнями та товарно - супровідною документацією, а також «Метро»надає постачальнику вказані послуги.

За матеріалами справи вбачається, що АТЗТ «ХБФ»є підприємством харчової промисловості, яке виробляє сухарі, печиво, пироги і тістечка тривалого зберігання, какао, шоколад та цукристі кондитерські вироби та здійснює інші види діяльності дозволені законом і передбачені у довідці головного управління статистики у Харківській області від 13.04.2007 р. №3571, тобто господарська діяльність АТЗТ «ХБФ» передбачає не лише безпосередній процес виробництва відповідної продукції, але й пошук та дослідження ринків збуту виготовленої продукції на найбільш вигідних та сприятливих для Фабрики умовах

Розширення ринків збуту та збільшення представленості продукції позивача у відповідних торговельних мережах досягається, в тому числі , за рахунок проведення аналізу, дослідження відповідного ринку, визначення попиту покупців на певну продукцію, встановлення торговельних мереж, у яких продукція АТЗТ «ХБФ»користується найбільшою популярністю.

Позивач наказом № 2 від 03.01.2007 року «Про проведення маркетингових заходів та заходів щодо просунення продукції у 2007 році»затвердив План маркетингових заходів на 2007 рік та План заходів по розширенню ринків збуту та збільшення представленості продукції Торгової Марки «Бісквіт-Шоколад»на 2007 рік, зміст яких свідчить про необхідність збільшення обсягів реалізації власної продукції і представленості продукції позивача у ВІП-сегменті роздробу, у тому числі у торговельній мережі «Метро».

Між АТЗТ «ХБФ»(постачальник) та ТОВ «Метро Кеш енд кері Україна»- «Метро»укладено договори від 01.01.2006 р. № 20288 та від 01.01.2007 р. № 20288 згідно яких постачальник постачає і передає у власність «Метро», а «Метро»приймає та оплачує товари згідно з замовленням «Метро»та товаросупровідною документацією (п. 1.1); «Метро»надає постачальникові рекламні, інформаційні та маркетингові послуги у порядку та згідно з додатковими угодами до цього Договору та додатками до нього (п. 1.2). Перелік таких послуг визначено в додатках до цих договорів.

Апелянт посилається на те, що придбані АТЗТ «ХБФ»послуги у «Метро» не використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

Судова колегія не погоджується із такими доводами, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з огляду на таке.

Вказані вище договори поставки, містять в собі елементи різних договорів (змішані договори), можливість укладення яких прямо передбачена ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України.

Сутність придбаних позивачем послуг згідно умов договорів поставки від 01.01.2006 року № 20288 та від 01.01.2007 року № 20288, полягає в організації «Метро»передумов для просування (реалізації, збуту) товарів постачальника (АТЗТ «ХБФ»).

При цьому, судом першої інстанції правильно було встановлено, що проведення маркетингового дослідження з боку «Метро»є первинним щодо поставки АТЗТ «ХБФ»відповідної продукції на його адресу, що також підтверджується і листом «Метро»від 01.01.2007 р. № 1224 з якого вбачається, що послуги по просуванню товару Фабрики надаються на постійній основі, при чому надання першої такої послуги хронологічно передує замовленню товарів.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у в'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, передбачає, що витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Тобто, послуги, що придбані позивачем у «Метро»є витратами, що пов'язані з просуванням (реалізацією, збутом) продукції АТЗТ «ХБФ», зокрема, витрати на дослідження ринку (маркетинг).

Доказами того, що позивач використовує придбані у «Метро»послуги в межах своєї господарської діяльності, є звіти ТОВ «Метро Кеш єнд Керри»про проведені дослідження ринку (маркетингові послуги) за весь перевіряємий період, доповідними записками позивача про використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, ілюстраціями новинок, продукції тощо.

Наведене підтверджує правомірність визначення АТЗТ «ХБФ»сум до валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відповідно до податкового кредиту у відповідності до положень пп. 7.4.1, пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) позивачем безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку, що правомірно встановлено судом першої інстанції.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо необхідності дослідження транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що дата придбання маркетингових та інших послуг та момент їх використання позивачем в майбутньому, не залежить від дати поточної поставки товарів у відповідних звітних періодах. Отже, момент переходу права власності на товар постачальника (АТЗТ «ХБФ») та дата використання придбаних позивачем послуг у «Метро»у власній господарській діяльності не пов'язані між собою і не мають значення для визначення сум податкових зобов'язань і сум податкового кредиту.

Апеляційним судом з’ясовано, що дата фактичної поставки товарів позивачем згідно перевірених СДПІ накладних на відвантаження не заперечується сторонами.

Таким чином, посилання відповідача на те, що суд першої інстанції порушив ч.4 ст.11 КАС України та не витребував транспортні накладні, є необґрунтованим.

Стосовно заперечень щодо відсутності в актах приймання наданих послуг обсягу та змісту господарських операцій, слід зазначити, що всі акти, які складаються на підтвердження факту надання «Метро»послуг для АТЗТ «ХБФ» містять реквізити, передбачені ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, містять зміст (послуги по організації просування товарів Постачальника) та обсяг господарської операції (вартість наданих послуг), реквізити присутні в актах приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 2.3.1 додатку № 1 до договору поставки № 20288 від 01.01.2006 року, п.1.7. додатку № 1 до договору поставки № 20288 від 01.01.2007 року акти приймання наданих послуг складаються «Метро»по факту надання таких послуг у повному обсязі.

Враховуючи викладене, посилання контролюючого органу на відсутність змісту та обсягу господарської операції є необґрунтованим, а наявність більш детального змісту виконаних робіт та послуг є недоведеним.

Відносно позитивного використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Укладені між АТЗТ «ХБФ»та «Метро»договори поставки мають за мету не просто поставку фабрикою на адресу «Метро»власної продукції, а поставку саме тієї продукції, яка є популярною серед відвідувачів-покупців «Метро»і яка користується серед них найбільшим попитом і визначення сегменту популярної серед відвідувачів-покупців «Метро»продукції АТЗТ «ХБФ»здійснюється завдяки проведенню «Метро»маркетингових досліджень (надання маркетингових послуг) для позивача.

Укладаючи ці договори сторони мали за мету отримання прибутку від взаємовигідної співпраці, яка полягає в тому, що Фабрика отримає відповідний прибуток від продажу власної продукції на адресу «Метро», а останній, в свою чергу, отримає прибуток від продажу придбаної у АТЗТ «ХБФ»продукції кінцевому споживачу. При цьому запорукою такої співпраці є попереднє з'ясування шляхом відповідного дослідження того, яка саме продукція користується попитом. І зацікавленість у проведенні такого дослідження має, в першу чергу, саме АТЗТ «ХБФ», оскільки вона є виробником продукції, а тому саме вона має визначити, через які магазини, супермаркети та інші торговельні мережі реалізація її продукції буде найбільш прибутковою.

На виконання вимог протокольної ухвали апеляційного суду апеляційного адміністративного суду, АТЗТ «ХБФ» надано аналіз фінансового результату (економічної вигоди) від продажу (реалізації) кондитерських виробів (продукції) через торгівельну мережу «Метро»за 4 квартал 2006 року та 2007 рік, згідно договорів поставки № 20288 від 01.01.2006 року та № 20288 від 01.01.2007 року укладених між позивачем та ТОВ «Метро кеш єнд Кері Україна», в яких наведено позитивний економічний результат від використання отриманих послуг у власній господарській діяльності АТЗТ «ХБФ».

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в цій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 4 цього Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що АТЗТ «ХБФ»здійснювало зовнішньоекономічну діяльність по контрактам № 03-06/057 від 23.05.2006р. з компанією T International ЕХРОRТ ІМРОRТ»LTD - Ізраїль, № 2002-07 від 01.03.2007 р. з Фірмою «AUCOUTURIER Starl »- Франція, № 291206 від 18.01.2007 р. з Фірмою «САОТЕСН b.v.»- Нідерланди, № 110 від 01.10.2005 р. з Фірмою «РАDОVANI s.r.l.»- Італія, № 09112006 від 09.11.2006 р. з Фірмою HAAS WAFFEL-UND KEKSANLFGEN INDUSTRIE GmbH»- Австрія, № 72/07-В          від 04.04.2007 р. з Фірмою ZERKLEINERUNGSTECHNIK GmbH» - Німеччина, № 87/07-В від 24.04.2007 р. з Фірмою Mskroverk Aps»- Данія, № 95/07-В від 12.06.2007 р. з Фірмою «Меn Tech servis & sales GmbH»- Німеччина, № 97/07-В від 02.07.2007 р. та № 98/07-В від 25.06.2007 р. з Компанією «ЕСІ Limeted USA Іnс.»- Нью-Йорк США, по яким, актом перевірки від 11.04.2008 р. № 824/23-1/00377265, встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Судом першої інстанції правильно визначено, що спір виник із-за різного тлумачення сторонами визначення дати імпорту товарів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно вище наведених контрактів, на підставі платіжних доручень АТЗТ «ХБФ»перерахувало на користь нерезидентів кошти в іноземній валюті.

Граничні терміни поставки імпортного товару є :

10.04.2007 року за контрактом № 03-06/057 від 23.05.2006р.

08.08.2007 року за контрактом № 2002-07 від 01.03.2007 р.

15.07.2007 року за контракт № 291206 від 18.01.2007 р.

04.07.2007 року за контрактом № 110 від 01.10.2005 р.

25.06.2007 року за контрактом № 09112006 від 09.11.2006 р.

08.08.2007 року за контрактом № 72/07-В від 04.04.2007 р.

20.08.2007 року за контрактом № 87/07-В від 24.04.2007 р.

30.09.2007 року за контрактом № 95/07-В від 12.06.2007 р.

23.10.2007 року за контрактом № 97/07-В від 02.07.2007 р.

25.12.2007 року за контрактом № 98/07-В від 25.06.2007 р.

За аналізом норм ст.ст. 1,15, 21, 24, 37, 70 Митного кодексу України , п. 2,п.8 Положення про вантажну митну декларацію, ст.2, ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»слід дійти висновку, що перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа «Під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Зважаючи на викладене, поняття «перетин товаром митного кордону України»та «пропуск через митний кордон України»не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними й обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту.

Крім того, слід зазначити, що згідно з пп. 3.2 п. 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.11.98 р. N 723, штамп «Під митним контролем»має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль, і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження тощо) без дозволу митниці забороняється. Відбиток штампа проставляється на CMR (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Водночас, згідно з пп. 3.6 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. N 136, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, оплачених резидентом. У разі пред'явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу, згідно з вимогами постанови КМУ і НБУ від 26.12.95 р. N 1044, тобто належним чином оформленої ВМД.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість позиції позивача відносно відсутності порушень ст. 2 Закону України Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»на підставі дат фактичного перетину митного кордону України, оскільки належним документом, що засвідчує факт поставки імпортного товару є відповідна вантажна митна декларація, а датою здійснення АТЗТ «ХБФ»імпортних операцій є дата оформлення ВМД типу ІМ-40, а вони були оформлені із порушенням 90-денного терміну, передбаченого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки товар по контракту № 2002-07 від 01.03.2007 р. отримано на підставі ВМД типу ІМ 40 № 345812 від 29.08.2007 р. на загальну суму 130050,00 євро, по контракту № 291206 від 18.01.2007 р. на підставі ВМД типу ІМ 40 № 344964 від 30.07.2007 на загальну суму 213315,00 євро, по контракту № 110 від 01.10.2005 р. на підставі ВМД типу ІМ 40 № 344733 від 23.07.2007 на загальну суму 55143,00 євро, по контракту № 09112006 від 09.11.2006 р. на підставі ВМД типу ІМ 40 ВМД № 344111 від 27.06.2007 на загальну суму 542316,29 євро, по контракту № 72/07-В від 04.04.2007 р. на підставі ВМД типу ІМ 40 № 345870 від 30.08.2007 на загальну суму 122490,00 євро, по контракту № 87/07-В від 24.04.2007 р. на підставі ВМД типу ІМ 40 № 346177 від 12.09.2007 на загальну суму 102000,00 євро, по контракту № 95/07-В від 12.06.2007 р. на підставі ВМД типу ІМ 40 № 348091 від 15.11.2007 на загальну суму 18000,00 євро, по контракту № 97/07-В від 02.07.2007 р. на підставі ВМД типу ІМ 40 № 348208 від 20.11.2007 на загальну суму 56500,00 євро, по контракту № 98/07-В від 25.06.2007 р. на підставі ВМД типу ІМ 40 № 358446 від 27.12.2007 па загальну суму 122000,00 дол.США, тобто з порушенням 90-денного терміну надходження імпортної продукції.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги АТЗТ «ХБФ»про те, що датою імпорту є не дата оформлення ВМД типу ІМ-40, а дата фактичного перетину митного кордону України, зокрема, за контрактом № 2002-07 від 01.03.2007 року - 07.08.2007 р. згідно штампу «Під митним контролем»Ягодинської митниці на СМR № 0501089; за контрактом № 291206 від 18.01.2007 року - 02.07.2007 р., згідно штампу «Під митним контролем»та 03.07.2007 р. згідно відбитку особистої номерної печатки посадової особи Харківської митниці, яка здійснила митне оформлення товару за ВМД ІМ-74 № 358203; за контрактом № 110 від 01.10.2005 року - 02.07.2007 р. згідно штампу «Під митним контролем»та 03.07.2007 р. згідно відбитку особистої номерної печатки посадової особи Харківської митниці, яка здійснила митне оформлення товару за ВМД ІМ-74 № 358204; за контрактом № 09112006 від 09.11.2006 року - 26.05.2007, згідно штампу «Під митним контролем»на СМК Чопської митниці та 31.05.2007 року згідно штампу «Під митним контролем»на СМR Харківської митниці; за контрактом № 72/07 - В від 04.04.2007 року - 03.08.2007р. згідно штампу «Під митним контролем»на СМR № 0412410 Яворівської митниці; за контрактом № 87/07-В від 24.04.2007 року - 13.08.2007 р., згідно штампу «Під митним контролем»та згідно відбитку особистої номерної печатки посадової особи Харківської митниці на ВМД ІМ-74 № 358253; за контрактом № 95/07-В від 12.06.2007 року - 27.08.2007 р. згідно штампу «Під митним контролем»на СМR № 0490745 та 03.09.2007 р. згідно відбитку особистої номерної печатки посадової особи Харківської митниці на ВМД ІМ-74 № 358264; за контрактом № 97/07-В від 02.07.2007 року - 17.10.2007 р., згідно штампу «Під митним контролем»на СМR № 0006809 та 18.10.2007р. згідно відбитку особистої номерної печатки посадової особи Харківської митниці на ВМД ІМ-74 № 358340; за контрактом № 98/07-В від 25.06.2007 року - 21.12.2007 р. згідно штампу «Під митним контролем»Бориспільської митниці на СМR.

Проте, судом першої інстанції правильно з'ясовано, що посадові особи СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові допустили помилку під час визначення кількості днів прострочення по контрактам № 97/07-В від 02.07.2007р. та 98/07-В від 25.06.2007р. Граничній термін надходження імпортної продукції по контакту № 97/07-В від 02.07.2007 р. є 23.10.2007 р. Товар отримано згідно ВМД типу ІМ-40 № 348208 від 20.11.2007. Таким чином, кількість днів прострочення надходження імпортної продукції становить 28 днів (з 24.10.2007 р. по 20.11.2007 р.). Відповідно розмір штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені повинен становити інший - 14148,92 грн., а не 19202,11 грн. як встановлено відповідачем, тому пеня у розмірі 5053,15 грн. застосована неправомірно. По контракту № 98/07-В від 25.06.2007 р. граничний термін надходження імпорту -25.12.2007р. Фактична кількість днів прострочки становить 6 днів (з 26.12.2007 р. по 31.12.2007р.), відтак, розмір штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені повинен становити інший - 4254,12 грн., а не 4963,14 грн. як встановлено відповідачем, тому пеня у розмірі 709,0 грн. застосована неправомірно.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у СДПІ права нараховувати пеню по контрактам № 97/07-В від 02.07.2007р. та 98/07-В від 25.06.2007р. у розмірі 5053,15 грн. та 709,02 відповідно оскаржуваним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000220852 від 25.04.2008 р.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді пені на підставі Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000220852 від 25.04.2008 р., відповідач всупереч вимогам ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України не застосував до порушень 90-денного терміну надходження імпортної продукції по контракту № 03-06/057 від 23.05.2006 р. річний строк давності, оскільки граничний термін надходження імпорту від нерезидента є 10.04.2007 року. Згідно висновків акту перевірки від 11.04.2008 року № 824/23-1/00377265 порушення терміну надходження імпортної продукції почалося 11.04.2007 року та тривало 265 днів. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД прийнято лише 25.04.2008 року.

Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у СДПІ права нараховувати пеню в розмірі 188220, 93 грн. по контракту № 03-06/057 від 23.05.2006 року оскаржуваним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000220852 від 25.04.2008 р., оскільки це Рішення прийнято поза межами річного строку давності, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України у зв’язку з чим доводи апеляційної скарги є неправомірними.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності та встановлення в діях або бездіяльності суб'єкту господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно- господарських санкцій та враховувати наявність або відсутність в діях позивача вини під час остаточного оформлення ВМД типу ІМ-40 в розумінні ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України ,ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, оскільки Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є спеціальним Законом з питань валютного законодавства і не ставить стягнення пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у залежність від причин, через які ці строки порушені. Таким чином, підстави для застосування встановлених Законом санкцій є лише факт порушення строка зарахування виручки у іноземній валюті або надходження імпортного товару, тому доводи апеляційної скарги в цій частині прийняті судом до уваги.

За таких обставин, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000220852 від 25.04.2008 р. підлягає скасуванню в частині застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 193983,10 грн., тобто постанова суду відповідно положень ст. 202 КАС України підлягає скасування в частині задоволення позову та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000220852 від 25.04.2008 р. в частині застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені в сумі 148369,15 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.І ст.199, ст.200, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року по справі № 2-а-29469/08скасувати в частині задоволення позовних вимог АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" про скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000220852 від 25.04.2008р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 148 369,15 грн.

В цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика».

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року по справі № 2-а-29469/08 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяМельнікова Л.В.

Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 12.10.2009 р.