Рішення № 71332142, 26.12.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 грудня 2017 року Справа № 913/845/17

м.Харків Провадження №31/913/845/17

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Марченко Ю.І.

при секретарі Сокруті Н.Н

за участю позивача – представник не прибув;

відповідача – представник не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (Державне підприємство), м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Сєверодонецьк Луганської області

про стягнення 24 777 грн. 37 коп.

в с т а н о в и в:

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції (далі – Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII).

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що справу №913/845/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи те, що по справі №913/845/17 суд 28 листопада 2017 перейшов до розгляду справи по суті, тому відповідно до ч.5 ст.216 Господарського процесуального кодексу України (редакція від 03.10.2017), у випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд розпочинає розгляд справи по суті спочатку – тобто з 26 грудня 2017 року.

Відтак, Український державний геологорозвідувальний інститут (УКРДГРІ) (Державне підприємство) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Сєверодонецьк Луганської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 28 824,42 грн. заборгованості у тому числі боргу за договором № КД2142-00/112-1531ра від 08.10.2012р. в сумі 15 120,00 грн., 3% річних в сумі 1 317 грн., втрати від інфляції в сумі 12 387,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на статті 525, 526, 629 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати вартості виконаних робіт за договором №КД2132-00-2487/6-12 від 15.11.2012 з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (водозабори «Василівський», «ППС» ВП «Шахта «Червоний партизан»), що укладений між сторонами цієї справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.10.2017 р. порушено провадження у справі № 913/862/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2017 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.11.2017 розгляд справи відкладено на 28.11.2017 року о 10 годині 30 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.11.2017 розгляд справи відкладено на 26.12.2017 року о 10 годині 30 хвилин.

Від представника позивача 29.11.2017 до канцелярії Господарського суду Луганської області надійшла заява №б/н від 24.11.2017 про зменшення розміру позовних вимог, за якою останній просить стягнути з відповідача заборгованість договором №КД2141-00/112-1531ра від 08.10.2012 з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (Липківське родовище) в розмірі 24 777 грн. 37 коп., в тому числі: основний борг в сумі 15 120 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 1 144 грн. 56 коп., інфляційні нарахування в сумі 8 512 грн. 81 коп.

Стосовно поданої заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач має право зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII, господарський суд не має права приймати до розгляду відповідну заяву, оскільки суд вже перейшов до розгляду справи по суті.

Однак, положенням ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Поважною причиною, в розумінні ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, в даному випадку є – набрання 15.12.2017 року чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII, яким було змінено, зокрема порядок подання заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

У зв’язку з чим позовними вимогами слід вважати стягнення з відповідача за договором №КД2141-00/112-1531ра від 08.10.2012 з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (Липківське родовище) в розмірі 24 777 грн. 37 коп., в тому числі: основний борг в сумі 15 120 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 1 144 грн. 56 коп., інфляційні нарахування в сумі 8 512 грн. 81 коп.

21.12.2017 від представника позивача до канцелярії Господарського суду Луганської області надійшли письмові пояснення, за якими позивачем зазначено, що надані послуги по договору І, II та III етапу 2014 року прийняті замовником (відповідачем) за актами, а І та II етапу 2014 року оплачені ним.

Разом з тим, одночасно із заявою про пропущення позивачем строку позовної давності щодо зобов’язання з оплати спожитих послуг за III етап 2014 рік, відповідач погодився з тим, що це грошове зобов’язання не виконано ним, як того вимагають положення договору №КД2142-00/112-1531ра від 08.10.2012.

Крім того, позивачем зазначено, що відповідно до умов договору № КД2142-00/112-1531ра від 08.10.2012, у позивача виник обов'язок за завданням відповідача надати послугу у строк, передбачений п. 3.1 Договору, а у відповідача виник обов'язок оплатити надану послугу, згідно п.5 договору.

Таким чином, оскільки договором передбачалось надання послуг IV етапу 2014 року з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування полем шахти №1-2 «Ровеньківська», виконавець приступив до виконання послуг саме у цей період, і замовник, як випливає із суті договору про надання послуг, споживав надані послуги.

В той же час, позивач зазначає, що матеріали справи містять докази того, що виконавець надіслав замовнику рекомендованим поштовим відправленням акти №4/2014 від 15 грудня 2014 року здавання-приймання послуг в 2-х екземплярах, рахунок-фактуру та комплект звітної документації.

Замовник не повернув виконавцю підписаний та оформлений належним чином акт здавання-приймання послуг, будь-яких зауважень щодо якості або невідповідності наданих послуг умовам договору замовник також не заявляв.

Крім того, лист про наявність заборгованості замовника від 23.10.2015 р. №2020, є вимогою сплатити борг, зокрема, за договором № КД2142-00/112-1531ра від 08.10.2012 в сумі 15120,00 грн.

Лист від 23.10.20154 р. №2020 вручений відповідачу 02.11.2015, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411404250019 та залишений відповідачем без відповіді.

Враховуючи викладене, оскільки сторонами не розірвано договір № КД2142-00/112-1531ра від 08.10.2012, то останній є чинним і сторони мають право та повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом цього договору, у відповідності до приписів законодавства, зокрема, з врахуванням ст. 903 ЦК України.

Судом надані позивачем письмові пояснення прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового конверту (в матеріалах справи а.с.104-105), про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 08.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (замовник, відповідач у справі) та Державним підприємством «Український державний геологорозвідувальний інститут» (УКРДГРІ) (виконавець, позивач у справі), укладено договір № КД2142-00/112-1531ра про надання послуг з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (Липківське родовище), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування Липківським родовищем.

Згідно з пунктом 1.3 договору обсяг робіт, етапи (підетапи) та строки їх виконання наведені в календарному плані у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору та складається виконавцем щорічно (а.с.27).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що перелік звітної документації, що підлягає оформленню та здаванню виконавцем замовнику за окремими етапами (підетапами) надання послуг та за договором у цілому, а також вимоги до їх змісту, визначаються цим договором.

По завершенні кожного етапу (підетапу) виконавець надає замовнику акт здавання-приймання наданих послуг в двох примірниках та звітні матеріали у письмовій формі (пункт 4.2 договору).

Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання звітних документів та акта здавання - приймання наданих послуг, зазначених в пункті 4.1 договору, якщо надані послуги відповідають умовам договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний та належним чином оформлений акт здавання-приймання послуг (пункт 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, якщо в строк, зазначений у п. 4.3 акт здавання-приймання наданих послуг не підписаний замовником, або зауваження щодо надання послуг не надійшли на адресу виконавця, то послуги вважаються наданими. Виконавець оформлює односторонній акт здавання-приймання наданих послуг, який є дійсним як підстава для оплати послуг або грошової вимоги.

Згідно з п. 5.1 договору вартість послуг згідно з цим договором у 2012 році складає 19 440 грн. з ПДВ.

Пунктом 2 Додаткової угоди №2 до договору від 02.12.2013, доповнено п.5.1 договору, а саме: вартість послуг у 2014 році складає 30 240 грн. 00 коп. (разом з ПДВ – 5 040 грн. 00 коп.)

Пунктом 5.2 договору передбачено, що вартість кожного окремого етапу (підетапу) зазначається в календарному плані у межах узгодженої загальної вартості робіт згідно з цим договором.

Згідно з п.п. 5.3, 5.4 договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 25 % від вартості робіт за відповідним етапом (підетапом). Перерахування авансу здійснюється на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку. Остаточний розрахунок за виконаний етап (підетап) здійснюється замовником на підставі акту здавання-приймання робіт протягом 10 робочих днів з дати його підписання.

Сторони зобов'язуються повідомляти одна одну про зміни у відомостях про себе, що містяться у цьому договорі, у термін до 10 робочих днів з моменту виникнення таких змін (пункт 10.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 09.10.2016 (пункт 10.4 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили календарний план виконання робіт з моніторингу та наукового супроводження надрокористування на 2012 рік, в якому визначено етап робіт, термін виконання робіт та їх вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2014р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 3/2014 від 02.10.2014 на суму 7560,00, в тому числі ПДВ 1260,00 грн. за виконання робіт по 3 етапу, який було підписано та скріплено печатками сторін .

Також, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 4/2014 від 15.12.2014 р. на суму 7560,00, в тому числі ПДВ 1260,00 грн. за виконання робіт по 4 етапу, який було підписано та скріплено печатками сторін.

Надалі, 23.10.2015р. позивач направив відповідачу лист № 2020, в якому зазначив, що у позивача складна економічна ситуація, просить погасити заборгованість протягом 30 календарних днів (а.с.47).

Докази отримання відповідачем листа № 2020 з доданими документами підтверджується підписом представника відповідача від 02.11.2015. на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.51)

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати послуг, отриманих за спірним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 24 777, 37 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності з приписами 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справ доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), кий міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно позиції Вищого Господарського суду України, викладеної в Оглядовому листі № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами підтверджено, що відповідачем оплата за виконані роботи здійснена не була, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 24 777 грн. 37 коп. слід задовольнити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 8 512, 81 грн. та 3% річних в сумі 1 144,56 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою “Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство”, зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені математичні помилки, а саме:

- за актом №3/2014 від 02.10.2014 на суму 7 560,00 грн. позивачем інфляційні нарахування здійснені за листопад 2014 – вересень 2017, та складають – 6 531,84 грн.

Тоді як, вірним слід вважати інфляційні нарахування за період листопад 2014 – вересень 2017 на суму боргу 7560,00 грн., які становлять 6 522,64 грн.

- за актом №4/2014 від 15.12.2014 на суму 7 560,00 грн. позивачем інфляційні нарахування здійснені за грудень 2015 – жовтень 2017, та складають – 1 980,97 грн.

Тоді як, вірним слід вважати інфляційні нарахування за період грудень 2015 – жовтень 2017 на суму боргу 7 560,00 грн., які становлять 1 981,07 грн. Оскільки, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за актом №4/2014 від 15.12.2014 становить більшу суму ніж заявлено позивачем у позові, за таких обставин, до стягнення підлягає сума заявлена саме позивачем у позові – 1 980, 97 грн.

За таких обставин, до стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 8 503 грн. 61 коп., в решті вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань відмовляє.

В той же час, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою “Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство”, зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені математичні помилки, а саме:

- за актом №3/2014 від 02.10.2014 на суму 7 560,00 грн. позивачем 3% річних здійснені за період 17.10.2014- 16.10.2017, та складають – 681,02 грн.

Тоді як, вірним слід вважати 3% річних за період 17.10.2014- 16.10.2017 на суму боргу 7 560,00 грн., які становлять 680,40 грн.

- за актом №4/2014 від 15.12.2014 на суму 7 560,00 грн. позивачем 3% річних здійснені за період 10.11.2015- 24.11.2017, та складають – 463,54 грн.

Тоді як, вірним слід вважати інфляційні нарахування за період 10.11.2015- 24.11.2017 на суму боргу 7 560,00 грн., які становлять 462,92 грн.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1 143 грн. 32 коп., в решті вимог щодо стягнення суми 3% річних відмовляє.

Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 15 120 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1 143 грн. 32 коп., інфляційні нарахування в сумі 8 503 грн. 61 коп. (всього 24 766 грн. 93 коп.). В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 371 грн. 50 коп.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 73, 86, 233, 237-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Ровенькиантрацит», (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 30/1, код ЄДРПОУ 37713861) на користь Українського державного геологорозвідувального інституту (державне підприємство) (УКРДГРІ), (04114, м.Київ, вулиця Автозаводська, будинок 78-А, код ЄДРПОУ 01432032), основний борг в сумі 15 120 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1 143 грн. 32 коп., інфляційні нарахування в сумі 8 503 грн. 61 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 371 грн. 50 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення -28.12.2017.

Суддя Ю.І. Марченко