Постанова № 7132899, 17.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2009 р. Справа №40/477-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача - Купріянова Б.А. за довіреністю від 08.01.2009р.,

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 240Х/2-6) Державного підприємства “Завод ім. В.О. Малишева”, м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.08 р. по справі № 40/477-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз", м. Харків

до Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева" м. Харків

про стягнення 2063831,00 грн.,-

встановила:

          У жовтні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Турбогаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева" та, з урахуванням уточнень до позову, просило стягнути з відповідача 2063831,00 грн., з яких 1475320,00 грн. основного боргу, 449743,00 грн. інфляційних, 49391,00 грн. 3% річних, 59377,00 грн пені, а також просив стягнути на користь позивача 5885,01 грн. державного мита.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.08 р. по справі № 40/477-07 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" на користь Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" 1475320,00 грн. основного боргу, 14753,20 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, посилаючись на неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що не відповідає матеріалам справи висновок суду першої інстанції про те, що 20 квітня 2006 року сторонами була підписана додаткова угода №10, обов'язковим додатком до якої є графік погашення заборгованості відповідача рівними частинами в період з червня по грудень 2006 року. Апелянт зазначає, що в тексті додаткової угоди №10 відсутнє посилання на те, що невід'ємною частиною даної угоди є графік погашення заборгованості. Крім того, апелянт вважає, що вказаний графік підписано головним інженером відповідача, який не мав відповідних повноважень на його підписання. Також відповідач вважає, що позивачем не надано суду доказів передачі відповідачу конструкторської документації, що було передбачено п. 3 Угоди №9, у зв’язку з чим, на дату звернення до суду відповідач не порушив право позивача щодо отримання оплати по другому платежу, передбаченому угодою №9 у сумі 134000,00 грн. Також апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, щодо необхідності здійснення відповідачем третього платежу відповідно до умов угоди №9 у сумі 730000,00 грн.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2008 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому відповідач вказує на необґрунтованість твердження апелянта в частині відсутності в додатковій угоді №10 обов’язкового додатку графіка погашення заборгованості та вважає, що зазначений графік є механізмом виконання відповідачем обов’язків щодо погашення заборгованості. Також позивач зазначає, що головний інженер заводу підписував додаткові угоди №9 та №10, всі акти виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати виконаних робіт, а тому мав повноваження на підписання графіку погашення заборгованості, який є додатком до договору від 05.02.2001р.

          В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 18.11.2009р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження по справі №40/477-07, обґрунтовуючи його тим, що 29.09.2009р. господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі №Б-39/195-09 за заявою ТОВ Будівельна фірма «Скала»про визнання банкрутом ДП «Завод ім. Малишева»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що, на думку відповідача, є підставою для зупинення провадження по даній справі до прийняття господарським судом Харківської області рішення по справі №Б-39/195-09.

          В судовому засіданні 18.11.2009р. розгляд справи було відкладено на 02.12.2009р. для витребування у сторін додаткових документів та проведення звірки взаєморозрахунків, у зв’язку з чим розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження по справі було вирішено розглянути в наступному судовому засіданні після заслуховування позицій представників сторін по справі (зазначене підтверджується протоколом судового засідання 18.11.2009р.).

Ухвалою першого заступника голови суду від 01.12.2009р. склад судової колегії було змінено та призначено розгляд справи колегією суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна.

           В судовому засіданні 02.12.2009р. було оголошено перерву у розгляді справи до 07.12.2009р. для вирішення головою суду питання щодо заявленого ДП "Завод ім. В.О.Малишева" відводу колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Фоміна В.О.

           Ухвалою голови суду від 03.12.2009р. у задоволенні заяви відповідача про відвід колегії суддів було відмовлено.

           В судовому засіданні 07.12.2009р. було оголошено перерву до 14.12.2009р. у зв’язку із знаходженням на лікарняному головуючого колегією суддів Лакізи В.В., а нормами діючого Господарського процесуального кодексу України не передбачено зміни складу колегії суддів під час оголошення перерви.

           Розглянувши в судовому засіданні 14.12.2009р. клопотання відповідача про зупинення провадження по справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження по справі №40/477-07 до прийняття господарським судом Харківської області рішення по справі №Б-39/195-09, колегія суддів зазначає про відсутність обставин, які б свідчили про неможливість розгляду справи №40/477-07 до прийняття господарським судом Харківської області рішення по справі №Б-39/195-09. У зв’язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

           Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 лютого 2001 року між ВАТ "Турбогаз" (виконавець) та ДП "Завод ім. В.О. Малишева" (замовник) було укладено договір №152/2003/398 дп на створення науково-технічної продукції для Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева". (а.с. 18-21 т.1)

          25.08.2005 року сторони уклали додаткову угоду №9 до договору від 05.02.2001р. №152/2003/398 дп, яка є невід'ємною частиною Договору. Згідно п.1 предметом додаткової угоди №9 стало корегування предмету Договору; внесення в договір додаткового обсягу робіт зі збільшенням вартості робіт по договору; коригування календарного плану робіт, коригування окремих пунктів договору; коригування протоколу узгодження щодо договірної ціни. Згідно пункту 2 додаткової угоди № 9 позивач зобов'язався виконати додатковий обсяг робіт (по пунктам 4.1.-4.6; 5.32; 5.35, 7.4-7.7) відкоригованого календарного плану (додаток №1 до додаткової угоди №9) по розробці конструкторської документації. Вартість додаткових робіт склала 1 683 240,00 грн. з ПДВ (п.2 Угоди №9). Пунктом 3 Угоди №9 у зв'язку з введенням додаткових робіт була встановлена нова ціна договору у розмірі 4 815 600,00 грн. в т.ч. ПДВ.

                    20.04.2006р. сторони уклали додаткову угоду №10 до договору №152/2003/398 дп від 05.02.2001р.

          Позивачем до матеріалів справи додано Графік погашення заборгованості відповідача, яким було встановлено порядок погашення відповідачем боргу рівними частинами, в період з червня по грудень 2006 року включно, який, як на ньому зазначено, є додатком до додаткової угоди №10. (а.с. 61 т.1)

          Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що зазначений графік погашення заборгованості підписаний головним інженером заводу, який не мав права на його підписання, проте, колегія суддів зазначає, що зазначений графік є встановленим сторонами порядком погашення заборгованості, тобто порядком виконання взятих відповідачем на себе зобов’язань за договором №152/2003/398 дп від 05.02.2001р.

          Крім того, п. 2.4. укладеного договору було встановлено, що оплата по договору проводиться поетапно на підставі актів здачі-приймання робіт на протязі 10 банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання робіт. При цьому, п. 2.4. договору №152/2003/398 дп від 05.02.2001р. додатковими угодами №9 та №10 не змінювався і не виключався з умов договору.

          Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було частково сплачено суму боргу, згідно наданих позивачем актів здачі-приймання робіт.

          З урахуванням наданих уточнень до позову від 29.11.2007р., позивач просив стягнути з відповідача на виконання договору №152/2003/398 дп від 05.02.2001р.суму боргу в розмірі 2063831,00 грн., з яких: 1475320,00 основного боргу, 449743 грн. індексу інфляції, 79391,00 грн. 3% річних та 59377,00 грн. пені.           Згідно наданих позивачем до матеріалів справи актів приймання-передачі научно - технічної продукції, складених на виконання договору №152/2003/398 дп від 05.02.2001р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 1475320,00 грн.

                    Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2009р. сторони було зобов’язано, в тому числі, провести звірку взаєморозрахунків, для чого відповідача було зобов’язано з’явитися до позивача. На виконання вимог ухвали суду, позивач надав акт звірки взаєморозрахунків станом на 24.11.2009р., проте відповідач вимог ухвали суду не виконав та звірки взаєморозрахунків не провів. Доказів оплати вартості виконаних робіт за підписаними актами здачі-приймання відповідач суду не надав.

          Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, визнається господарським зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (сплатити гроші, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідач надав до суду копії платіжних доручень №2132 від 26.04.2004р., №8172 від 10.08.2005р., №8974 від 26.08.2005р., №7012 від 01.09.2006р., №10221 від 28.09.2005р., №10349 від 04.10.2005р., №12844 від 15.12.2005р., №12967 від 16.12.2005р., що підтверджують часткову оплату виконаних позивачем робіт на виконання умов договору №152/2003/398 дп від 05.02.2001р. (а.с. 121-124 т. 1). Доказів погашення суми боргу в повному обсязі, або інших доказів, що підтверджують належне виконання зобов’язань за укладеним договором відповідач не надав.

          З огляду на зазначене, колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1475320,00 основного боргу.

          Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 449743 грн. індексу інфляції, 79391,00 грн. 3% річних та 59377,00 грн. пені, то колегія суддів зазначає наступне.

          Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

          Статтею 218 Господарського кодексу України також встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.           Згідно зі ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

          Відповідно до положень статті 130 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ухвалою господарського суду Харківської області від 16 серпня 2004 року порушено провадження по справі №Б-19/63-04 про визнання банкрутом Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у період дії якого, заборонено нарахування Державному підприємству "Завод ім. В.О. Малишева" неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. (а.с. 109 т.1)

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 липня 2005 року по справі № Б-19/73-05 порушене провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у період дії якого, заборонене нарахування Державному підприємству "Завод ім. В.О. Малишева" неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 травня 2006 року у справі № Б-48/60-06 порушене провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева". Встановлено, що з моменту прийняття ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у період дії якого, заборонене нарахування Державному підприємству "Завод ім. В.О. Малишева" неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Дія мораторію була скасована 17 вересня 2007 року ухвалою господарського суду Харківської області у справі № Б - 48/60 - 06.

          17 вересня 2007 року ухвалою господарського суду Харківської області у справі № Б-39/161-07 було порушене провадження по справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", та введено у дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, у період дії якого, заборонене нарахування Державному підприємству "Завод ім. В.О. Малишева" неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2007 року у справі Б-39/161-07 було роз'яснено застосування пункту 6 ухвали господарського суду Харківської області від 17 жовтня 2007 року про порушення справи №Б-39/161-07 про визнання банкрутом Державного підприємства "Завод імені В. А. Малишева" та зазначено, що "Протягом дії мораторію, тобто з моменту порушення провадження у справі про банкрутство і до дня припинення провадження у справі про банкрутство не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Це правило діє незалежно від того, коли наступив термін виконання цих зобов'язань: до чи після порушення провадження у справі про банкрутство". Дію мораторію було скасовано лише ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2009р. (т.3 а.с. 18-19)

          Згідно статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, уточнений розрахунок штрафних санкцій здійснено позивачем станом на 29.11.2007р., отже позивачем сума штрафних санкцій, а саме пені, нарахована під час дії мораторію, введеного ухвалою господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2007 року по справі Б-39/161-07, що суперечить статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          У зв’язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 59377,00 грн. пені.

          Стосовно відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 449743 грн. інфляційних та 79391,00 грн. 3% річних, то колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки розмір інфляційних та три проценти річних не є неустойкою або штрафною санкцією за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань, то колегія суддів вважає, що на них не поширюється дія статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 449743,00 грн. інфляційних та 79391,00 грн. 3% річних підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

          Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, у зв’язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 08.01.08 р. по справі № 40/477-07 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 449743,00 грн. інфляційних та 79391,00 грн. 3% річних та прийняття в цій частині нового рішення, яким задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 449743,00 грн. інфляційних та 79391,00 грн. 3% річних.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

                              Клопотання відповідача про зупинення провадження по справі №40/477-07 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева", м. Харків задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2008 р. по справі №40/477-07 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 449743,00 грн. інфляційних та 79391,00 грн. 3% річних скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в частині стягнення з відповідача про стягнення з відповідача 449743,00 грн. інфляційних та 79391,00 грн. 3% річних задовольнити.

          Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", поточний рахунок 26008301810089 в ХВЦ ПІБ України, м. Харків, МФО 351458, код ЗКПО 14315629, поштова адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 на користь Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" (поточний рахунок 26004198158005 в ХГРУ КБ "Приватбанк" м. Харкова, МФО 351533, код 00158787, поштова адреса: 61003, м. Харків, пров. Дубового, 6/4) 449743,00 грн. інфляційних та 79391,00 грн. 3% річних.

          В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2008 р. по справі №40/477-07 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом місяця може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в касаційному порядку.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Фоміна В.О.