Рішення № 7132728, 01.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р. Справа № 11/2906-09-43/40-09

вх. № 8493/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ГП "ВО ПМЗ імені О.М.Макарова" м. Дніпропетровськ

до ТОВ "Завод енергетичного машинобудування", м. Харків

про стягнення 950,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ГП "ВО ПМЗ імені О.М.Макарова" м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" на користь позивача заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 947 від 01.10.2007 року в сумі 950,84 грн. - заборгованості за невиконання договірних зобов’язань, з яких : сума основного боргу складає 696,09 грн., інфляційні витрати у розмірі 175,45 грн., 3% річних у розмірі 30,57 грн., штраф у розмірі 48,73 грн.           Сторони в судове засідання не з’явилися.

Відповідачем було надано до канцелярії господарського суду клопотання за вх. № 26804, в якому просить суд направити справу № 11/2906-09-43/40-09 за підсудністю до господарського суду м. Києва. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" зареєстрований за адресою: м. Київ. вул. Луначарського, 4.

16.11.09 р. до господарського суду від позивача надійшло пояснення, в якому він зазначає, що справу № 11/2906-09-43/40-09 потрібно, відповідно до підсудності, розглядати у м. Харкові, в підтвердження цього в матеріалах справи міститься витяг з ЄДРПОУ Головного Управління статистики у Харківській області за № 46/2-7274 від 04.11.09 р. з якої вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" знаходиться за адресою м. Харків, Фрунзенський район, вул. Киргизьська, 19.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що згідно п.1.1 договору № 947 від 01.10.07 р., позивач зобов’язався постачати електроенергію у відповідності за умовами договору, а відповідач своєчасно проводити сплату за використану електроенергію та виконувати інші умови, визначені даним договором. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору, поставлена електроенергія у грудні 2007 р. та в березні 2008 р. Відповідачу за поставлену електроенергію позивачем виставлені платіжні вимоги-доручення № 713841, 713840, 813336, 813334 на загальну суму 696,09 грн.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору надав відповідачеві послуги з постачання електроенергії у грудні 2007 р. та в березні 2008 р. на загальну суму 696,09 грн., що підтверджується двостороніми актами приймання–передачі електроенергії підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, які долучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, не здійснив своєчасної та належної оплати, внаслідок чого у грудні 2007 р. та в березні 2008 р. утворилась заборгованість з оплати за договором про постачання електричної енергії в сумі 696,09 грн.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 696,09 грн. Є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, ч.4, ч. 6 ст. 231 ГК України сторони господарського договору мають право самостійно встановлювати розмір штрафних санкцій у тексті договору, сплата яких є обов’язковою для сторін.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності або неналежного виконання господарського зобов”язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов”язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Таким чином, виходячи з норм діючого законодавства, відповідачу нараховано 175,45 грн. - інфляційних витрат та 30,57 грн. - 3% річних. Дані нарахування проводились з урахуванням положень Цивільного Кодексу України (ст. 625) та Господарського кодексу (ст. 232).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Зі змісту наведених норм випливає, що нарахування 3% річних та інфляційних проводиться за весь час прострочення до припинення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Стаття 198 Господарського Кодексу України "Виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Стаття 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлює, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Господарське зобов'язання також може бути припинене зарахуванням, згодою сторін, ліквідацією юридичної особи та визнане недійсним за рішенням суду (Глава 50 ЦК України, ст. 202 ГК України).

Таким чином, на не сплачену споживачем заборгованість нараховуються 3% річних та інфляційні витрати (протягом загального терміну позовної давності або до припинення зобов'язання, якщо таке має місце раніше).

Відповідно до розрахунку індексу інфляції, 3 % річним, нарахування по цим видам заборгованості проводились на суму основного боргу, яка на даний час не сплачена.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки встановлена ст. 257 ЦК України. Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Інших строків позовної давності відносно основного зобов'язання Господарський кодекс не встановлює. Скорочений строк позовної давності один рік встановлений ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та не стосується 3% річних та інфляційних, які мають іншу природу, не є видами неустойки та до них застосовується зальний трирічний термін позовної давності.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції, що становить суму у розмірі 175,45 грн. та 3% річних у сумі 30,57 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Позивачем нарахований штраф відповідно до п.2 ст. 231 ГК України в розмірі 7%.

Суд вважає позов в цій частині безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у відповідності до умов договору № 947 від 01.10.07 р. передбачена певна відповідальність у вигляді пені за невиконання або неналежне виконання своїх зобов"язань, за порушення взятих на себе за договором зобов"язань в грудні 2007 р. та в березні 2008 р. з відповідача судом стягнута пеня та 3% річних, тому підстав щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% в сумі 48,73 грн. за теж саме порушення, за яке вже застосована відповідальність не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 231, 624,625,526 ЦК України, ст..ст. 230, 231 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування", м. Харків (м. Харків, вул. Киргизьська,19, р/р 26005000122792 у філіалі АО „Уксимбанку”, МФО 351618 код ЄДРПОУ 31645482, ІПН 316454820332) на користь Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" (м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, р/р 26001132026114 у ЗАТ КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14308368) 696,09 грн. основного боргу; штрафу у розмірі 48,73 грн. трьох відсотків річних у розмірі 30,57 грн.;інфляційні витрати у розмірі 175,45 грн.; 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 7% штрафу у розмірі 48,73 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя

Повний текст рішення підписаний _____року.