Рішення № 7132724, 02.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2009 р. Справа № 60/220-09

вх. № 8259/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Приватного підприємства "Схід-електро", м. Харків

про стягнення 9657,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Схід-електро" основної суми боргу у розмірі 6062,84 грн., пені у розмірі 3271,77 грн. та річних у розмірі 322,69 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно договору суборенди № 20 від 01.12.2006 р. позивач надав відповідачу у строкове користування приміщення, розташоване за адресою: 61052, м.Харків, вул.Малиновського, буд. 3, літ. "Е", однак відповідач свої зобов`язання по оплаті орендної плати виконав неналежним чином, з урахування чого виникла вищезазначена заборгованість та нараховано пеню та 18% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17 листопада 2009 року о 11:20 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 листопада 2009 року розгляд справи було відкладено на 02 грудня 2009 року о 12:00.

Позивач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 грудня 2006 року було укладено договір суборенди № 20.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., орендодавець (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає в строкове використання адміністративні приміщення площею 15,07 кв.м. Дані приміщення розташовані за адресою: 61052, м. Харків, вул. Малиновського, 3, в будівлі літ. - Е.

Згідно п.3.2. Договору передача приміщення проводиться за актом прийому - передачі. Орендні приміщення вважаються переданими в оренду з моменту підписання акта прийому - передачі.

Позивач передав відповідачу спірні приміщення, що підтверджується Актом прийому - передачі приміщення від 01 грудня 2006 року.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.4.1. Договору за вказане у розділі 1 договору приміщення відповідач сплачує позивачу орендну плату, розмір та розрахунок якої вказано в протоколі узгодження розміру орендної плати (додаток №1). Оплата проводиться за кожний місяць вперед з оплатою до 5-го числа кожного місяця. Розмір орендної плати підлягає індексації на індекс інфляції, визначений Державним комітетом статистики України за календарний місяць, що передує розрахунковому.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами було укладено вищенаведений протокол 01.12.2006 року, яким сторони встановили розмір орендної плати в сумі 557,59 грн.

Судом також встановлено, що між сторонами 01 грудня 2006 року було укладено угоду про участь в експлуатаційних витратах, відповідно до якої відповідач зобов`язався проводити компенсацію експлуатаційних витрат впродовж 3-х календарних днів з моменту отримання рахунку.

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду до спірного договору суборенди від 29 листопада 2007 року, якою сторони пролонгували дію договору до 31 серпня 2008 року та було укладено протокол узгодження розміру орендної плати від 01 листопада 2007 року, яким встановлено розмір щомісячної орендної плати в сумі 632,94 грн.

01 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду, відповідно до якої п.1.1. договору суборенди сторони виклали у редакції: "орендодавець передає, а суборендар приймає в строкове використання адміністративні приміщення площею 24,85 кв.м. Дані приміщення розташовані за адресою: 61052, м. Харків, вул. Малиновського, 3".

За актом прийому - передачі приміщення від 01 квітня 2008 року позивач передав відповідачу решту частину приміщень площею 9,78 кв.м., а відповідач прийняв дані приміщення.

Протоколом узгодження розміру орендної плати від 01 квітня 2008 року сторони встановили розмір щомісячної орендної плати в сумі 1242,50 грн.

Додатковою угодою до спірного договору від 01 вересня 2008 року сторони пролонгували дію договору до 31 серпня 2009 року.

Згідно протоколу узгодження розміру орендної плати від 01 квітня 2009 року сторони встановили, що розмір орендної плати за місяць складає 1242,50 грн.

01 червня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду, відповідно до якої п.1.1. договору суборенди сторони виклали у редакції: "орендодавець передає, а суборендар приймає в строкове використання адміністративні приміщення площею 15,07 кв.м. Дані приміщення розташовані за адресою: 61052, м. Харків, вул. Малиновського, 3, ЛІТ - Е (оф. №38 (кв. 17).

Згідно протоколу узгодження розміру орендної плати від 01 червня 2009 року розмір орендної плати за місяць становив 753,50 грн.

Відповідно до акту прийому - передачі приміщення від 02 вересня 2009 року відповідач повернув позивачу адміністративні приміщення площею 15,07 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Малиновського, №3.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору суборенди, однак відповідач свої зобов`язання по оплаті орендної плати виконував неналежним чином, з урахуванням чого заборгованість з орендної плати за період з лютого 2009 року по серпень 2009 року становить 4828,92 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 4828,92 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню. В іншій частині позовні вимоги в сумі 1233,92 грн. не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з розрахунку суми позову, зазначена сума віднесена позивачем до заборгованості по експлуатаційним витратам та не є предметом даного позову, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення орендної плати.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 3271,77 грн., та 18 % річних в сумі 322,69 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.1. Договору відповідач несе відповідальність у разі прострочки по оплаті орендних та додаткових платежів у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу та також 18% річних від суми заборгованості.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування позивачем пені з урахуванням вимог, встановлених ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд встановив, що розмір пені, нарахованої на суму заборгованості по орендній платі в сумі 674,25 грн. за період з 06.02.2009 р. по 06.08.2009 р. становить 78,73 грн., на суму - 651,67 грн. за період з 07.04.2009 р. по 01.09.2009 р. становить 60,03 грн., на суму - 1242,50 грн. за період з 06.05.2009 р. по 01.09.2009 р. - 90,77 грн., на суму 753,50 грн. за період з 06.06.2009 р. по 01.09.2009 р. - 39,69 грн., на суму - 753,50 грн. за період з 07.07.2009р. по 01.09.2009 р. - 25,24 грн. та на суму - 753,50 грн. за період з 06.08.2009 р. по 01.09.2009 р. - 11,61 грн.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 306,07 грн. підлягають задоволенню, оскільки обгрунтовані та відповідають вимогам діючого законодавства, в решті частині позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 2965,70 грн. не підлягають задоволенню, оскільки безпідставно нараховані.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 18% річних, розмір яких встановлений п.6.1. Договору, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково в сумі 253,55 грн., оскільки розмір річних, нарахованих на суму заборгованості по орендній платі в сумі 674,25 грн. за період з 06.02.2009 р. по 01.09.2009 р. становить 69,16 грн., на суму - 651,67 грн. за період з 07.04.2009 р. по 01.09.2009 р. становить 47,56 грн., на суму - 1242,50 грн. за період з 06.05.2009 р. по 01.09.2009 р. - 72,92 грн., на суму 753,50 грн. за період з 06.06.2009 р. по 01.09.2009 р. - 32,70 грн., на суму - 753,50 грн. за період з 07.07.2009р. по 01.09.2009 р. - 21,18 грн., та на суму - 753,50 грн. за період з 06.08.2009 р. по 01.09.2009 р. - 10,03 грн.

Таким чином, позовні вимоги в решті частині нарахованих 18% річних у розмірі 69,14 грн. не підлягають задоволенню, оскільки дане нарахування є помилковим.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 56,91 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 131,68 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 5388,54 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Схід - електро" (61064, м. Харків, вул. Пермська, буд. 23, кв. 19, п/р № 26008279300010 в АКБ "Базіс", МФО 351760, ідентифікаційний код 34015444) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р № НОМЕР_2 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати в сумі 4828,92 грн., пеню у розмірі 306,07 грн., 18% річних у розмірі 253,55 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 56,91 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 131,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 4268,76 грн. відмовити.

Рішення підписано 02 грудня 2009 року.

Суддя

справа №60/220-09