Рішення № 7132422, 16.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.09                                                                                           Справа№ 3/233

Суддя Н. Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: Прокурора Залізничного району в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради в особі Комунального підприємства „Адміністративно –технічне управління”, м. Львів

До відповідача: ТзОВ „Європлакат –Захід”, м. Львів

Про стягнення 181657,25 грн.

В судове засідання з’явились:

від прокурора: Брухань Л.Б. –помічник прокурора (посвідчення № 138 від 21.09.2009 року0

від позивача: Малець Н.М. –представник

від відповідача: Копитчак Є.І. –представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Прокурором Залізничного району в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Департаменту економічної політики в особі Комунального підприємства „Адміністративно –технічне управління” до ТзОВ „Європлакат –Захід” про стягнення 181657,25 грн.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалі господарського суду Львівської області від 02.12.2009 року.

В судовому засіданні 14.12.2009 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи, а також оголошено перерву до 16.12.2009 року для надання можливості сторонам провести звірку розрахунків.

В продовженому судовому засіданні представниками позивача та відповідача було подано акт звірки розрахунків, в якому зазначено, що станом на день розгляду справи залишок основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 61100,21 грн.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому завданні 16.12.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

18.08.2004 року між Комунальним підприємством „Адміністративно –технічне управління” (Оператор), який є робочим органом Львівської міської ради із справляння сплати за тимчасове користування місцями, що перебувають в комунальній власності та Товариством з обмеженою відповідальністю „Європлакат –Захід” (Користувач) було укладено договір №13 про тимчасове користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Згідно умов договору відповідач з 18.08.2009 року користується місцями, які перебувають у комунальній власності для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами і за які зобов’язувався сплачувати з моменту отримання дозволу на встановлення спеціальної конструкції, однак, свої договірні зобов’язання за виконав частково.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 168 585,11 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 13072,14 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 13 від 18.08.2004 року позивачем у тимчасове користування були надані відповідачу місця, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами по вулицях міста Львова.

Відповідно до п. 3.4.3 Договору №13 користувач зобов’язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість користування місцями, для розміщення спеціальних конструкцій за діючими на день сплати розрахунковими тарифами визначеними із „Порядком надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності для розміщення зовнішньої реклами”.

За надані тимчасові місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами відповідач розрахувався частково.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з акту звірки розрахунків, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, заборгованість ТзОВ „Європлакат – Захід” перед позивачем станом на день розгляду справи складає 61100,21 грн.

Пунктом 5.1 Договору №13 передбачено, що у випадку прострочення платежів, передбачених умовами договору № 12 Користувач сплачує на користь Оператора пеню у розмірі подвійної облікової кредитної ставки НБУ, яка нарахована позивачем в розмірі 13072,14 грн.

Відповідач заборгованість визнає в повному обсязі, однак просить суд зменшити розмір пені.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір штрафних санкцій, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним договірного зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем його вимоги щодо зменшення розміру стягуваних з нього пені та відсутність правових підстав для її зменшення, а відтак нарахована позивачем пеня в розмірі 13072,14 грн. підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати в порядку ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача в сумі 1816,57 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Європлакат –Захід” (79000, м. Львів,вул. С. Бандери, 43, код ЄДРПОУ 31215948) на користь Комунального підприємства „Адміністративно - технічне управління” (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 13804591) –61100,21 грн. –основного боргу та 13072,14 грн. –пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Європлакат –Захід” (79000, м. Львів,вул. С. Бандери, 43, код ЄДРПОУ 31215948) в доход державного бюджету України (п/р 31119095700006 в ГУДКУ у Львівські області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код 22090200, символ звітності банку 092) –1816,57 грн. - державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Європлакат –Захід” (79000, м. Львів,вул. С. Бандери, 43, код ЄДРПОУ 31215948) в доход державного бюджету України (п/р 31212259700006 в ГУДК у Львівській області, МФО825014, отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050000) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В частині стягнення 107484,90 грн. провадження у справі - припинити.

6. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.          

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.12.2009 року.

Суддя