Рішення № 7132359, 14.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.09                                                                                           Справа№ 29/143

За позовом: приватного підприємства “ЛєДо”, м. Львів,

до відповідача:дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “УРС “Єврогурт”, м. Львів,

про: стягнення 5’701,83 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Мацьків Г.П. –дов. №114 від 25.11.2009 р.,

відповідача:не з’явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства “ЛєДо” до дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “УРС “Єврогурт” про стягнення 5’701,83 грн. Ухвалою від 30.11.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.12.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору від 14.01.2008 р. №Є-1 на поставку товарів, не оплатив вартості поставлених товарів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 4’176,91 грн. З урахуванням уточнення позовних вимог №118 від 30.11.2009 р., відповідачу нараховано 394,07 грн. пені, 1979,01 грн. –проценти за користування чужими коштами, 139,96 грн. –3% річних, 586,13 грн. –інфляційних збитків.

В судове засідання 14.12.2009 р. представник відповідача не з’явився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №4955570 від 04.12.2009 р., причин неприбуття не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір №Є-1 від 14.01.2008 р. на поставку товарів (надалі –Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) зобов’язується поставити покупцеві (відповідач у справі) за його заявками товари, асортимент та кількість яких визначатимуться у видаткових накладних, що будуть оформлюватися при відвантаженні товарів та вважатимуться невід’ємною частиною цього договору.

На виконання умов Договору відповідачем отримано товару на загальну суму 4’378,65 грн., про що свідчать наступні документи:

-          накладна №Р-00003106 від 27.08.2008 р. на суму 1’446,07 грн.;

-          накладна №Р-00003575 від 29.09.2008 р. на суму 1’675,09 грн.;

-          накладна №Р-00003649 від 01.10.2008 р. на суму 146,53 грн.;

-          накладна №Р-00003272 від 08.09.2008 р. на суму 438,29 грн.;

-          накладна №Р-00003481 від 24.09.2008 р. на суму 98,57 грн.;

-          накладна №Р-00003741 від 07.10.2008 р. на суму 574,10 грн.

Сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, про що складено відповідний акт за період з 01.06.2008 р. по 31.10.2009 р. Заборгованість відповідача відповідно до цього акта становить 4’176,91 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки за товари здійснюються відповідачем на умовах попередньої оплати або відтер мінуванням платежу, який повинен бути здійснений не пізніше 30 календарних днів з дня поставки товару.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав належним чином свого обов’язку з повної оплати вартості купленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4’176,91 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 139,96 грн. –3% річних та 586,13 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 7.3 Договору передбачено майнову відповідальність відповідача за порушення обов’язку з оплати купленого товару –стягнення пені за весь час порушення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Тому вимоги позивача про стягнення 352,92 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача про стягнення 178,61 грн. процентів за користування чужими коштами, то суд таку вимогу вважає необґрунтованою з огляду на таке. Системний аналіз норм ЦК України дає змогу зробити висновок, що проценти можуть сплачуватися кредиторові на загальній підставі, що передбачена ст. 536 ЦК України, а також у випадку порушення боржником грошового зобов’язання, що передбачено ст. 625 ЦК України. Отже, потрібно розмежовувати так звані позитивні проценти, коли не відбувається порушень умов договору, а навпаки –боржник їх сплачує на підставі договору або іншого акту цивільного законодавства, від негативних процентів, які є санкцією, формою майнової відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Такий висновок обґрунтовується також тим, що ст. 536 ЦК України розміщена у главі 48 ЦК України ("виконання зобов’язання"), а ст. 625 ЦК України –у главі 51 ЦК України ("правові наслідки порушення зобов’язання. відповідальність за порушення зобов’язання").

Крім того, позивач не обґрунтував, на якій підставі ним узято за основу облікову ставку НБУ при вирахуванні процентів за користування чужими коштами.

Таким чином, оскільки суд уже задоволив вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про стягнення процентів на підставі ст. 536 ЦК України.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати потрібно покласти на нього.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “УРС “Єврогурт” (адреса: вул Каховська, 34, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 20826400) на користь приватного підприємства "ЛєДо" (юридична адреса: вул. Трильовського, 8/53, м. Львів, 79000; фактична адреса: вул. Городоцька, 367, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 35047461) 4’176,91 грн. основного боргу, 139,96 грн. –3% річних, 586,13 грн. інфляційних збитків, 394,07 грн. пені, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          В задоволенні решти вимог відмовити.

Суддя