Рішення № 7131943, 14.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2009Справа №2-18/3380-2009 За позовом – Комунального підприємства "Житлово-комунальне господарство "Городок" (вул. Жовтнева, 48, с. Перевальне, Сімферопольський район, 97578)

До відповідача – Військової частини А 2320 (вул. Жовтнева, с. Перевальне Сімферопольський район, 97578)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя, м. Сімферополь (вул. Павленко, 9, м. Сімферополь, 95006).

Про стягнення 395409,55 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Міркін А.Л. - представник, довіреність № 664 від 22.10.2008р.

Від відповідача – не з’явився.

Від третьої особи – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Житлово-комунальне господарство "Городок" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Військової частини А 2320 (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача 395409,55 грн. заборгованості.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 512, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 17.07.2003 року між позивачем та Військовою частиною А 0279, правонаступником якої є військова частина А 2320, було укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію № 12 .

Згідно з Договором позивач приймає на себе зобов’язання забезпечувати відповідача питною водою, а також проводити водовідведення, а відповідач повинен проводити оплату за надані послуги.

01 лютого 2006 року між позивачем, відповідачем та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополь було укладене доповнення №1 до вищевказаного договору № 12, відповідно до якого сторони дійшли до взаємної згоди, з метою упорядкування взаєморозрахунків, включити в договір третю сторону - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя - платника за зобов'язаннями Військової частини А 0279.

Також між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено договір водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків на очисні спорудження каналізації КП ЖКГ "Городок" № 6/27 від 04.04.2008 р.

На оплату спожитих відповідачем послуг позивачем виставлялися рахунки. Всього було виставлено рахунків на суму 1055 379,76 грн.

Третьою особою було частково сплачено суму боргу, а саме 664737,47 грн., проте, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, за надані позивачем послуги сплачено не в повному обсязі, в зв'язку з чим склалася заборгованість у розмірі 395 409,55 грн., що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою від 16.07.2009р. суд за власною ініціативою, у порядку статті 27 ГПК України, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя, м. Сімферополь.

У справі оголошувалася перерва з 10.08.2009р. по 14.08.2009р. відповідно до статті 77 ГПК України.

14.08.2009р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання сторін та продовжив строк розгляду справи.

Також, у судовому засіданні, яке відбулося 14.08.2009р., відповідач надав суду відзив, в якому визнає позовні вимоги частково, на суму 58295,01 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

17.07.2003 року між Комунальним підприємством "Житлово-комунальне господарство "Городок" та військовою частиною А – 0279 укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 12.

Судом встановлено, що військова частина А 2320 є правонаступником військової частини А – 0279, у зв’язку із чим позивач і пред’явив позов саме до військової частини А 2320.

Згідно п. 1 даного договору позивач (виконавець) приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача (споживача) питною водою (ГОСТ 2874-82) за наявності води у джерелах, в кількості не більше встановленого ліміту, а також проводити водовідведення.

Відповідно до п. 3 договору відповідач повинен щомісячно, до десятого числа проводити оплату в розмірі 100 % суми за спожиту воду в минулому місяці.

01 лютого 2006 року між позивачем (Комунальним підприємством Житлово –комунального господарства “Городок”), відповідачем (Військова частина А 0279 правонаступником якої є Військова частина А 2320) та третьою особою (КЕВ м. Сімферополь) укладене доповнення №1 до вищевказаного договору.

Відповідно до зазначеного доповнення № 1 від 01 лютого 2006 року сторони дійшли до взаємної згоди, з метою упорядкування взаєморозрахунків, включити в договір третю сторону - Квартирно-експлуатаційне відділення м. Сімферополя –платника за зобов'язаннями Військової частини А 0279.

При цьому, Квартирно-експлуатаційне відділення м. Сімферополя зобов'язується виступати платником за зобов'язаннями, прийнятими за вищевказаним договором Військовою частиною А 0279.

Відповідальність за зобов'язаннями Військової частини А 0279 несе Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя в межах виділених призначень.

Отже, згідно вказаного доповнення КЕВ м. Сімферополя повинно оплачувати послуги водопостачання та водовідведення, надані Військовій частині А 0279 (В/ч А 2320) та несе відповідальність за неналежну, зокрема, несвоєчасну оплату цих послуг перед позивачем в межах виділених призначень.

Позивачем, на оплату спожитих послуг були виставлені рахунки (копії яких наявні в матеріалах справи) на загальну суму 1055379,76 грн.

На підтвердження прийнятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором та доповненням № 1 до нього КЕВ м. Сімферополя (платник) частково оплатив заборгованість в розмірі 664737,47 грн., що підтверджується банківськими виписками за вересень 2006 року – травень 2009 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

Ліміт фінансування на оплату послуг водопостачання та водовідведення (сума виділених призначень) для КЕВ м. Сімферополь за спірний період складав суму у розмірі 588260 грн. (а.с. 60-63 т. 2).

Таким чином, КЕВ м. Сімферополя здійснило максимальну оплату за послуги, спожиті відповідачем за спірний період в межах виділених призначень, фактично сплативши навіть більше, ніж було йому виділено коштів.

У зв’язку з цим сума боргу відповідача (військової частини А 2320) перед позивачем на момент звернення позивача до суду складала 390642,29 грн. (1055379,76 грн. нарахованих – 664737,47 грн. фактично сплаченого платником КЕВ м. Сімферополя).

Суд звертає увагу, що позивач у своїй позовній заяві просить стягнути суму у розмірі 395409,55 грн., проте у судовому засіданні, яке відбулося 14.12.2009 року представник позивача погодився з розрахунком суду, що сума заборгованості складає саме 390642,29 грн. і пояснив, що у позовній заяві помилково була вказана сума – 395409,55 грн.

Також на підтвердження обсягів води позивачем та відповідачем складені та підписані без зауважень акти за вересень 2006 року - травень 2009 року, в яких зафіксовано обсяг послуг та зазначена нарахована сума за послуги з водопостачання та водовідведення, яка збігається з сумою відповідного рахунку на оплату.

Відповідач у судовому засіданні не заперечує проти обсягів наданих послуг, проте заперечує проти тарифів, які застосовує позивач.

Заперечення мотивоване тим, що при визначені суми заборгованості відповідача, позивачем застосовано тарифи на водопостачання та водовідведення для субспоживачів, у той час як відповідач посилається на те, що будівлі № 75 та № 76 в с. Перевальне Сімферопольського району є “гуртожитками”, а тому, до мешканців цих будівель тарифи повинні застосовуватися, як для населення.

Суд не погоджується з даним твердженням у зв’язку з наступним.

Згідно з ст. 6 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 127 Житлового кодексу України жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Також, згідно з п. 3 Постанови Ради Міністрів УРСР № 105 від 11 березня 1985 року “Про порядок державного обліку житлового фонду”(зі змінами внесеними Постановою Ради Міністрів УРСР № 115 від 22 квітня 1989 року), яка є чинною на даний час встановлено, що державному обліку підлягають житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян, а також для використання в установленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Отже, відповідно до приписів ст. 6, ч. 2 ст. 127 Житлового кодексу України гуртожитком є: по-перше, будівля, яка первинно (спочатку) була жилим будинком; по-друге зареєстрована саме в якості гуртожитку виконавчим комітетом відповідної ради.

Так, під час розгляду даної справи суду не було надано належних доказів того, що будівлі № 75 та № 76, розташовані в с. Перевальне Сімферопольського району мають статус гуртожитків

Окрім того, договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 12 від 17 липня 2003 року та доповнення № 1 до нього укладені виключно між трьома юридичними особами: КП “ЖКГ “Городок” (Виконавець), Військовою частиною А 0279, правонаступником якої є В/ч А 2320 (Споживачем) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополя (Платником), тобто сторонами у справі.

Споживачем (абонентом) для позивача є виключно Військова частина А 0279 (юридична особа).

Споживач (відповідач) – Військова частина А 2320 лише споживає воду для власних потреб своїх адміністративних будівель та потреб допоміжних будівель (зокрема, казарм) та зобов'язано своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги з водопостачання та водовідведення за тарифами як для інших споживачів (організацій).

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані будівлі не є гуртожитками та/або жилими будинками, оскільки в якості таких не зареєстровані виконкомом відповідної ради згідно вимогам ст. 127 Житлового кодексу України.

Крім того, та обставина, що будівлі № 75 та № 76, розташовані в с. Перевальне Сімферопольського району не мають статус гуртожитків встановлена рішенням господарського суду АР Крим від 29.01.2009 року у справі № 2-22/3660-2007, яке залишено у силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року.

Вказаними судовими рішеннями також встановлено, що за отримані військовою частиною А2320 послуги по водопостачанню та водовідведенню повинні бути застосовані тарифи саме як для організацій, а не тарифи, затверджені для населення.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводіться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є угода двох або більше сторін, що направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочини (в тому числі двосторонні правочини - договори) вважаються вчиненими у письмовій формі, якщо вони підписані їх сторонами. Правочин, що вчиняється юридичною особою, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, і засвідчується печаткою.

До того ж, згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Отже, з вищенаведених норм чітко вбачається, що будь-який договір це завжди угода між конкретними сторонами такого договору , яка підписується цими сторонами, а для юридичних осіб (як господарюючих суб'єктів, так і не господарюючих) ще додатково посвідчений печатками сторін.

Окрім того, відповідно до п. 2 договору між позивачем та відповідачами розрахунки за воду проводяться згідно тарифів, у розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. відведених стоків. В свою чергу, п. 4 договору передбачено, що при зміні тарифів на послуги водопостачання та водовідведення позивач повідомляє про це відповідача 1 шляхом пред’явлення платіжного документа без оформлення додаткової угоди.

Також, згідно п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01 липня 1994 року (надалі –Правила), які були чинними на момент укладення договору, доповнення до нього, на момент утворення заборгованості, виставлення рахунків та застосовуються до правовідносин сторін встановлено, що тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Отже, розмір тарифів, термін їх введення не погоджується з абонентом на підставі п. 1.10 Правил. Саме така позиція висловлена в Постанові Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року у справі № 2-5/2294-2006 (2-5/5180-2005).

У ході розгляду справи, відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 31677,67 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи (а.с. 14,15 т. 2), у зв’язку із чим провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 358964,62 грн. (1055379,76 – 664737,47 – 31677,67), в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За вказаних обставин позовні вимоги у частині стягнення суми боргу у розмірі 358964,62 грн. підлягають задоволенню.

Провадження у справі у частині стягнення суми боргу у розмірі 31677,67 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд відмовляє у позові у частині стягнення суми боргу розмірі 4767,26 грн., у зв’язку з відсутністю правових підстав.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує, що часткове погашення боргу відбулося відповідачем вже після порушення провадження у справі.

Враховуючи те, що позивач переплатив суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 76,50 грн., то вказана сума підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

14.12.2009 р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.12.2009 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Військової частини А-2320 (Сімферопольський район, с. Перевальне, ЗКПО 24980339; банківські реквізити суду не відомі) на користь Комунального підприємства “Житлово-комунальне господарство “Городок” (Сімферопольський район, с. Добре, вул. 40 років Перемоги, 11; Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. Октябрьська, 48; рахунок № 26000013265701 в ВАТ “ОКБ”, МФО 324485, ЗКПО 32177783) борг у розмірі 358964,62 грн., 3906,42 грн. державного мита та 233,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          Провадження у справі у частині стягнення суми боргу у розмірі 31677,67 грн. припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4.          У іншій частині позову відмовити.

5.          Повернути Комунальному підприємству “Житлово-комунальне господарство “Городок” (Сімферопольський район, с. Добре, вул. 40 років Перемоги, 11; Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. Октябрьська, 48; рахунок № 26000013265701 в ВАТ “ОКБ”, МФО 324485, ЗКПО 32177783) з державного бюджету України (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, ЗКПО 34740405, МФО 824026) суму зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 76,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.