Рішення № 7131937, 01.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2009 Справа №2-30/5160-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі», м. Алушта, вул. Леніна, 1.

До відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2).

Про стягнення 108906,00 грн.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_4, представник за дов. від 14.05.2007р., у справі.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Йорі», м. Алушта звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Алушта про стягнення 108906,00 грн. майнової шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує, тим, що відповідач своїми діями перешкоджав товариству з обмеженою відповідальністю «Йорі» у користуванні та розпорядженні майном нежилим приміщенням загальною площею 43,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі будівлі колишнього готелю «Магнолія» за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 1, яке належить позивачу на праві власності. Зокрема, відповідач, як попередній орендар, не звільняв зазначене приміщення, чим завдав позивачеві майнову шкоду в розмірі 108906,00грн., яку ТОВ «Йорі» просить стягнути з СПД ОСОБА_3.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не зявився, вимоги суду не виконав. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією. В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 станом на 29.10.2009р., в якому зазначено, що ОСОБА_3 є субєктом підприємницької діяльності та має місце проживання АДРЕСА_2. По вказаній адресі був скерований позов та ухвали суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.11.2009р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено.

01.12.2009р. ухвалою господарського суду АР Крим у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову було відмовлено.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

20 січня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Йорі» (орендар) та комунальне підприємство «Готельне господарство» (орендодавець) уклали договір оренди вбудованого нежитлового приміщення (а.с. 9).

03 травня 2006 року ТОВ «Йорі» уклало з КП «Готельне господарство» письмовий договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого КП «Готельне господарство» продало, а ТОВ «Йорі» придбало у власність будівлю колишнього готелю «Магнолія» загальною площею 1001,2 кв.м., яка складається з підвалу, нежилих приміщень першого і другого поверху та розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 1 (а.с. 13).

Рішенням господарського суду АР Крим у справі №2-6/10210-2006р. від 24.11.2006р. (а.с. 10-12), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2007р. (а.с. 19-22), договір купівлі-продажу від 03.05.2006р., укладений між ТОВ «Йорі» та КП «Готельне господарство», визнаний дійсним.

03 квітня 2007 року договір купівлі-продажу від 03.05.2006р. зареєстрований у КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації». З цього часу право власності на будівлю колишнього готелю «Магнолія» виникає у ТОВ «Йорі», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1411165 від 03.04.2007р. (а.с. 18).

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2007р. у справі №2-6/10210-2006 рішення суду першої та апеляційної інстанції були скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим, де знаходиться на розгляді до теперішнього часу. Оскільки право власності, зареєстроване за ТОВ «Йорі» у встановленому порядку не скасовано, позивач і досі є власником будівлі колишнього готелю «Магнолія», що підтверджується постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.05.2009р. по справі №22-а-2378/08 (а.с. 50-51).

Таким чином, позивач мав право розпоряджатися майном на свій власний розсуд, користуватися ним на підставі договору оренди від 20.01.2006р. та передавати це приміщення третім особам у суборенду.

06.04.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Йорі» (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення (а.с. 23).

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

На підставі п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 43,1кв.м., яке розташоване на першому поверсі двоповерхової будівлі №1 по вул. Леніна у м. Алушта, для використання його під магазин для торгівлі продуктами харчування, алкогольною та тютюновою продукцією.

Договір укладений строком на 11 місяців з 06.04.2007р. по 05.03.2008р., відповідно до п. 7.1 договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата складає 10000,00грн на місяць.

Відповідно до п. 5.2 договору орендодавець зобовязується передати орендарю за актом приймання-передачі нежиле приміщення не пізніше 10 календарних днів з дня укладення цього договору, тобто до 16.04.2007р.

Майно за актом приймання-передачі від 11.04.2007р. орендарю передано не було, оскільки колишній орендар цього приміщення фізична особа-підприємець ОСОБА_3 своїми діями цьому перешкоджав. Зокрема, при виїзді на місце розташування придбаної будівлі представниками ТОВ «Йорі» та КП «Готельне господарство» було встановлене, що вбудоване приміщення першого поверху загальною площею 43,1 кв.м., відповідачем самовільно були встановлені вхідні металеві двері. Крім того, відповідач чинив фізичний опір представникам ТОВ «Йорі» та КП «Готельне господарство» при спробі проникнути в приміщення, що підтверджується складеним актом приймання-передачі вбудованого приміщення колишнього магазину «Магнолія» від 11.04.2007р. за участю представників ТОВ «Йорі», КП «Готельне господарство» та свідків (а.с. 24).

На підставі пункту 6.3 договору за порушення строків передачі нежилого приміщення, незалежно від наявності або відсутності в цьому його вини, орендодавець сплачує орендарю штраф у розмірі 10000,00грн. одноразово, а також пеню у розмірі 1% від суми орендної плати за місяць за кожен день затримки передачі орендарю нежилого приміщення у відповідності до умов договору. Сплата штрафу та пені не звільняє орендодавця від передачі орендарю нежилого приміщення у відповідності до умов договору.

17.04.2007р. відповідач надіслав на адресу ТОВ «Йорі» лист, в якому він зазначив, що спірне приміщення знаходиться у нього в оренді, що він відмовляється звільнити приміщення від особистих речей (а.с. 25), у звязку з чим ТОВ «Йорі» було вимушено звернутись до суду.

Рішенням господарського суду АР Крим від 26.07.2007р. у справі №2-5/6967-2007 суд зобовязав фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійснені ТОВ «Йорі» права користування та розпорядження нежитловими приміщеннями площею 38,5 кв.м. та 4,6 кв.м., загальною площею 43,1 кв.м., які розташовані на першому поверсі будівлі №1 по вулиці Леніна у місті Алушта, шляхом демонтажу металевої вхідної двері, а також звільнення ОСОБА_3 зазначеного приміщення, у тому числі від його особистих речей (а.с. 26-27).

Зазначене рішення оскаржено не було та набрало законної сили 07.08.2007р., але у добровільному порядку виконувати його відповідач відмовився.

На виконання наказу господарського суду АР Крим від 17.10.2007р. постановою Відділом державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції від 19.10.2007р. було відкрито виконавче провадження (а.с. 35).

16 серпня 2007 року господарський суд АР Крим рішенням по справі №2-6/917-2007 зобовязав ТОВ «Йорі» передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 нежиле приміщення загальною площею 43,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі двоповерхової будівлі колишнього готелю «Магнолія» за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 1, для його використання у відповідності з умовами договору оренди від 06.04.2007р. Також суд стягнув з ТОВ «Йорі» на користь ОСОБА_5 за затримку передачі йому приміщення згідно умов договору оренди штраф у розмірі 10000,00грн., 187,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 29-32).

Постановою державного виконавця від 19.10.2007р. на виконання наказу суду по цій справі відкрите виконавче провадження. 02.11.2007р. ТОВ «Йорі» сплатило в рамках виконавчого провадження стягувачу грошову суму у розмірі 10305,00грн., про що свідчать видаткові касові ордери №86 та № 89 від 02.11.2007р. (а.с. 40).

09 листопада 2007 року постановою Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції виконавче провадження в частині стягнення з ТОВ «Йорі» грошових сум закінчено (а.с. 41).

Рішенням господарського суду АР Крим від 22.11.2007р. по справі № 2-3/15063-2007 з ТОВ «Йорі» на користь ОСОБА_5 стягнуто за договором оренди нежилого приміщення за порушення строків передачі приміщення 18300,00грн. пені за період з 17.04.2007р. по 16.10.2007р., 183,00 грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 42).

Відділ державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції 09.02.2008р. відкрив виконавче провадження з примусового виконання наказу суду по цій справі (а.с. 47).

13 - 14 лютого 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Йорі» сплатило в рамках виконавчого провадження стягувачу грошову суму у розмірі 18601,00грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами № 3 та № 4 (а.с. 48). 21 лютого 2008 року постановою державного виконавця виконавче провадження по цій справі було закінчене (а.с.49).

19 грудня 2007 року наказ суду по справі 2-5/6967-2007 про зобовязання відповідача звільнити нежиле приміщення було примусово виконано державним виконавцем. Нежиле приміщення примусово звільнено та передано представнику ТОВ «Йорі», яке в свою чергу 21.12.2007р. передало його згідно умов договору оренди від 06.04.2007р. ОСОБА_5, про що складений відповідний акт приймання передачі (а.с. 44).

З цих підстав, постановами державного виконавця від 24.12.2007р. виконавче провадження по справі №2-5/6967-2007 про зобовязання відповідача звільнити нежиле приміщення (а.с. 45) та по справі №2-21/6917-2007 про зобовязання ТОВ «Йорі» передати ОСОБА_5 нежиле приміщення (а.с. 46) закінчено, у звязка з виконанням судових наказів.

Як пояснює позивач, через незаконні дії субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, ТОВ «Йорі» позивачу були заподіяні збитки в сумі 28906,00грн., яка була виплачена ОСОБА_5 за рішеннями суду, яки набрали законної сили. Крім того, майнові збитки виражаються у вигляді неотримання ТОВ «Йорі» від ОСОБА_5 орендної плати за договором оренди від 06.04.2007р. (10000,00грн на місяць) у розмірі 80000,00грн. за період з 17.04.2007р. (день передачі приміщення відповідно до умов договору оренди, у разі не перешкоджання у цьому з боку відповідача) по 19.12.2007р. (день фактичного звільнення відповідачем приміщення при примусовому виконанні рішення суду).

Дослідивши надані докази, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовується такий вид господарських санкцій, як відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з приведених норм законодавства, таким порушенням з боку відповідача є самовільне зайняття ним нежилих приміщень та небажання звільняти їх на закону вимогу позивача.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК Укоаїни).

Пункт 2 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до статті 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема, шляхом відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. (ст. 22 ЦК України).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. (ст. 623 ЦК України).

З приписів статей 22 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224,225 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди; причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

На підставі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Протиправна поведінка відповідача по неповерненню позивачу нежитлового приміщення була досліджена та доведена під час розгляду справи № 2-5/6967-2007, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, окрема, письмовими доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 33, 34 ГПК України).

Отже рішеннями господарського суду, яки набрали законної сили та виконані відділом виконавчої служби, наданими в матеріали справи доказами, підтверджується розмір заподіяних позивачу відповідачем збитків.

Аналізуючи приведені статті та представлені сторонами докази, суд вважає, що позивачем доведена протиправна поведінка відповідача СПД ОСОБА_3, причинний звязок між його протиправною поведінкою і шкодою, підтверджена вина відповідача та розмір заподіяного збитку.

З приведених підстав, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 01 грудня 2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 08 грудня 2009р.

Керуючись ст. 49, 82 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» задовольнити.

2.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2) (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі», м. Алушта, вул. Леніна, 1 (р\р26005300000971 у Севастопольській філії АКБ «Форум», МФО 384931, ЄДРПОУ 20692856) 108906,00 грн. майнової шкоди, 1089,06грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛовягіна Ю.Ю.