Рішення № 7131906, 10.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

10.12.2009Справа №2-15/5297-2009 За позовом Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, ідентифікаційний код 03348324)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегариф» (98635, АР Крим, м. Ялта, Севастопольське шосе, 1, ідентифікаційний код 33756828)

Про стягнення 33541,37 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Руденко В.П., довіреність № 2910 від 03.12.2008 р., у справі

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегариф» 33541,37 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов’язків за договором № 66/08 від 29.07.2008 р. в частині повного та своєчасного перерахування коштів на поточне утримання, відновлення та ремонт берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегариф» перед КРП «Протизсувне управління» складає 33541,37 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений згідно вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

29.07.2008 р. між Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» (Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегариф» (Користувач) був укладений договір № 66/08 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, за яким відповідачеві були передані в користування берегоукріплювальні споруди пансіонату «Нижній Кастрополь», ділянка західної берми, протяжністю 170 м.

Згідно умов договору Користувач перераховує Управлінню кошти на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд. (пункт 1.1 Договору)

Перераховані кошти Управління акумулює для виконання покладених на нього функцій замовника з проектуванню, відновленню та капітальному ремонту берегоукріплювальних та протизсувних споруд по всьому узбережжю Чорного моря Автономної республіки Крим.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.4. Договору №66/08 від 29.07.2008 р. відповідач зобов'язаний здійснювати перерахування коштів на розрахунковий рахунок Управління самостійно на підставі розрахунку-додатку до договору на поточний рік щокварталу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім кварталом. При необхідності Користувач може отримати рахунок в управлінні самостійно.

Згідно з пунктом 8.1 Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє 49 років.

Укладання між сторонами цього договору обумовлено приписами Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.1997 р. «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів і територій, схильних до впливу негативних природних процесів», пунктом 2 якої на КРП «Протизсувне управління» були покладені функції замовника з проектування, будівництва та капітального ремонту всіх видів споруд інженерного захисту територій, нагляду за їх технічним станом на всій території Автономної Республіки Крим, а також функції головної координуючої організації з вирішення цих питань.

Відповідно до пункту 3.2 цієї Постанови розміри коштів на поточне утримання, відновлення і капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних споруд, що знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» і переданих в експлуатацію суб'єктам господарської діяльності, визначаються, виходячи з норм амортизаційних відрахувань, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і витрат, пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» з їх обслуговування.

Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» здійснює збір і акумуляцію капітальних вкладень, коштів на капітальний ремонт і відновлення споруд, що знаходяться на його балансі. Ці кошти вилученню до бюджету не підлягають і використовуються за прямим призначенням (пункт 3.3 Постанови).

Пунктом 7.1 цієї постанови Кримському республіканському підприємству «Протизсувне управління» приписано укласти довгострокові договори з організаціями на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, що знаходяться на його балансі, та фінансування робіт з капітального ремонту та відновлення незалежно від джерела фінансування їх будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювався розрахунок сум коштів на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд, виходячи з норм амортизаційних відрахувань і витрат, пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю позивача.

Так, разом із супровідним листом №1842 від 10.06.2009 р. відповідачеві був направлений рахунок № 66/08 від 05.06.2009 р. на суму 17060,02 грн. за 2-й квартал 2009 р. Рахунок був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегариф», про що свідчить підпис уповноваженої особи в поштовому повідомленні (а. с. 16)

Крім того, 07.09.2009 р. відповідачу був виставлений рахунок на оплату послуг за 3-й квартал 2009 р. на суму 16491,34 грн. (а.с. 17)

Вказаний рахунок був спрямований на адресу відповідача разом із претензією від 09.09.2009 р. (а.с. 18)

Проте вказані рахунки не були оплачені відповідачем, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 33541,37 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Проте, відповідач в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів погашення заборгованості в сумі 33541,37 грн., у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегариф» (98635, АР Крим, м. Ялта, Севастопольське шосе, 1, ідентифікаційний код 33756828) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, ідентифікаційний код 03348324) 33541,37 грн. заборгованості, 335,41 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.