Постанова № 7131661, 10.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 грудня 2009 р. № 22/236

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.,

суддів :Муравйова О.В.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Українська транспортна група”

на постановувід 28.09.2009 року Львівського апеляційного

господарського суду

у справі№ 22/236

господарського суду Львівської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”

доТОВ “Українська транспортна група”

простягнення 22 890 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: Полякова І.Ю. (довіреність № 21 від 01.01.2009р.)

від відповідача:не з’явились В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Желік М.) від 22.01.2009 року у справі № 22/236 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Якімець Г.Г., судді –Зварич О.В., Скрипчук О.С.) від 28.09.2009 року у справі № 22/236 рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2009 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 22 890 грн. –боргу, 229 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 114,50 грн. –витрат по оплаті держмита за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі ТОВ “Українська транспортна група” просить повністю скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2009 року та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ч.3 ст.18, п.3 ч.1 ст.28 Закону України “Про страхування” та п.п.4.4., 4.5., 5.4. Договору №38 від 18.08.2006 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.08.2006 року між ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія” (в тексті договору - страховик) та ТОВ “Українська транспортна група” (в тексті договору - страхувальник) укладено Договір №38 (далі Договір) обов’язкового міжнародного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування –“Зелена картка”.

У п.1.1. Договору зазначено, що предметом даного договору є обов’язкове страхування страховиком (позивачем) цивільно-правової відповідальності страхувальника (відповідача) - власника наземного транспортного засобу, відповідно до Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. На виконання умов договору сторонами укладаються уніфіковані страхові Поліси –“Зелена картка”, що видаються на кожен забезпечений транспортний засіб (п.1.5.).

Пунктами 4.2. та 4.3. Договору встановлено, що відповідач сплачує позивачу страховий платіж, загальна сума якого становить 45 780,00 грн. частинами (4 частини) в сумі та строки з 18.08.2006 року до 01.06.2007 року в порядку вказаному у п.4.3. Договору. Пунктами 6.1.1. та 6.1.4. Договору передбачено, що позивач зобов’язаний не пізніше 3-х днів після одержання страхового платежу видати відповідачу страховий поліс та при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором та Законом термін.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем сплата суми страхового платежу проведена частково в розмірі 22 890 грн., що підтверджується рахунками №20061096 від 16.08.2006 року та №20061577 від 30.11.2006 року.

На виконання умов договору, позивачем після одержання першого страхового платежу, видано відповідачеві відповідні страхові поліси.

Відповідачем сплату частини страхового платежу в сумі 22 890 грн. не проведено, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення зазначеної суми.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд правомірно виходив із такого.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що згідно із п.4.4. Договору несплата одноразового страхового платежу або першого страхового платежу у строки вказані в п.4.2. договору тягне за собою не набуття чинності цього договору. Поряд з цим, суд послався на ст.997 ЦК України, ст.28 Закону України “Про страхування” в яких унормовано дострокове припинення та втрата чинності договору страхування.

Проте такі висновки місцевого суду є суперечливими, оскільки з позиції суду незрозуміло договір є припиненим або таким, що не набув чинності, та безпідставними, оскільки згідно абзацу 3 ст.18 Закону України “Про страхування” договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Пунктом 4.4. Договору передбачено, що договір не набуває чинності у випадку несплати одноразового страхового платежу або першого страхового платежу у строки вказані в п.4.2. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Договором не було передбачено сплати одноразового страхового платежу, а перший страховий платіж здійснено відповідачем 16.08.2006 року, наступний - 30.11.2006 року. Таким чином, висновок апеляційного суду, що договір набув чинності, є цілком правомірним.

Поряд з цим, у п.5.2. Договору встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами, але не раніше дати, вказаної у полісі і діє до закінчення терміну дії полісів страхування. Оскільки договір був підписаний сторонами 18.08.2006 року, а строк дії полісів встановлений з 31.08.2006 року по 30.08.2007 року та з 02.09.2006 року по 01.09.2007 року, вірним є і те, що договір діяв і не втратив чинності.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно п.3 ч.1 ст.28 цього Закону дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому, договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред’явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

В той же час, у п.4.5. Договору сторонами обумовлено, що для дострокового його припинення страховик (відповідач) зобов’язаний письмово повідомити страхувальника (позивача). Доказів надсилання повідомлення страховиком про припинення дії договору не подано.

Крім того, відповідно до п.18.2. ст.18 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі дострокового припинення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик, за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором, повертає страхувальнику частку страхового платежу, вилучає страховий поліс та анулює його. Проте, частки страхових платежів відповідачу не повертались, поліси не вилучалися і не були анульовані.

Згідно п.4.5. Договору несплата чергового страхового платежу тягне за собою призупинення дії договору, а не його розірвання, в частині відповідальності та обов’язків страховика.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подачі позовної заяви, відповідач не сплатив 3 та 4 частини страхових платежів за реалізовані поліси, чим порушив п.4.2. та п.6.3.3. Договору, ст.21 Закону України “Про страхування” та ст.989 ЦК України.

Положеннями п.4.5 Договору передбачено право страховика, а не обов’язок, достроково припинити дію договору з обов’язковим письмовим повідомленням страхувальника. Доказів надсилання письмового повідомлення про дострокове припинення дії договору представники сторін суду не надали. Таким чином, Договір страхування №38 від 18.08.2006 року достроково не був припинений.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Оскільки відповідачем факт несплати страхових платежів в зазначеному в Договорі розмірі не заперечується, Договір, який набув чинності, не був ані припиненим, ані зупиненим, апеляційний суд прийняв правомірне рішення про повне задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Українська транспортна група” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2009 року у справі № 22/236 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2009 року у справі № 22/236 –без змін. Головуючий-суддя С.Бакуліна С у д д і О.Муравйов Л.Рогач