Постанова № 7131002, 02.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2009 р. № 11/174 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчукаГ.А.,

суддів:ШвецяВ.О., ШаргалаВ.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуфізичної особи підприємця ОСОБА_1

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009р.

у справі№11/174

господарського судуПолтавської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області

дофізичної особи підприємця ОСОБА_1,

третя особа:Полтавське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Південної залізниці,

простягнення 6150,99грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:ЛюбавськаІ.Р., дов.№ 23 від 23.04.2009р.;

відповідача:не з'явились;

третьої особи:ГузенкоВ.О., дов.№569 від 11.04.2009р.; В С Т А Н О В И В:

У квітні 2008р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (далі Відділення) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі Підприємець) до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 6150,99грн.

Позовні вимоги Відділення, посилаючись на норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", обґрунтовувало тим, що Підприємець не виконує належним чином свого зобов'язання щодо сплати орендної плати за укладеним між ними 21.01.2005р. договором оренди №227/05-Н нерухомого майна, що належить до державної власності.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.12.2008р. (суддя ТимченкоБ.П.) позовні вимоги Відділення задоволено. Рішення прийнято з мотивів, наведених Відділенням у позовній заяві.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009р. (колегія суддів: ШевченкоВ.Ю., ІльєнокТ.В., ШкурдоваЛ.М.) рішення господарського суду Полтавської області від 25.12.2008р. в частині стягнення з Підприємця орендної плати у розмірі 3243,09грн. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Відділення про стягнення з Підприємця заборгованості з орендної плати у розмірі 2907,90грн. задоволено, а в задоволенні вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 3243,09грн. відмовлено. Постанова прийнята з мотивів, наведених Відділенням у позовній заяві, з зазначенням про те, що розмір заборгованості Підприємця становить 2907,90грн.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009р. і рішення господарського суду Полтавської області від 25.12.2008р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваних судових актів господарські суди попередніх інстанцій порушили ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Інші особи, яке беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Підприємця до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За останнім розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 02.12.2009р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: КравчукаГ.А. головуючого, суддів ШвецяВ.О. та ШаргалаВ.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційними господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

21.01.2005р. між Відділенням та Підприємцем було укладено договір оренди №227/05-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, терміном дії одинадцять місяців, на виконання якого Відділення передало, а Підприємець прийняв у строкове платне користування державне майно частину нежитлового приміщення фойє площею 4кв.м у будівлі залізничного вокзалу ст.Полтава-Київська за адресою: м.Полтава, вул.С.Кондратенка, 12;

на підставі п.10.6 договору №227/05-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.01.2005р., останній продовжувався до 24.03.2008р., що не заперечувалось Відділенням та Підприємцем;

згідно з п.5.2 договору №227/05-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.01.2005р., Підприємець зобов'язувався своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату, при цьому п.3.2 вказаного договору передбачено, що орендна плата перераховується у співвідношенні 70% до Державного бюджету України та 30% до Балансоутримувача;

Підприємець не в повному обсязі вносив оренду плату до Держаного бюджету України за користуванням майном за договором №227/05-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.01.2005р.

Частина перша ст.193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст.ст.525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог Відділення.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги Відділення у повному обсязі, господарський суд Полтавської області не перевірив розрахунок відповідної заборгованості Підприємця, здійснений Відділенням.

Однак, як правильно зазначив Київський міжобласний апеляційний господарський суд, у вказаному розрахунку містилась арифметична помилка, у зв'язку з чим задоволення місцевим господарським судом позовних вимог Відділення у повному обсязі було помилковим, оскільки фактична заборгованість Підприємця перед Державним бюджетом України за договором №227/05-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.01.2005р. складає 2907,90грн., а відтак господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення господарського суду Полтавської області в частині стягнення з Підприємця 3243,09грн., стягнувши при цьому з останнього 2907,90грн.

Проте, здійснивши вірний розрахунок заборгованості Підприємця перед Державним бюджетом України за договором №227/05-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.01.2005р., господарський суд апеляційної інстанції помилково стягнув відповідну заборгованість з Підприємця не на користь Державного бюджету України, як це передбачено вказаним договором та про що просило Відділення у позовній заяві, а на розрахунковий рахунок Відділення.

Виходячи з наведеного та враховуючи дані, які містяться у Довіднику відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 15.01.2007р. №5, заборгованість Підприємця, щодо якої виник спір, має бути стягнута до Державного бюджету України на рахунок, вказаний Відділенням у позовній заяві, за кодом бюджетної класифікації 22080300, символ звітності 094 (Плата за оренду іншого державного майна).

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємця не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається, проте її резолютивна частина має бути частково змінена з урахуванням викладеного вище.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009р. у справі №11/174 господарського суду Полтавської області змінити, виклавши абзац перший п.4 її резолютивної частини у такій редакції: "4. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України на рахунок №31119094700002 УДК у м.Полтава, код ЄДРПОУ 34698804, Банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, код бюджетної класифікації: 22080300, символ звітності 094, заборгованість з орендної плати у розмірі 2907,90грн".

В іншій частині вказану постанову залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А.Кравчук

Суддя В.О.Швець

Суддя В.І.Шаргало