Постанова № 7130728, 02.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 грудня 2009 р. № 11/114

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуГоловного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на постановувід 25.08.09 Київського апеляційного господарського суду

у справі№11/114

господарського судум. Києва

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Перлина"

доГоловного управління земельних ресурсів

третя особаКиївська міська рада

простягнення 394872,92 грн.

за участю представників сторін

від позивача:Осикіна Л.І., Ситник В.В., дов.

від відповідача:Кузьменкова Ю.М., дов.

від третьої особи:Безносик А.О., дов. ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.04.09господарський суд м. Києва (суддя Смирнова Ю.М.) відмовив у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Перлина" до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю в якості третьої особи Київської міської ради, про стягнення 394872,92 грн.

Рішення мотивовано встановленням обставин виконання відповідачем належним чином умов угоди від 10.02.06, яка передбачає єдиною підставою для повернення позивачу сплачених авансових коштів за земельну ділянку відмову Київської міської ради в продажу цієї ділянки, та недоведеністю наявності цієї підстави.

Постановою від 25.08.09Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Отрюха Б.В. –головуючого,Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив у повному обсязі.

Постанова мотивована обґрунтованістю позовних вимог з огляду на встановлення обставин, що свідчать про недбале виконання відповідачем зобов’язань перед позивачем, яке стало підставою для залишення Київською міською радою клопотання щодо продажу земельної ділянки без розгляду.

Ухвалою від 15.10.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована посиланням на недоведеність порушення прав позивача, оскільки договір укладений за згодою сторін та передбачає повернення коштів відповідачу за умови відмови в продажу земельної ділянки третьою особою, а ця обставина не доведена.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач діє на підставі Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.02 №182/342, згідно з п. 1.1 якого Головне управління земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконує функції місцевого органу державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.

Відповідно до п.п. 1.2, 3 рішення Київської міської ради від 26.09.2000 №14/991 "Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві" рішення про надання земельних ділянок та про оформлення права користування землею особам, які подали клопотання про купівлю відповідних земельних ділянок, приймаються після сплати такими особами авансу в розмірі 15% від грошової оцінки цих земельних ділянок. Організацію виконання цього рішення покладено на Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Між сторонами у справі 10.02.06 укладено угоду №18, за умовами якої позивач у відповідності з рішенням Київської міської ради від 26.09.2000 №14/991 сплачує аванс в сумі 394872,92 грн. за земельну ділянку площею 0,3167 га, розташовану за адресою: шосе Стратегічне, 16 у Голосіївському районі м. Києва (п. 1). Перерахування цих коштів здійснюється на р/р 37116001002659 в УДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) протягом 10 банківських днів, з дня реєстрації угоди в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (п. 2).

Пунктом 4 Угоди на відповідача покладено зобов’язання в межах своєї компетенції організувати в установленому порядку проведення грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки, зазначеної в п. 1 цієї Угоди, в максимально короткий термін.

Згідно з п. 5 Угоди кошти, сплачені авансом, зараховуються до суми договору купівлі-продажу земельної ділянки і не повертаються Закритому акціонерному товариству "Перлина", крім випадків відмови Київської міської ради у продажу земельної ділянки, зазначеної у п. 1 цієї Угоди.

Зобов'язання по сплаті авансу в сумі 394872,92 грн. за земельну ділянку позивачем виконані в повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку та не заперечується відповідачем.

На виконання угоди відповідач отримав висновок про ринкову вартість земельної ділянки від 26.12.06, підготував та передав на розгляд до Київської міської ради проект рішення "Про продаж земельної ділянки ЗАТ "Перлина" для реконструкції нежитлової будівлі під офісно-торговельний центр з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на Стратегічному шосе, 16 А у Голосіївському районі міста Києва". З огляду на таке суд першої інстанції дійшов висновку про виконання відповідачем своїх зобов'язань належним чином.

Постійною комісією Київради з питань земельних відносин на засіданні 11.12.07 вирішено відкласти розгляд проекту вказаного рішення та матеріалів кадастрової справи щодо земельної ділянки, проект рішення та матеріали кадастрової справи направлено до відповідача для доопрацювання, а саме для поновлення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Здійснивши розгляд справи, суди першої і апеляційної інстанції належним чином не з'ясували обставини щодо виконання відповідачем п. 4 Угоди; не визначили вид зобов'язань, які виникли між позивачем і відповідачем; а також не надали правової оцінки умовам цієї угоди щодо їх відповідності вимогам чинного законодавства з урахуванням правовідносин, які виникають при відчуженні земель, належних територіальній громаді.

Правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" тощо. Залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Зокрема, згідно зі ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону, відповідно до якої не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках: проведення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права; проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, який має родинні зв'язки з зазначеними особами, або суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, керівництво якого має зазначені зв'язки; проведення оцінки майна своїх засновників (учасників). Під час оцінки майна, що здійснюється органами державної влади, у тому числі Фондом державного майна України, та органами місцевого самоврядування, встановлюються такі обмеження: не може передбачатися виключне право її проведення органами державної влади та органами місцевого самоврядування або оцінювачами, які працюють в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених законом; не можуть передбачатися будь-які форми виключного права на проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності, які створені зазначеними органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов'язковому скасуванню. Оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

Судами не встановлено наявність певної з передбачених вищевказаними правовими нормами обставин, відповідність укладеної між сторонами у справі угоди вимогам законодавства щодо до здійснення правочинів передбачених ст.ст. 8, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а також правовий статус авансу в спірних правовідносинах. Зокрема, суди не з'ясували причинний зв'язок між виконанням відповідачем умов угоди та правом третьої сторони на аванс до здійснення грошової оцінки і прийняття відповідного рішення ради щодо позивача не встановлено.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу задовольнити частково.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.09 та рішення господарського суду м. Києва від 24.04.09 року у справі №11/114 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                          Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький