Постанова № 71263949, 20.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017, м. Харків, суддя Лук'яненко М.О., повний текст складено 10.11.17 по справі № 820/4728/17

за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Ізюмське комунальне виробниче водопровідно - каналізаційне підприємство, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, в якій просить суд cкасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 27 вересня 2017 року, стягнути з ГУ ДФС у Харківській області на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства сплачений судовий збір у розмірі 6400 грн. 99 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 адміністративний позов Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_1 від 27 вересня 2017 року.

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства сплачений судовий збір у розмірі 6400 грн. 99 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Позивач явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України), не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено та не оспорено учасниками справи, що позивачем з метою погашення заборгованості з податку на додану вартість укладено договір № 10-21-з від 10.07.2017 з Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області про організацію взаєморозрахунків, відповідно до умов якого Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство перерахувало до спеціального фонду державного бюджету кошти для погашення податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), в тому числі дострокового погашення реструктуризованої або розстроченої (відстроченої) заборгованості з податку на додану вартість.

Позивачем на виконання договору № 10-21-3 від 17.07.2017 з метою погашення заборгованості з податку на додану вартість до Ізюмського УДКСУ надано платіжне доручення №1 від 06.09.2017 на перерахування до бюджету 2 241 043 грн. 27 коп. в рахунок погашення податкового боргу.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань по податку на додану вартість по податковим деклараціям за листопад 2015 року, січень - листопад 2016 року та по уточнених розрахунках Ізюмського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства, за результатами якої складено акт № 12503/20-40-12-01-08-17/24673063 від 14.09.2017.

Згідно даного акту виявлені такі порушення: несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов`язань податку на додану вартість ІКВ ВКП по податковій декларації з ПДВ: за листопад 2015 року № НОМЕР_2 від 21.12.2015 року, за січень 2016 року № НОМЕР_3 від 19.02.2015 року, за лютий 2016 року № НОМЕР_4 від 18.03.2016 року, за березень 2016 року № НОМЕР_5 від 20.04.2016 року, ПДВ за квітень 2016 року № НОМЕР_6 від 20.05.2016 року, за травень 2016 року № НОМЕР_7 від 21.06.2016 року, за червень 2016 року № НОМЕР_8 від 20.07.2016 року, за липень 2016 року № НОМЕР_9 від 19.08.2016 року, за серпень 2016 року № НОМЕР_10 від 20.09.2016 року, за вересень 2016 року № НОМЕР_11 від 20.10.2016 року, жовтень 2016 року № НОМЕР_12 від 21.11.2016 року, за листопад 2016 року № НОМЕР_13 від 20.12.2016 року та по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок; за березень 2016 року № НОМЕР_14 від 19.05.2016 року, за червень 2016 року № НОМЕР_15 від 19.08.2016 року, за жовтень 2016 року № НОМЕР_16 від 16.12.2016 року, чим порушено п.50.1 ст.50 та п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Головним управлінням ДФС у Харківській області на основі акту винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.09.2017 та зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у розмірі 426 733 грн. 22 коп. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Позивач, вважаючи протиправними дії контролюючого органу щодо нарахування йому штрафних санкцій та безпідставність винесення спірних рішень, звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем погашено заборгованість зі сплати ПДВ на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з державного бюджету, а тому відсутні підстави для застосування до позивача вимог ст. 57 та ст. 126 Податкового кодексу України.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2017 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Порядок погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить, зокрема, позивач, здійснюється з урахуванням положень "Порядку та умовам надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (далі – Порядок).

Водночас, цей Порядок визначає механізм надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, у тому числі на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Отже, як вбачається із наведеного, чинним законодавством України передбачено умови й порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно даного Порядку субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2017 року і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості можливо лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, що 10.07.2017 між позивачем та Головним управлінням державної казначейської служби України в Харківській області укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 10/21-3, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та водопостачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332.

Згідно підпункту 2 пункту 9 зазначеного договору сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Позивачем на виконання договору № 10-21-з від 17 липня 2017 року з метою погашення заборгованості з ПДВ до Ізюмського УДКСУ надано платіжне доручення № 1 від 06.08.2017 про перерахування до бюджету 2 241 043 грн. 27 коп. в рахунок погашення податкового боргу по ПДВ.

Таким чином, погашення податкового боргу позивача відбулося на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 332, а тому відсутні підстави для застосування до позивача вимог ст. 57 та ст.126 Податкового кодексу України.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивач повинен був сплатити суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з будь-яких власних джерел доходів, оскільки згідно підпункту 2 пункту 9 № 10-21-з від 17 липня 2017 року чітко встановлено, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство не може вчиняти дії з погашення заборгованості до моменту проведення взаєморозрахунків.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДФС у Харківській області, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 27 вересня 2017 року, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у розмірі 426 733 грн. 22 коп. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, порушило права Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства як платника податків.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені судом докази та нормативно-правове обгрунтування спірних правовідносин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності вини позивача в порушенні граничного строку сплати до бюджету суми самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а тому не вбачає підстав для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_1 від 27.09.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 по справі № 820/4728/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.12.2017.