Постанова № 71261948, 20.12.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1М.) звернувся до суду з позовом до прокуратури Полтавської області (надалі також відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 385184,46 грн та моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №816/567/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016, зобов'язано прокуратуру Полтавської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період. Звертав увагу на те, що судове рішення відповідачем не виконано, у зв'язку з чим просив стягнути з прокуратури Полтавської області середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому зазначив, що судові рішення в адміністративній справі №816/567/16 оскаржені до суду касаційної інстанції, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

Представник третьої особи надав до суду заяву, у якій повідомив, що при розгляді справи покладається на розсуд суду, справу просив розглядати без його участі.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, 14.06.2017 відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги у справі №816/567/16.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі за клопотанням позивача призначено судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено до одержання судом результатів експертизи /а.с. 67-68/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи №13726 /а.с. 84/.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 клопотання судового експерта ОСОБА_3 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи №13726, задоволено частково, провадження у справі зупинено до 09.11.2017 /а.с. 106/.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 поновлено провадження у справі /а.с. 173/, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судових витрат за проведення судової економічної експертизи, задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів від Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області /а.с. 178/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 поновлено провадження у справі /а.с. 190/, у судовому засіданні 23.11.2017 оголошено перерву для надання додаткових доказів представником відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення виконання ухвали від 27.06.2017 про призначення у справі судової економічної експертизи.

У судовому засіданні 20.12.2017 позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Позивач з 14.04.2008 по 14.12.2015 працював на різних посадах в органах прокуратури Полтавської області, що сторонами не заперечується.

Наказом прокуратури Полтавської області від 14.12.2015 №658к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Оржицького району Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" /а.с. 56/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №816/567/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016, визнано протиправними дії прокуратури Полтавської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15.07.2015 по 14.12.2015 включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; зобов'язано прокуратуру Полтавської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період /а.с. 6-8, 9-10/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі №816/567/16, відмовлено у задоволенні клопотання прокуратури Полтавської області про зупинення виконання судових рішень в зазначеній справі /а.с. 13/.

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно своєчасно не виконав судове рішення про здійснення перерахунку та виплати заробітної плати ОСОБА_1, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Суд звертає увагу на те, що позивач проходив публічну службу в органах прокуратури, а спір у даній справі виник у зв'язку з незгодою позивача з розміром заробітної плати, тобто, стосується проходження публічної служби. Відтак, на даний спір поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У контексті спірних відносин суд зауважує, що позивачу при звільненні у повному обсязі виплачено заробітку плату (в частині щодо якої відсутній спір між сторонами), компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу. Наведене підтверджено залученими до матеріалів справи розрахунками відповідача та розрахунковими листами за грудень 2015 року /а.с. 55, 57-60/, а також не заперечувалось позивачем.

Таким чином, відповідачем при звільненні ОСОБА_1 дотримано наведені вище вимоги статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Разом з цим, що стосується невиконання відповідачем вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в частині визначення розміру посадового окладу прокурора, виходячи з якого позивачу мала нараховуватись заробітна плата за період з 15.07.2015 по 14.12.2015, суд зауважує, що в цій частині між сторонами існує спір, який вирішено на користь позивача в межах провадження в адміністративній справі №816/567/16.

Суд зауважує, що передумовою для звернення позивача до суду є його незгода з бездіяльністю прокуратури Полтавської області щодо невиконання судових рішень в адміністративній справі №816/567/16, які набрали законної сили та є чинними.

На момент виникнення спірних відносин порядок набрання судовим рішенням в адміністративній справі законної сили було визначено статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до положень якої постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Так, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 постановлено у відкритому судовому засіданні. Отже, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №816/567/16 набрала законної сили 07.07.2016.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Стосовно посилань представника відповідача на оскарження судових рішень в адміністративній справі №816/567/16 до Вищого адміністративного суду України, суд зауважує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 відмовлено у задоволенні клопотання прокуратури Полтавської області про зупинення виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі №816/567/16.

Відтак, судові рішення в адміністративній справі №816/567/16 наразі є чинними.

Суд враховує, що вищезгаданими судовими рішеннями відповідача зобов'язано вчинити певні дії на користь позивача.

А відповідно до частини дев'ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Так само, частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, незгода позивача з бездіяльністю прокуратури Полтавської області щодо невиконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №816/567/16 є підставою для звернення до суду із заявою щодо визнання такої бездіяльності неправомірною у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права. Разом з цим, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, оскільки провадження за заявою особи-позивача щодо здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є особливим видом провадження, що не може бути розглянуте у порядку позовного провадження.

Окрім того, вимоги позивача про стягнення компенсації за затримку розрахунку є передчасними, оскільки визначення розміру такої компенсації є можливим лише у разі проведення з позивачем остаточного розрахунку, що наразі відповідачем не здійснено.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн, суд звертає увагу на таке.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади не є кваліфікуючою ознакою наявність вини такого органу.

Водночас, право на відшкодування шкоди законодавцем пов'язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльністю), та умовами виникнення права на його відшкодування.

Так, за приписами статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У даному випадку, нанесення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що невиплата відповідачем належних ОСОБА_1 сум призвела до відсутності у позивача коштів для існування, зміни рівня життя та погіршення соціальних зв'язків.

Однак, позивачем жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає моральна шкода. Належних доказів на підтвердження факту нанесення позивачу моральних страждань та їх причинного зв'язку матеріали справи не містять.

А відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн належить відмовити.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 77 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Позивач від сплати судового збору звільнений, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 241-244, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2017 року.

Суддя (підпис) О.О. Кукоба