Постанова № 71251477, 20.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________

Справа № 753/16122/17

№ апеляційного провадження 22-ц/796/12401/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Вербової І.М.,

суддів Шахової О.В., Поливач Л.Д.,

при секретарі Іваницькій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2017 року Товариствоз обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» звернулось до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача на користь Товариства заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 4 516 грн. 95 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 719 грн. 11 коп. та 3% річних у розмірі 152 грн. 48 коп., а також судового збору в розмірі 1 600 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року (а.с.33-35) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послугзалишені без задоволення.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Перший український експертний центр» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, крім того, мало місце порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що діяльність апелянта направлена на надання житлово-комунальних послуг юридичним особам, експлуатація житлового фонду, об'єктів соціально-побутового та іншого призначення, в тому числі технічне обслуговування. Апелянтом прийнято на обслуговування та експлуатацію будинок АДРЕСА_1 у відповідності до встановленого законом порядку згідно акту прийому-передачі будинку, відповідач користувався житлово-комунальними послугами, однак кошти сплачував не в повному обсязі. Відсутність договору надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд посилався на те, що в позовній заяві позивач не вказує, які послуги за своїм функціональним призначенням надані відповідачу у вказаний період, однак у період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2016 року відповідач отримував житлово-комунальні послуги, не відмовлявся від їх отримання у вказаний період часу, отримував рахунки про сплату житлово-комунальних послуг, які містили суму заборгованості, перелік послуг, їх обсяг і вартість.

Крім того відповідач визнав свій борг шляхом часткової його сплати в проміжок часу з 01 жовтня 2012 по 31 жовтня 2016 року, з чого випливає наявність у сторін цивільно-правових відносин.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано жодного акту-претензії, складеного відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо ненадання та неотримання неналежної якості послуг наданих апелянтом.

Фактичним підтвердженням того, що апелянт обслуговував будинок АДРЕСА_1 є договори та акти виконаних робіт, які містяться в додатках до апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Перший український експертний центр» - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.

ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, разом з тим пояснив, що він не заперечує проти часткового отримання ним житлово-комунальних послуг та щодо наявності заборгованості, однак заперечує проти невірно нарахованих трьох відсотків річних і інфляції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, відповідач ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 2011 року є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.13).

У відповідності до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» протоколом №29 від 15 серпня 2012 року будинок №58-Б по вул. Харківське шосе в місті Києві було передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший експертний центр» (а.с.9, 10-11).

В якості обґрунтування своїх вимог позивач додав до позовної заяви розрахунок заборгованості №б/н від 01 серпня 2017 року, складений за його даними станом на 31 липня 2017 року (за жовтень 2015 року - липень 2017 року, з урахуванням сальдо розрахунків станом на 01 жовтня 2015 року), де навів різні способи обліку цих платежів по різних періодах (місяцях) їх вимоги від споживача та врахування сальдо розрахунків та розрахунків по сплаті. А також вказав у зазначеному розрахунку додатково до щомісячної суми (вартості) утримання будинків та прибудинкової території у лютому 2016 року - 786,08 грн. «перерахунку минулих періодів».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду жодного письмового доказу, як саме проведені розрахунки заборгованості відповідача, а тому позов є таким, що не ґрунтується на допустимих та належних доказах.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на таке.

Згідно ст. 66 ЖК України плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Виходячи зі змісту п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 р., власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 процент від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 процентів загальної суми боргу.

У відповідності до ст. 156, 162 ЖК України власники квартири зобов'язані брати участь у витратах по квартири і прибудинкової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити ані комунальні послуги.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) ;2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а цьому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою цієї же статті обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки,встановлені договором або законом.

Таким чином зазначені норми закону покладають на споживачів зобов'язання оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, вказаний Закон регулює правовідносини, які виникли між сторонами стосовно надання житлово-комунальних послуг та обов'язку споживача оплатити ці послуги.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачені житлово-комунальні послуги залежно від функціонального їх призначення, оплата за які здійснюється за їх фактичне надання та споживання на підставі тарифів встановлених у порядку передбаченому закону.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_4 пояснив, зокрема, що у доданому позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості від 01 серпня 2017 року наведено різні способи обліку платежів по різних періодах (місяцях), що жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено. Крім того, починаючи з травня-червня 2016 року позивач не виконував належним чином взятих на себе обов'язків надавача послуг.

Разом з тим, останній не заперечував проти наявності у нього заборгованості за житлово-комунальні послуги, крім невірно вирахуваних трьох відсотків річних і інфляції, а також заборгованості за «перерахунки минулих періодів».

Отже, ОСОБА_4 користувався житлово-комунальними послугами, однак кошти сплачував не в повному обсязі. Відсутність договору надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного та невірного висновку про безпідставність позовних вимог в повному обсязі.

Доводи скаржника з приводу того, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 3 647 грн. 51 коп.

Разом з тим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони є недоведеними, а наданий скаржником розрахунок цих сум є необґрунтованим. Крім того, сума в 786 грн. 08 коп., яка зазначена в розрахунку заборгованості в колонці «перерахунки минулих періодів» є також жодним чином не підтверджена, представником скаржника не наведено, за які саме минулі періоди цей перерахунок проведено, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність даного перерахунку, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення зазначеної суми з відповідача.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 3 647 грн. 51 коп. не можна назвати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року в частині стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 3 647 грн. 51 коп. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4, проживаючого в АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (р/р 26002438700300 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 36844047, ІПН 368440426550) заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 3 647 (три тисячі шістсот сорок сім) грн. 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, проживаючого в АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (р/р 26002438700300 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 36844047, ІПН 368440426550) судовий збір у розмірі 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 80 коп.

В решті рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повну постанову складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий: І.М. Вербова

Судді: Л.Д.Поливач

О.В.Шахова