Постанова № 71251464, 20.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-12083 Головуючий у1-й інстанції - Сенько М.Ф.

Єдиний унікальний номер 759/17723/16-ц Доповідач - Пікуль А.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Приватне акціонерне товариство СП «Партнер» (далі - ПрАТ СП «Партнер») у грудні 2016 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 18 січня 2006 року №764 на експлуатацію та обслуговування машиномісця у розмірі 5 950 грн., інфляційних втрат у розмірі 680 грн. 05 коп., пені у розмірі 8 177 грн. 75 коп. (а.с.2-6).

У подальшому, в порядку правонаступництва після смерті відповідача, до участі у справі у якості відповідачів залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.33-41).

Після цього позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути із кожного з відповідачів по: 6 335 грн. основного боргу; 552 грн. 38 коп. інфляційних втрат; 689 грн. на відшкодування судових витрат (а.с.109-110).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с.159-163).

В суд апеляційної інстанції відповідачі не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчить завірене штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотне повідомлення про вручення судової повістки ОСОБА_4 8 грудня 2017 року (а.с.176).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність відповідачів, відхиливши клопотання ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи, викладене у заяві від 12 грудня 2017 року (надійшла до суду поштою 18.12.2017), оскільки у апеляційній скарзі ОСОБА_4 не зазначала ОСОБА_7 у якості свого представника, будь-яких заяв з цього приводу до суду не подавала, про причини своєї неявки у судове засідання також суду не повідомила. Водночас, відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представників позивача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

На балансі СП "Партнер" перебувають напівпідземні гаражі на 24 машиномісця, позивач є землекористувачем, зобов'язаний сплачувати всі податки, а також виступає у якості експлуатаційної організації.

18 січня 2006 року між ПрАТ СП "Партнер" та ОСОБА_6 було укладено договір № 764 на експлуатацію та обслуговування, відповідно до п. 1.1. якого СП "Партнер" бере на себе обов'язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі АДРЕСА_1, а власник гаража бере на себе зобов'язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1 цього договору власник гаража зобов'язаний не пізніше десятого числа кожного місяця вносити грошові внески на експлуатаційні витрати на основі розрахунку, що додається до договору. Розмір внесків за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати може змінюватись на умовах цього договору. Розмір внесків сторони прив'язали до змін в нормативній базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, ставок орендної плати за користування земельною ділянкою, росту цін на матеріали та ремонт, у тому числі, при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони (п.2.3. Договору).

З огляду на ці обставини районний суд відхилив заперечення відповідачів щодо необхідності укладення нової додаткової угоди у разі зміни СП "Партнер" розміру внесків (тарифів) та вказав, що визначення нового розміру внесків а основі розрахунку у вигляді панової детальної калькуляції собівартості утримання одного машиномісця, що затверджується наказом генерального директора ПрАТ СП "Партнер", а також доведення інформації про зміну тарифів у спосіб, визначений п.7 Правил зберігання транспортного засобу на автостоянках, не суперечить договору та чинному законодавству. Відсутність в тарифах прибутку підприємства не вказує на те, що договір між сторонами є безоплатним.

За встановлених обставин районний суд прийшов до висновку, що при укладенні договору сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, що визначені законодавством для договору про надання послуг, а відтак договір є укладеним і підлягає виконанню відповідно до вимог цивільного законодавства.

Відповідачі користуються належним їм гаражем, що ними не заперечується, а тому суд, за відсутності іншого, визнав, що відповідачі отримують від СП "Партнер" послуги, визначені договором, які зобов'язані оплатити.

У зв'язку із неналежним виконанням обов'язку по оплаті послуг відповідачі станом на 22 травня 2017 року мають заборгованість у розмірі 10600 грн. за період з серпня 2015 року по травень 2017 року.

За встановлених обставин районний суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого позову про стягнення суми заборгованості у розмірі 10600 грн. та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК у розмірі 2 136 грн. 96 коп., розмір яких відповідачами не оспорений. Розмір стягнення визначений судом у рівних частках із кожного з відповідачів.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справ, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів та невірно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.

Всі висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості пред'явленого позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.153-155).

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга відповідачів не містить.

Посилання апеляційної скарги на те, що районний суд неправомірно відхилив доводи відповідача щодо неузгодження сторонами розміру внесків за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати (блок 1.), не можуть бути прийняті у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.

У даному випадку сторона відповідача вдається до перекручування обставин справи та трактування умов договору на свою користь.

Так відповідно до положень ч.2 ст. 632 ЦК, на які покликається сторона відповідача, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У даному конкретному випадку районним судом при вирішенні справи правильно встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору розмір внесків за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати є розрахунковим і може змінюватись на умовах цього договору. Розмір внесків сторони прив'язали до змін в нормативній базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, ставок орендної плати за користування земельною ділянкою, росту цін на матеріали та ремонт, у тому числі, при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони (п.2.3. Договору).

Отже у даному випадку сторони у самому договорі встановили, що ціна є розрахунковою і встановили критерії її визначення.

З огляду на викладене, апеляційним судом також відхиляються як безпідставні доводи апеляційної скарги, що невідповідності обставинам справи висновків районного суду про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та неправильного визначення районним судом правової природи правовідносин сторін (блок 2.). Висновки районного суду про те, що договір є платним, відповідають обставинам справи. Водночас, посилання апеляційної скарги на те, що, оскільки сторонами не визначено плати за зберігання, договір від 18.01.2006 №764 мав бути визнаний судом або безоплатним або неукладеним, не ґрунтуються на дійсних обставинах та суперечать положенням самого договору, відповідно до яких, як вже зазначено вище, розмір внесків за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати є розрахунковим і може змінюватись.

Тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірного посилання районного суду на припис п.7. Правил зберігання транспортного засобу на автостоянках щодо розміщення інформації про тарифи за зберігання за місцем надання послуг (блок 3.) не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, адже обґрунтування цих доводів суперечить змісту самого договору.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідачів не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О.Невідома