Рішення № 71246891, 19.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/750/16-ц 22-ц/774/1643/К/17

Справа № 216/750/16-ц Головуючий у першій

Провадження № 22-ц/774/1643/К/17 інстанції ОСОБА_1

Категорія - 27 (ІV) Доповідач Зубакова В.П.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 (після зміни імені -ОСОБА_3) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 17.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі – ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 228/ФКВ-07, за умовами якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 13228,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,5% річних на строк з 17.05.2007 року по 16.05.2013 року.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», внаслідок чого відбулася зміна кредитора, ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № 228/ФКВ-07 від 17.05.2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4

Посилаючись на те, що ТОВ «Укрпромбанк» свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_4 (ОСОБА_3Л.) обумовлену кредитом суму грошових коштів, тоді як боржник не виконує зобов’язань за ним, що призвело до утворення заборгованості за кредитом станом на 01.02.2016 року в розмірі 418654,26 грн. з яких: тіло кредиту - 201887,80 грн.; відсотки - 77284,03 грн.; сума заборгованості за комісіями – 1756,49 грн.; пеня – 130172,74 грн.; сума за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту – 5423,59 грн.; сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту - 2129,61 грн.

За таких обставин позивач ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» просило суд стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 6279,81 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 (ОСОБА_4Л.) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що застосовуючи позовну давність до заявлених банком вимог, суд не врахував положення ч.5 ст. 261 ЦК України та п. 1.3 умов укладеного кредитного договору, якими визначено дату повернення кредиту – 16 травня 2013 року, тому перебіг строку позовної давності починається із зазначеної дати й закінчується 16 травня 2016 року. Отже, пред’явивши позов у лютому 2016 року, позивач дотримався встановленого законодавством строку позовної давності. Також вказує на те, що судом не надано оцінки відсутності у відповідача жодних доказів на підтвердження виконання нею своїх зобов’язань за укладеним кредитним договором.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з’явилися. При цьому, представник позивача ПАТ «Дельта Банк» - ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Враховуючи наведене та вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнає неявку учасників справи в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.05.2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 (ОСОБА_3Л.) укладено кредитний договір № 228/ФКВ-07, за умовами якого ОСОБА_4 (ОСОБА_3Л.) отримала кредит у розмірі 13228,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,5% річних на строк з 17.05.2007 року по 16.05.2013 року (а.с. 7-13).

Цього ж дня між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 (ОСОБА_3Л.) укладено додатковий договір № 228/1 до кредитного договору № 228/ФКВ-07 від 17.05.2007 року, умовами якого передбачено доручення ОСОБА_4 (ОСОБА_3Л.) банку здійснювати договірне списання з її рахунку коштів в сумах, необхідних для повернення кредиту (сплати чергового платежу за кредитом) сплати процентів за користування кредитом (а.с. 14).

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», внаслідок чого відбулася зміна кредитора, ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № 228/ФКВ-07 від 17.05.2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 (ОСОБА_3Л.)

Позичальник ОСОБА_4 (ОСОБА_3Л.) взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконувала, тому виникла прострочена заборгованість зі сплати наданого кредиту, відсотків за його користування, комісії та пені, яка станом на 01.02.2016 року склала 418654,26 грн. з яких: тіло кредиту - 201887,80 грн.; відсотки - 77284,03 грн.; сума заборгованості за комісіями – 1756,49 грн.; пеня – 130172,74 грн.; сума за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту – 5423,59 грн.; сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту - 2129,61 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем як спеціальної, так і загальної позовної давності та відсутності у зв’язку з цим підстав для задоволення позову.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, при цьому одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору № 228/ФКВ-07 від 17.05.2007 року встановлено, що датою повернення Кредиту є 16 травня 2013 року.

Згідно з п.2.4 умов кредитного договору передбачено, що повернення Кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш як 183,72 дол. США по 20 (двадцяте) число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання Кредиту.

Відповідно до п. 2.7 кредитного договору нараховані проценти сплачуються Позичальником у валюті Кредиту по 20 (двадцяте) число (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів.

Отже, як вбачається зі змісту кредитного договору № 228/ФКВ-07 від 17.05.2007 року, сторони встановили як строк дії договору – до 16 травня 2013 року, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів (щомісячних платежів з погашення кредиту та процентів за користування ним) – щомісяця до «20» числа кожного місяця.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що після закінчення строку дії кредитного договору відповідач ОСОБА_3 виконала свої зобов’язання відповідно до умов укладеного кредитного договору. Не надано таких доказів відповідачем та її представником суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 надав заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 115-118).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у даному разі, у зв’язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором, перебіг строку позовної давності за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів процентів за користування кредитом та комісії починається після закінчення строку дії кредитного договору, тобто, з 17 травня 2013 року у позивача, як нового кредитора, виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав.

Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в межах строку позовної давності, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк, правовим наслідком якого є відповідальність боржника.

Відповідно до п. 2.6 умов кредитного договору, проценти за користування Кредитом нараховуються у валюті Кредиту за період з дня його надання або з дня повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по Кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця.

Пунктом 5.2 умов кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним, комісій та інших платежів, передбачених цим ОСОБА_7 має права вимагати, а Позичальник зобов’язаний сплатити Банку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано ані відповідачем, ані її представником, того, що позичальник ОСОБА_3 (ОСОБА_4Л.) порушила свої зобов'язання стосовно щомісячного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісій.

Отже, встановивши факт неналежного виконання зобов’язання за укладеним кредитним договором відповідно до вищенаведених його умов договору, колегія суддів вважає, що підлягають застосуванню наслідки пропуску строку позовної давності на підставі заяви, поданої представником відповідача ОСОБА_3 (ОСОБА_4Л.) – ОСОБА_6, у зв’язку з цим приходить до висновку, що відповідач повинна нести відповідальність перед кредитором в межах строку позовної давності за період з лютого 2013 року по лютий 2016 року.

При цьому, відповідальність щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за його користування та комісії, ОСОБА_3 повинна нести у відповідності до його умов за період з лютого 2013 року по травень 2013 року. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, починаючи з липня 2010 року по січень 2013 року включно, позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог в цій частині й питання про його поновлення не ставив.

Крім того, за змістом ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за період з червня 2013 року по лютий 2016 року, а також пеня в межах річного строку позовної давності за період з лютого 2015 року по лютий 2016 року.

Виходячи з розрахунку, наданого суду апеляційної інстанції та приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по кредитному договору № 228/ФКВ-07 від 17.05.2007 року станом на 01.02.2016 року в загальному розмірі 2242,56 дол. США, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2172,87 дол. США (за період з лютого 2013 року по травень 2013 року), заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 69,69 дол. США (за період з лютого 2013 року по травень 2013 року), а також заборгованість за комісією в розмірі 105,73 грн. (за період з лютого 2013 року по травень 2013 року) та заборгованість за пенею в розмірі 128500,67 грн. (за період з лютого 2015 року по лютий 2016 року).

Нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, у відповідності до положень ст. 1048 ЦК України, кредитором не здійснювалося й вимоги про їх стягнення не заявлено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України в чинній редакції, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог судового збору в розмірі 5856,32 грн. який сплачений ним в судах першої та апеляційної інстанцій (а.с. 1, 149).

Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» - задовольнити частко.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2017 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору № 228/ФКВ-07 від 17.05.2007 року станом на 01.02.2016 року в загальному розмірі 2242,56 дол. США, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2172,87 дол. США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 69,69 дол. США, а також заборгованість за комісією в розмірі 105,73 грн. та заборгованість за пенею в розмірі 128500,67 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в розмірі 5856,32 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий:

Судді: