Постанова № 71243622, 18.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа № 920/709/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокуратури Сумської області (вх. № 3279 С /2) на рішення господарського суду Сумської області від 28.09.2017 (суддя Котельницька В.Л., дата складання повного рішення - 03.10.2017)

за позовом заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Конотопської міської ради, м. Конотоп Сумської області

до фізичної особи - підприємця Змислі Тамари Анатоліївни, м. Конотоп Сумської області

про стягнення 11742, 31 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в інтересах держави в особі Конотопської міської ради Сумської області звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з ФОП Змислі Т.А. упущену вигоду, спричинену не укладанням договору про пайовий внесок забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп у сумі 6475,00 грн., інфляційні збитки у сумі 4780,31 грн., три відсотки річних у сумі 487,00 грн., а всього 11742,31 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.09.2017 у справі №920/709/17 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Змислі Тамари Анатоліївни на користь Конотопської міської ради на розрахунковий рахунок виконавчого комітету (р/р 31514921700008, одержувач: місцевий бюджет м. Конотоп, ЄДРПОУ 37784555, банк одержувач ГУДКСУ у Сумській області, м. Суми, МФО 837013, призначення платежу: 24170000 надходження коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту) упущену вигоду, спричинену не укладанням договору про пайовий внесок забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп у сумі 6475,00 грн. Стягнуто з ФОП Змислі Тамари Анатоліївни на користь прокуратури Сумської області витрати по сплаті судового збору в сумі 882,28 грн. В іншій частині позову - відмовлено. При цьому, місцевий господарський суд визнав наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, зважаючи на дотримання прокурором вимог Закону України "Про прокуратуру".

Приймаючи рішення по суті спору, суд першої інстанції зазначив, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" на відповідача як на замовника будівництва покладено обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладання з позивачем відповідного договору. При цьому, обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Проте, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Конотопська міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, у зв'язку з чим задовольнив вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6475,00 грн. упущеної вигоди, спричиненої не укладанням договору про пайовий внесок забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Конотоп. Також, місцевий господарський суд враховуючи, що предметом даного судового розгляду є відшкодування відповідачем збитків, завданих міському бюджету м. Конотоп внаслідок неукладення договору про пайовий внесок забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Конотоп, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування на такі збитки сум інфляційних нарахувань та 3 % річних, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову у цій частині.

Прокуратура Сумської області з рішенням місцевого господарського суду не погодилась в частині відхилення позовних вимог та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення господарського суду Сумської області від 28.09.2017 у справі № 920/709/17, задовольнивши позовні вимоги прокурора у повному обсязі. Стягнути з ФОП Змислі Тамари Анатоліївни (41600, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Конотопської міської ради Сумської області (41600, Сумська область, м. Конотоп, пр. Миру, 8) на розрахунковий рахунок виконавчого комітету (р/р 31514921700008, одержувач: місцевий бюджет м. Конотоп, ЄДРПОУ 37784555, банк одержувач ГУДКСУ у Сумській області, м. Суми, МФО 837013, призначення платежу: 24170000 надходження коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту) упущену вигоду, спричинену не укладанням договору про пайовий внесок забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп у сумі 6475,00 грн., інфляційні збитки у сумі 4780,31 грн., 3% річних у сумі 487 грн., а всього 11742,31 грн. Стягнути з відповідача на користь прокуратури Сумської області судовий збір за внесення апеляційної скарги та позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за змістом норм ст.ст. 509, 625 Цивільного кодексу України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, і є певним видом компенсації. Оскільки місцевим господарським судом вирішено стягнути кошти у вигляді упущеної вигоди в сумі 6475 грн. тому стягненню підлягають також інфляційні нарахування на суму боргу - 4780,30 грн., та сплата трьох процентів річних - 487 грн., у загальній сумі 5267,31 грн. Натомість суд першої інстанції застосував положення п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 та дійшов помилково висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 23.11.2017.

21.11.2017 від Конотопської міської ради надійшов лист, в якому Конотопська міська рада зазначає, що підтримує апеляційну скаргу та просить розглядати апеляційну скаргу без участі її представника (вх.№11882).

22.11.2017 Конотопська міська рада додатково повідомила, що 24.07.2017 отримало лист від Конотопської місцевої прокуратури Сумської області від 24.07.2017 №78-7032 вих.17 про підготовлену позовну заяву до господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Конотопської міської ради Сумської області до ФОП Змислі Т.А., про стягнення 11742,31 грн. Також, Конотопська міська рада надала копію вказаного листа (вх.№11964).

Ухвалою Харківської області від 23.11.2017 відкладено розгляд справи на 18.12.2017.

11.12.2017 від Конотопської місцевої прокуратури надійшли письмові пояснення щодо виконання прокурором вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», щодо обґрунтування порушень інтересів держави та бездіяльності міської ради; щодо підстав стягнення з відповідача упущеної вигоди та інфляційних втрат; щодо огляду практики Верховного Суду України у подібних правовідносинах (вх.№12821).

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Конотопської міської ради у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача також у судове засідання не з'явився хоча був повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не надано.

Колегія суддів зазначає, що 15.12.2017 відповідно до Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення: будівлі та споруди промбази загальною площею 1011,7 м2, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 14.

18.10.2013 між Конотопською міською радою (орендодавець) та ФОП Змислею Т.А. укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться у м. Конотоп по вул. Сумській, 14. У подальшому відповідачем було проведено реконструкцію належних йому нежитлових приміщень під кімнати відпочинку, приймання їжі та бані за адресою: м. Конотоп, вул. Сумська, 14.

Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області 15.01.2015 зареєстровано декларацію СМ 142150150772 про готовність вищезазначеного об'єкта до експлуатації. У пункті 1 декларації "інформація про замовника" зазначено ФОП Змисля Тамара Анатоліївна. Пунктом 6 вказаної декларації визначено, що виконані роботи з влаштування підвісних стель, опоряджувальні роботи, влаштування підлог. Дата початку будівництва - 17.07.2014; дата закінчення будівництва - 25.11.2014; строк введення в експлуатацію - грудень 2014. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 98102 грн.

Враховуючи положення рішення Конотопської міської ради від 25.05.2011 VIII сесії VI скликання «Про затвердження Положення про пайову участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп» було розраховано розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (в гривнях) за формулою зазначеною у додатку до Положення, за якою, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Конотоп, яку мав сплатити відповідач до міського бюджету, визначено у розмірі 6475,00 грн.

Однак, у зв'язку з тим, що відповідачем з органом місцевого самоврядування не укладено договору про пайову участь забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп, Конотопська місцева прокуратура звернулась з даним позовом про стягнення понесених місцевим бюджетом м. Конотоп збитків у вигляді упущеної вигоди у розмір пайового внеску. Також, Конотопська місцева прокуратура, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахувала на такі збитки суму інфляційних нарахувань у розмірі 4780,31 грн. та 3% річних у розмірі 487,00 грн. за період з 15.01.2015 по 18.07.2017.

28.09.2017 прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вже зазначалось, прокуратура Сумської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила змінити рішення господарського суду Сумської області від 28.09.2017 у справі № 920/709/17, задовольнивши позовні вимоги прокурора у повному обсязі та стягнути з ФОП Змислі Т.А. на користь Конотопської міської ради Сумської області упущену вигоду, спричинену не укладанням договору про пайовий внесок забудовників об'єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп у сумі 6475,00 грн., інфляційні збитки у сумі 4780,31 грн., 3% річних у сумі 487 грн., а всього 11742,31 грн.

Колегія суддів зазначає, що хоча в прохальній частині апеляційної скарги заявник просить змінити оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі, проте вимоги та доводи апеляційної скарги фактично зводяться до скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних 4780,31 грн. та 3% річних у сумі 487,00 грн. за період з 15.01.2015 по 18.07.2017, нарахованих на суму збитків, та прийняття в цій частині нового рішення про їх задоволення.

А тому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.ст.524, 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).

У справі, яка розглядається, право на стягнення грошових коштів у вигляді упущеної вигоди на підставі ст. 22 ЦК України виникло у позивача внаслідок порушення відповідачем обов'язку, визначеного ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо укладення договору на пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з позивачем.

Колегія суддів зазначає, що грошове зобов'язання, відповідальність за яке встановлена ст.625 ЦК України, передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціну договору.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

На момент звернення прокурора з позовом та на час прийняття оскаржуваного рішення договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Конотоп між позивачем та відповідачем не укладено.

Стаття 625 ЦК України поширюється на грошове зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. За таких обставин, грошове зобов'язання, за невиконання якого вказаною нормою передбачена можливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних, відсутнє.

Посилання прокуратури Сумської області на правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 по справі № 6-113цс14, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на те, що предметом справи №6-113цс14 був спір щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період невиконання судового рішення (вироку) в частині задоволення цивільного позову про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди. В той же час, правовідносини у справі №920/709/17 відрізняються від вказаних у справі № 6-113цс14, оскільки у даній справі інфляційні втрати та проценти нараховуються на зобов'язання щодо відшкодування збитків (упущеної вигоди), спричинених неукладанням договору, розмір та наявність яких встановлюється оскаржуваним рішенням.

Колегія суддів вважає доречним посилання суду першої інстанції на позицію, викладену в п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якої обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Крім того, за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Разом із тим, відповідно до положень ст. 11 ЦК рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для нарахування на суму збитків у вигляді упущеної вигоди інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст.625 ЦК України обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 28.09.2017 у справі №920/709/17 без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокуратури Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 28.09.2017 у справі №920/709/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.12.17

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Тарасова І. В.