Ухвала суду № 71243619, 26.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"26" грудня 2017 р. Справа № 922/2826/17

ОСОБА_1 ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром», м. Київ та Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017р., ухвалене у м. Харкові о 12:15год.хв., повний текст якого складений 23.10.2017р. (суддя Мамалуй О.О.),

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром», м. Київ та Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», м. Харків

до 1-го відповідача: Харківської міської ради, м. Харків

до 2-го відповідача: Публічного акціонерного товариства "ФЕД", м. Харків

про визнання недійсним рішення та повернення ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2017р. у справі №922/2826/17 в задоволенні позову відмовлено.

Військовий прокурор Харківського гарнізону м. Харків з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та 15.12.2017р. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017р. у справі №922/2826/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Одночасно скаржник просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення поважними й поновити строк на апеляційне оскарження, у зв’язку з відсутністю фінансового довольчого органу в складі військової прокуратури Харківського гарнізону та у зв’язку з тим, що сплату судового збору провадить відповідне управління Генеральної прокуратури України на підставі заяв/рапортів прокуратур, що стало підставою для проведення оплати судового збору із затриманням, та як наслідок, пропуску строку подання апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху, з наступних підстав.

15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір“ визначені розмірі ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору, що справляється з апеляційних скарг на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено 53816,35грн., про що свідчить платіжне доручення від 26.04.2017р. №2958, та відповідає підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

Отже, за подання апеляційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 80724,52грн.

Проте, при дослідженні матеріалів апеляційної скарги встановлено, що до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та про наявність яких не зазначено в апеляційній скарзі.

Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вимог частини 1 статті 93 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п’яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова прийнята місцевим господарським судом 19.10.2017р., повний текст якої складений 23.10.2017р. Отже, строк подання апеляційної скарги сплив 02.11.2017р.

Проте, скаржник звернувся з апеляційною скаргою до господарського суду Харківської області 15.12.2017р., що вбачається з відтиску штампу ПАТ «Укрпошта» на поштовому конверті.

З наведеного вбачається, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 93 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду на 1 місяць та 12 днів.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення). Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду від 19.10.2017р. у справі №922/2826/17 скаржник посилається на те, що зв’язку з відсутністю фінансового довольчого органу в складі військової прокуратури Харківського гарнізону та тим, що сплату судового збору провадить відповідне управління Генеральної прокуратури України на підставі заяв/рапортів прокуратур, сплата судового збору проведена із затриманням, що стало підставою для пропуску строків подання апеляційної скарги.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України ( в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 73 ГПК України встановлено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Скаржником не надано будь-якого доказу на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема, доказів сплати судового збору, заяви чи рапорту прокурора щодо необхідності сплати судового збору та доказів, які б підтверджували, що сплату судового збору здійснює саме Генеральна прокуратура.

Згідно із частиною 3 статті 260 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог статті 93 ГПК України (в редакції від 06.11.1991р. зі змінами та доповненнями) та пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та за відсутності будь-яких доказів в підтвердження обставин, викладених як підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також без доказів сплати судового збору.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харків слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2017р. у справі №922/2826/17 залишити без руху.

2. Встановити Військовому прокурору Харківського гарнізону м. Харків десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

ОСОБА_1 ОСОБА_2