Постанова № 71243618, 18.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа № 917/1601/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є.

за участю представників сторін:

1-го позивача -не з'явився;

2-го позивача -не з'явився;

1-го відповідача - -не з'явився; ;

2-го відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 19.08.17 р. б/н, ОСОБА_2, за договором про надання правової допомоги від 15.12.2017 р. ;

3-го відповідача - не з'явився;

;

Секретар судового засідання Казакова О.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого позивача-ОСОБА_10 (вх. № 3540 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 р. у справі № 917/1601/17

за позовом 1. ОСОБА_4, м. Горішні Плавні, Полтавська область

2. ОСОБА_5, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область,

до 1. Приватного підприємства "РГК", м. Горішні Плавні, Полтавська область,

2. ОСОБА_6, м. Кременчук, Полтавська область,

3. ОСОБА_7, м. Кременчук, Полтавська область,

про виключення із складу учасників юридичної особи

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_4 звернувся до суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив виключити зі складу учасників Приватного підприємства "РГК" ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2). Також просив стягнути на користь позивача з відповідачів судовий збір у розмірі 3200 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 р. у справі № 917/1601/17 (суддя Гетя Н.Г.) відмовлено в задоволенні позову.

Рішення мотивоване, зокрема, з тих підстав, що прийняття рішення про виключення учасника зі складу першого відповідача законом віднесено до компетенції загальних зборів учасників цих товариств, а не суду. Виключення учасника з товариства судом є втручанням у господарську діяльність відповідача, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління товариством; суд перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання ним позову про визнання такого рішення недійсним і т. ін.

Перший позивач, ОСОБА_4 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність рішення, просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги перший позивач зазначає, зокрема, про те, що господарський суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам неможливості реалізувати рішення загальних зборів Приватного підприємства «РГК» від 22.09.2017 р., на яких прийнято рішення про виключеня ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Також скаржник зазначає, що 17.08.2017 р. загальними зборами Приватного підприємства «РГК», про час та місце проведення яких перший позивач не повідомлявся, прийнято рішення про обрання директором підприємства ОСОБА_8, що, на його думку, свідчить про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не виконавши свої обов'язки щодо внесення внесків до статутного фонду Приватного підприємства «РГК», враховуючи відсутність у них прав щодо управління Підприємством, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинили певні дії з метою зміни керівництва Підприємства та отримання контролю над ним, у зв'язку з чим, на думку заявника скарги, його права повинні бути захищені судом в рамках провадження у даній справі і т. ін.

Представники 2-го відповідача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 13089 від 18.12.2014 р.) та в судовому засіданні просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін, зазначаючи про правомірність мотивів і висновків суду.

Позивачі, 1-й і 3-й відповідачі, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, представників для участі в ньому не направили, про причини їх неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим справа розглядається за їх відсутністю, відповідно до п. 1 ч. 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд не приймає до уваги клопотання 2-го позивача про відкладення розгляду справи, оскільки воно надійшло до суду 18.12.2017 р. о 15год 38 хв. - після закінчення судового засідання та апеляційного перегляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників 2-го відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

Відповідно до ОСОБА_9 Приватного підприємства "РГК" (затвердженого загальними зборами учасників Приватного підприємства "РГК", протокол № 1 від 29.10.2010 року, зареєстрований Виконкомом Комсомольської міської ради Полтавської області 15.11.2010 року номер державної реєстрації 15841020000000910 Приватне підприємства "РГК" (далі - ПП "РГК") створене на кошти громадян України. Учасниками підприємствами є чотири фізичні особи, а саме:

ОСОБА_6 - частку в 9750,00 грн., що складає 32,5% у статутному фонді;

ОСОБА_7 - частку в 9750,00 грн., що складає 32,5% у статутному фонді;

ОСОБА_4 - частку в 5250,00 грн., що складає 17,5% у статутному фонді;

ОСОБА_5 - частку в 5250,00 грн., що складає 17,5% у статутному фонді.

Пунктом 5.1. ОСОБА_9 визначено, що внеском учасників в майно ПП "РГК" можуть бути грошові кошти, цінні папери, а також будівлі, споруди, устаткування, право користування землею, а також інше майно на розсуд учасників підприємства, а також майнові права, в тому силі інтелектуальна власність.

За результатами проведеної ревізії фінансово - господарської діяльності ПП "РГК" з питання формування статутного фонду за період з 15.11.2010 року по 01.08.2017 року по наданих документах ПП "РГК" встановлено що учасниками сплачено частки в загальній сумі 10500,00 грн., в т.ч.:

- ОСОБА_5 по прибутковому касовому ордеру №5 від 16.03.2011 року в сумі 5250,00 грн. з призначенням платежу "внески до статутного фонду", кореспондуючий рахунок 46;

- ОСОБА_4 по прибутковому касовому ордеру №5 від 16.03.2011 року в сумі 5250,00 грн. з призначенням платежу "внески до статутного фонду", кореспондуючий рахунок 46.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідно до даних бухгалтерського обліку ПП "РГК" не сплачували вартості своїх часток у статутному фонді ПП "РГК".

22 вересня 2017 року відбулись загальні збори учасників ПП "РГК", на яких прийнято рішення про виключення зі складу учасників ПП "РГК" ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у зв'язку з несплатою ними у встановлений строк вартості своїх часток у статутному фонді ПП "РГК", а також про зменшення статутного фонду та перерозподіл часток у статутному фонді ПП "РГК".

Позивачі, посилаються на те, що виконати зазначені рішення загальних зборів учасників ПП "РГК" не представляється можливим, у зв'язку із чим, на їх думку, порушені їх корпоративні права, що підлягають захисту в судовому порядку.

Зазначене стало підставою для звернення позивачів з позовом до суду у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що прийняття рішення про виключення учасника зі складу відповідача законом віднесено до компетенції загальних зборів учасників цих товариств, а не суду. Виключення учасника з товариства судом є втручанням у господарську діяльність відповідача, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління товариством, а перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання ним позову про визнання такого рішення недійсним.

Висновок господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, на думку колегії суддів, відповідає фактичним обставинам спору та матеріалам справи.

Згідно зі статтею 63 Господарського кодексу України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Відповідно до статті 113 Господарського кодексу України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 3 статті 62 Господарського кодексу України, підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

Частиною 1 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Виходячи з положень ОСОБА_9 першого відповідача -Приватного підприємства «РГК» він є приватним корпоративним підприємством, оскільки заснований на приватній власності кількох громадян. Управління таким Підприємством, в тому числі склад та компетенція органів управління згідно з наведеними нормами, здійснюється відповідно до ОСОБА_9 першого відповідача.

Позивачі в позовній заяві та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково зазначили, що 1-й відповідач є товариством, й відповідно у позовній заяві та оскаржуваному рішенні неправильно послались на норми, які регулюють діяльність господарських товариств, оскільки відповідно до статті 84 Цивільного кодексу України, товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства(повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. Проте, у ОСОБА_9 першого відповідача метою його діяльності, серед іншого, зазначено отримання прибутку від господарської діяльності, але не зазначено про те, що його створено у формі господарського товариства певного виду чи виробничого кооперативу або про ознаки, які підпадають під законодавче визначення таких суб'єктів.

При цьому, посилання суду першої інстанції на норми, що регулюють діяльність господарських товариств не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.

Відповідно до п. 3.5 ОСОБА_9 першого відповідача вищим органом Підприємства є Загальні збори учасників.

Підпунктом «в» пункту 3.9 ОСОБА_9 першого відповідача передбачено, що до компетенції Загальних зборів Підприємства віднесено питання виключення учасника з Підприємства .Відповідно до п. 3.18 ОСОБА_9 9 ОСОБА_9 першого відповідача директор Підприємства не має право вчиняти дії, віднесені цим ОСОБА_9 до повноважень Загальних зборів учасників без попередньої згоди Загальних зборів.

З наведеного вбачається, що прийняття рішення про виключення учасника зі складу першого відповідача ОСОБА_9 віднесено до компетенції Загальних зборів Підприємства, а не суду. Виключення учасника зі складу Підприємства є втручанням у господарську діяльність підприємства, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління 1-го відповідача; суд перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання ним позову про визнання такого рішення недійсним.

Крім цього, позивачі не довели порушення їх прав відповідачами у спірних правовідносинах, оскільки, як зазначено вище та як зазначають самі позивачі в позовній заяві, Загальні збори першого відповідача на час подання позовної заяви вже прийняли рішення про виключення другого та третього відповідачів з Підприємства та позивачі, посилаючись в позовній заяві як на обставини, які свідчать про порушення їх прав, що потребують захисту в рамках даного судового провадження на неможливість виконання зазначеного рішення, не навели відповідних обставин та не подали доказів їх існування. З матеріалів справи таких обставин не вбачається.

Посилання першого позивача в апеляційній скарзі на незаконність проведення загальних зборів першого відповідача від 15.08.2017 р. за участю Виключених зі складу підприємства другого та третього відповідачів не стосується предмету та підстав даного позову, а зазначена обставина не впливає на вищенаведені підстави, через які позов не може бути задоволено.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 статті 275, статтями 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 р. у справі № 917/1601/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Медуниця О.Є.