Постанова № 71243165, 20.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017 Справа № 904/4667/17

м.Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Пархоменко Н.В.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1.1.-20-104 від 13.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №374 від 01.02.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 року у справі №904/4667/17 (суддя Панна С.П.) (повний текст рішення складено 20.06.2017)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа", м. Дніпро

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, м. Дніпро

про стягнення 21 415 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (надалі – ПАТ "АК "Дніпроавіа"), з урахуванням уточнень позовних вимог, звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради на свою користь 86 979 грн. 30 коп. компенсації за пільговий проїзд повітряним транспортом громадян - мешканців Амур-Нижньодніпровського району у місті Дніпро за 2016 рік.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 у справі №904/4667/17 (суддя Панна С.П.) позов задоволено; з Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради на користь ПАТ "АК "Дніпроавіа" стягнуто 86 979 грн. 30 коп. та 1600 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що:

- судом не з’ясовано, якими саме нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України врегульовано порядок відшкодування збитків від безоплатних перевезень та помилково застосовано Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 та не враховано те, що Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затвердженими наказом Міністерства Фінансів України №735 від 30.11.2012, не передбачено виплату компенсацій за перевезення пільгових категорій населення;

- у зв’язку з відсутністю у 2016 році бюджетних асигнувань, бюджетних призначень та кошторисів на зазначені цілі управління не було головним розпорядником бюджетних коштів;

- не всі особи з визначеного позивачем переліку є пільговиками;

- управління як орган місцевого самоврядування не повинно відповідати за борги держави, які виникли з бездіяльності відповідних державних органів, на яких покладено обов’язок щодо складання видаткової частини державного бюджету;

- у 2016 році сторонами не було укладено жодних договорів, у зв’язку з чим не могло виникнути і зобов’язань;

- місцевим господарським судом було відхилено клопотання, подане відповідачем 23.05.2017 про залучення до участі у справі Міністерство соціальної політики України, Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департамент соціальної політики Дніпровської міської ради в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відхилено клопотання, подане 31.05.2017 згідно ст. 30 Господарського процесуального кодексу України щодо роз'яснення компетенції районного управління Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаментом соціальної політики Дніпровської міської ради; підстави відмови у задоволенні клопотань в рішенні суду не зазначено.

20.12.2017 апелянтом подано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду аналогічної справи як зразкового рішення у справі №904/4671/17 Верховним судом України.

Позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що реалізація встановлених законодавством пільг громадянам, які мають на них право та компенсація перевізнику понесених у зв’язку з цим витрат не може ставитися в залежність від бюджетного фінансування та не може бути підставою для звільнення зобов’язаної особи від обов’язку сплати такої компенсації. Вказує, що оскільки компанія здійснила перевезення повітряним транспортом громадян пільгової категорії у 2016 році, до відносин сторін у даній справі повинно застосовуватися законодавство, що діяло на момент надання пільгових послуг. Зазначає, що позивачем направлялися відповідачеві вимоги про відшкодування витрат на реалізацію безоплатного проїзду громадян пільгової категорії, до яких були додані необхідні для такої компенсації документи, та відсутність договору, у даному випадку, не може слугувати підставою для звільнення від виконання господарського зобов’язання, оскільки законодавством України передбачено реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян і відповідні норми є нормами прямої дії.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено правовий статус ветеранів війни та належні їм пільги, переваги і соціальні гарантії.

Згідно ст. 4 цього Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Серед низки пільг Закон передбачає право ветеранів війни - учасників бойових дій на безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою; та інвалідів І і ІІ груп право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту. Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду (п. 17 ч. 1 ст. 12, п. 21 ч. 1 ст. 13 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції, яка діяла на час здійснення перевезень).

Такими пільгами на підставі відповідних посвідчень та листів-талонів скористалися наступні громадяни:

- ОСОБА_3, 04.01.2016, № рейсу 204, вартістю 1 928 грн. 30 коп.;

- ОСОБА_4, 09.02.2016, № рейсу 4, вартістю 2 714 грн.;

- ОСОБА_5, 09.03.2016, № рейсу 5, вартістю 2 407 грн.;

- ОСОБА_6, 13.04.2016, № рейсу 1, вартістю 3 135 грн.;

- ОСОБА_7, 21.04.2016, № рейсу 6, вартістю 2 74 грн.;

- ОСОБА_8, 28.04.2016, № рейсу 5, вартістю 3 263 грн.;

- ОСОБА_9, 02.05.2016, № рейсу 203, вартістю 5 162 грн.;

- ОСОБА_9, 09.05.2016, № рейсу 204, вартістю 1 770 грн.;

- ОСОБА_10, 11.07.2016 рік, № рейсу 6, вартістю 2 350 грн.;

- ОСОБА_5, 28.07.2016, № рейсу 5, вартістю 2 603 грн.;

- ОСОБА_11, 08.08.2016, № рейсу 8, вартістю 2 790 грн.;

- ОСОБА_12, 15.08.2016, № рейсу 8, вартістю 2 358грн.;

- ОСОБА_13, 01.09.2016, № рейсу 5, вартістю 2 791 грн.;

- ОСОБА_6, 17.09.2016, № рейсу 1, вартістю 3 485 грн.;

- ОСОБА_14, 21.09.2016, № рейсу 4, вартістю 2 79 грн.;

- ОСОБА_15, 21.09.2016, № рейсу 4, вартістю 2 349 грн.;

- ОСОБА_16, 30.09.2016, № рейсу 3, вартістю 1 919 грн.;

- ОСОБА_17, 01.10.2016, № рейсу 4, вартістю 2 857 грн. 40 коп.;

- ОСОБА_17, 18.10.2016, № рейсу 5, вартістю 2 311 грн. 60 ко.;

- ОСОБА_18, 17.10.2016, № рейсу 4, вартістю 2 906 грн.;

- ОСОБА_19, 19.11.2016, № рейсу 1, вартістю 7 432 грн.;

- ОСОБА_20 Мустаджаб Огли, 05.12.2016, № рейсу 203, вартістю 2 372 грн. 10 коп.;

- ОСОБА_21, 05.12.2016, № рейсу 4, вартістю 3 035 грн.;

- ОСОБА_22, 06.12.2016, № рейсу 6, вартістю 2 591 грн.;

- ОСОБА_21, 06.12.2016, № рейсу 3, вартістю 2 514 грн.;

- ОСОБА_22, 07.12.2016, № рейсу 5, вартістю 2 979 грн.;

- ОСОБА_23, 09.12.2016, № рейсу 4, вартістю 3 079 грн.;

- ОСОБА_19, 12.12.2016, № рейсу 8, вартістю 3 054 грн.;

- ОСОБА_20 Мустаджаб Огли, 16.12.2016, № рейсу 204, вартістю 2 334 грн. 90 коп.;

- ОСОБА_4, 20.12.2016, № рейсу 1, вартістю 2 952 грн.

Факти здійснення позивачем зазначених авіаперевезень, вартість квитків, використання названими вище пасажирами талонів на знижку засвідчуються доданими до позовної заяви копіями іменних пасажирських авіаквитків.

Відтак, позивачем здійснено перевезення повітряним транспортом громадян пільгової категорії на загальну суму 86 979 грн. 30 коп.

В березні 2017 позивач, з метою відшкодування витрат з перельоту зазначених пільгових категорій громадян, звернувся з претензією до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати, зокрема, права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Відшкодування збитків транспортним підприємствам від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про транспорт").

Ці положення Закону України "Про транспорт" кореспондуються з наведеними вище нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якими гарантовано право пільгового проїзду повітряним транспортом певним категоріям громадян.

Отже, позивач як перевізник, який здійснив протягом 2016 року пільгові авіаперевезення пільгової категорії громадян на загальну суму 78 881 грн., набув передбачене Законом України "Про транспорт" право на отримання компенсаційних виплат за такий пільговий проїзд за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян (п. 8 Порядку).

Порядком визначено процедуру підготовки головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів інформації про фактично нараховані суми та актів звіряння розрахунків за надані послуги і їх надсилання до фінансових органів райдержадміністрацій, виконкомів міських рад, надання уточненої інформації у разі виникнення додаткових зобов'язань, підготовки уточнених реєстрів нарахованих в поточному місяці сум та подання їх до вищестоящих фінансових органів (п. п. 5, 6 Порядку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" встановлено порядок, згідно якого підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Підприємства та організації, що надають послуги з проїзду в міському та приміському транспорті, у разі неможливості подати розрахунки за формою "2-пільга" надсилають уповноваженому органу розрахунки за формою, що встановлюється договором на перевезення пільгових категорій громадян (п. 10).

Пунктом 11 названої постанови визначено, що уповноважений орган щомісяця:

- звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

- після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

3) до 15 числа подає:

- фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";

- Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Позивач з метою отримання компенсації звертався до відповідача із претензіями, до яких додавалися розрахунки вартості перевезення повітряним транспортом пільгових категорій громадян м. Дніпро Індустріального району, в яких зазначено номер та дата рейсу, номер квитка, прізвище, ім'я та по-батькові пасажира, номери їх посвідчення та паспорту, вартість авіаквитків, реєстрація місця проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.01.1995 №1 "Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302" унормовано, що безплатний проїзд надається один раз у рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом у поїздах і вагонах (каютах, салонах) усіх категорій (класів). Пільгові квитки придбаваються в обмін на талони за пред'явленням листа талонів і посвідчення про право на пільги.

В листі Державного казначейства України від 20.04.2007 №3.4-07/1021-4884 зазначено, що якщо перевізник отримує кошти як відшкодування фактично понесених збитків за перевезення визначеної кількості громадян (за списком), що мають право на пільговий проїзд, то такі видатки мають класифікуватись як поточні трансферти населенню і проводитись на підставі підтвердних документів за кодом економічної класифікації видатків 1343 "Інші поточні трансферти населенню" шляхом перерахування коштів з реєстраційного рахунку розпорядника бюджетних коштів на рахунки перевізників, відкритих в банківських установах.

Встановивши право позивача на отримання за рахунок субвенції з Державного бюджету компенсації витрат на пільгове перевезення осіб, яким таке право надане законом, при вирішенні питання, хто повинен здійснити таку компенсацію, суд виходить з того, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення (у тому числі пільговий проїзд окремих громадян) є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256).

Відповідно до Положення про управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує, в межах своєї компетенції, роботу з надання: пільг пенсіонерам, інвалідам, ветеранам війни та праці, одиноким непрацездатним громадянам, (п.3.1 розділу 3 Положення).

Таким чином, відповідач є місцевим органом виконавчої влади, до повноважень якого в установленому порядку віднесено, в тому числі, здійснення соціальних програм із забезпечення передбаченими законодавством пільгами ветеранів війни та прирівняних до них осіб і проведення компенсаційних виплат особам, які надають такі пільги.

Здійснивши на підставі наданих в матеріали справи листів-талонів пільгове перевезення мешканців Індустріального району м. Дніпра, позивач набув передбаченого законом права на відшкодування витрат з вартості перельоту на загальну суму 86 979 грн. 30 коп., які йому повинно компенсувати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради як розпорядник коштів місцевого бюджету, що видав відповідні талони і зобов'язаний вести розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам.

Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача з приводу того, що в місцевих бюджетах не передбачено коштів на такі витрати, оскільки, позивач дійсно забезпечив надання пільг відповідним категоріям громадян, та поніс при цьому документально підтверджені витрати, а реалізація встановлених законодавством пільг окремим громадянам не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування та забезпечуватись за рахунок юридичних осіб.

Згідно зі статтями 89 та 102 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми соціального захисту населення, серед яких є компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського, обласного значення та Автономної республіки Крим за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

У пункті 4 Порядку зазначено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державним казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово (абзац 2 п. 12 Порядку).

Наведені приписи спростовують позицію відповідача щодо відсутності обов'язку здійснити відшкодування на користь позивача фактично понесених витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій пасажирів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси, права і законні інтереси суб'єкта господарювання можуть бути захищені шляхом відшкодування збитків.

Посилання апелянта на ті обставини, що не всі особи з визначеного позивачем переліку є пільговиками, спростовуються поданими позивачем доказами.

Доводи апелянта щодо відсутності укладеного між позивачем та відповідачем договору, як підстави для відмови в позові, колегією суддів не прийняті до уваги з огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян, оскільки як було зазначено вище, господарські зобов'язання сторін у даному спорі виникають безпосередньо з Бюджетного кодексу України, законів України та інших нормативно-правових актів, що закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, тобто, безумовний обов'язок перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Подане клопотання відповідача від 23.05.2017 щодо залучення до участі у справі третіх осіб місцевим господарським судом правомірно не задоволено, оскільки відповідач не зазначив та не обґрунтував, яким чином рішення у справі може вплинути на їх права та обов’язки щодо однієї із сторін; клопотання від 31.05.2017 щодо роз'яснення компетенції районного управління внаслідок відсутності необхідності у роз'ясненні поставлених відповідачем питань.

Не підлягає й задоволенню клопотання апелянта про зупинення провадження у справі до розгляду аналогічної справи Верховним судом України за відсутності на це підстав, оскільки апеляційний господарський суд, у відповідності до п.7 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, може, що не є обов’язковим, за заявою учасника справи зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного ОСОБА_18.

З огляду на викладене та керуючись п.1 ч.1 ст. 275, ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 року у справі №904/4667/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Н.В. Пархоменко

(Повний текст постанови складено 26.12.2017).