Ухвала суду № 71212655, 03.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/14214/11

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А., суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в про визнання рішення нечинним, дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу № Ф 222 від 06.05.2011 року , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України та управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про визнання рішення Правління Пенсійного фонду України №22986/09-10 від 24.10.2011 року нечинним та дії по відмові скасувати вимогу про сплату боргу №Ф222 від 06.05.2011 року - протиправними, визнання дій управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та м. Славута Хмельницької області протиправними та скасування вимоги про сплату боргу №Ф222 від 06.05.2011 року на суму 1750 грн. 80 коп., так як, вона базується на порушенні Конституції України та базових Законів України, які не можуть бути змінені прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та при внесенні у нього змін на протязі фінансового року і протирічать статті 61 Конституції України щодо подвійної фінансової відповідальності за ІІІ квартал 2010 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута, як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.

06 травня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута позивачу направлено вимогу про сплату боргу № Ф-222 на суму 1 750, 80 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оскаржила вимогу №Ф222 від 06.05.2011 року в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги позивача, Пенсійним фондом України 24.10.2011 року прийнято рішення №22986/09-10, яким скаргу залишено без задоволення, вимогу про сплату боргу від 06.05.2011 року №Ф222 - без змін.

Вважаючи зазначене рішення протиправним , а також не погоджуючись з вимогою про сплату боргу від 06.05.2011 року, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Згідно до пункту 5 статті 14 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зазначені в пункті 3 статті 11 цього Закону застраховані особи є страхувальниками.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

У відповідності до положень частини 1 статті 20 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуваннястрахові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній форм.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з частиною 4 статті 20 вказаного Закону - сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Відповідно до частини 6 статті 20 зазначеного Закону - передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Розмір страхового внеску визначений в статті 4 Закону України Про збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхуванняі становить 33,2%.

Мінімальна заробітна плата, встановлена положеннями статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік з 01 липня 2010 року становила 888, 00 грн., з 01 жовтня 2010 року 907, 00 грн. та з 01 грудня 2010 року 922, 00 грн.

В період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року позивач здійснював підприємницьку діяльність перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачував фіксований податок у розмірі 70 грн.

Приймаючи до уваги, що сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, сплачених позивачем, нижча мінімального страхового внеску, то за період з липня по грудень 2010 року позивач з урахуванням самостійно сплачених страхових внесків, повинен був сплатити 1 750, 80 грн.

Тобто, факт наявності заборгованості по сплаті страхових внесків за ІІІ квартал 2010 року в сумі 1750,80 грн. позивачем не спростований, відтак управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута Хмельницької області правомірно сформовано вимогу №Ф 222 від 06.05.2011 року.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняє спеціальним, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, а тому застосуванню в даному випадку підлягають норми саме цього закону, а не Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва.

Зазначені обставини дають право для висновку, що рішення Пенсійного фонду України від 24.10.2011 року №22986/09-10, яким скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу від 06.05.2011 року №Ф222 - без змін, є правомірним та таким, що узгоджується з критеріями закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України та яким має відповідати рішення суб'єкта владних повноважень.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками зробленими судом першої інстанції про те, що оскарження вимоги №Ф222 від 05.11.2010 року в судовому порядку, не впливає на правомірність винесення вимоги №Ф222 від 06.05.2011 року та рішення від 24.10.2011 року №22986/09-10, адже ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 року залишена без змін постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.01.2011 року, якою в свою чергу, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними дій та зобов'язання скасувати вимогу про сплату боргу №Ф222 від 05.11.2010 року.

Таким чином, Хмельницький окружний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Драчук Т. О.

ОСОБА_3