Ухвала суду № 71212582, 03.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/620/12

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

позивач : не з'явився

відповідач (апелянт) : ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сорочанський мірошник" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорочанський мірошник" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2012 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сорочанський мірошник" задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2012 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представники відповідач підтримали апеляційну скаргу та просили суд задовольнити її.

Представник позивача в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленими, проте надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сорочанський мірошник" з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. По результатам перевірки відповідачем складено акт № 1/23/34709632 від 03.01.2011 року.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ "Сорочанський мірошник" занижено суму ПДВ за жовтень 2011 року на 514167,00 грн., по господарській операції з придбання у ТОВ "Газторг Україна" природного газу, що фактично не здійснювалась та не мала на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми № НОМЕР_1 від 23.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 771250,50 грн., в томі числі: за основним платежем - 514167,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 257083,50 грн.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що господарська операція з придбання ТОВ "Сорочанський мірошник" у ТОВ "Газторг Україна" природного газу по договору на постачання природного газу № 07/10-01/04 від 01.07.2011 року, фактично здійснювалась, оскільки позивачем надані належні докази на підтвердження цього придбання, оплати, та використання в господарській діяльності, а тому сума ПДВ, яка включена в ціну природного газу та сплачена ТОВ "Газторг Україна" по вказаному договору правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ в жовні 2011 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

ТОВ "Сорочанський мірошник" та ТОВ "Газторг Україна" уклали договір постачання природного газу № 07/10-01/04 від 01.07.2011 року. Згідно п.1.1. Договору ТОВ "Газторг Україна" зобов'язується поставити, а ТОВ "Сорочанський мірошник" прийняти та оплатити природний газ.

На підтвердження виконання зобов'язань по договору на постачання природного газу № 07/10-01/04 від 01.07.2011 року позивачем під час перевірки надано платіжні доручення, акти взаємозвірки, акти прийому-передач вартісних показників природного газу, податкові накладні.

Використання газу в господарській діяльності підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема, звітами про використання природнього газу, та бухгалтерськими документами, підтверджуючими рух газу на підприємстві.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Представники відповідача підтвердили, що позивачем отримано зазначену в накладних, актах прийому-передачі кількість газу. Також представники позивача підтвердили, що отриманий газ використано позивачем у господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні № 23, 27, 51 ТОВ "Газторг Україна" прийняті до Єдиного реєстру податкових накладних, підтвердженням чого є квитанції.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Позивачем підтверджено прийняття податкових накладних № 23, 27, 51 ТОВ "Газторг Україна" до Єдиного реєстру податкових накладних, а відповідачі вказаний факт не заперечували, колегія судів приходить до висновку про наявність права позивача на включення суми податку на додану вартість, вказаної в податкових накладних, до суми податкового кредиту.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення вимог Податкового кодексу України при оформленні податкових накладних, що полягає в зазначенні неправильної адреси місцезнаходження ТОВ "Газторг Україна". Юридична адреса постачальника, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 01133, м. Київ, Печерський район, вул. Мечнікова, буд. 14/1, офіс 511, але, як вказує відповідач у акті перевірки від 03.01.2012 р. та у листі від 20.01.2012 р., фактичне місцезнаходження ТОВ "Газторг Україна", відповідно до бази АІС РПП, не встановлено, оскільки платник має стан "10"-запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач отримав інформацію на момент написання акту перевірки, а не на час проведення господарських операцій, про що вказано в акті перевірки

В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДРЮО ФОП, станом на 23.01.2012 р., за запитом ТОВ "Сорочанський мірошник", в якому зафіксована вищевказана юридична адреса.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Як зазначалось вище, податкові накладні № 23, 27, 51 ТОВ "Газторг Україна" прийняті до Єдиного реєстру податкових накладних, підтвердженням чого є квитанції, а відповідно твердження відповідачів про неправильне їх заповнення не відповідає дійсності.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено основні вимоги та обов'язкові їх реквізити.

Податковий кодекс К України не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж, сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість, не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна сума податкових зобов'язань, в тому числі, наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Норми законодавства виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надмірного обтяження для компанії-заявника, що порушило б справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

ТОВ "Сорочанський мірошник" відніс суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ "Газторг Україна" до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих постачальником. Податковий орган визнав їх оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України, зазначивши, що постачальником порушено порядок виписки та оформлення податкових накладних : № 23 від 27.10.2011 р., № 27 від 31.10.2011 р., № 51 від 31.10.2011 р., що не дає, в свою чергу, покупцю відносити суми податку на додану вартість 514 167 грн. до податкового кредиту.

Порушення порядку виписки та оформлення податкових накладних податковий орган обґрунтовує порушенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 р. № 1379, але, на момент заповнення вищезазначених податкових накладних, цього Порядку не існувало.

Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку про не правомірність винесеного оскаржуваного рішення.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

ОСОБА_4