Постанова № 71210789, 19.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2017 року м. Дніпросправа № 804/5352/17

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

суддя-доповідач:ОСОБА_1,

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року (суддя Конєва С.О., м. Дніпро, повний текст складений 28.08.2017 року) у справі № 804/5352/17 за позовом ОСОБА_2 до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 5 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», про визнання протиправним та скасування рішення , зобовязання внести зміни до виписки із медичної карти стаціонарного хворого, зобовязання здійснити новий огляд документів,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 5 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (далі відповідач-1), ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі відповідач-2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1, на підставі якого видана довідка № 166 від 18.05.2016 року про невизнання позивача інвалідом; зобовязати відповідача-1 здійснити новий огляд документів позивача для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності; зобовязати відповідача-2 внести зміни до виписки із медичної картки стаціонарного хворого від 15.04.2016 року № 2215 з урахуванням висновків спеціалістів, зазначивши в діагнозі хворого хворобу Бехтерева.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 року позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу про залишення позовних вимог без розгляду. Апелянт вказував, що про порушене право йому стало відомо з виписки КЗ «Харківська міська клінічна лікарня № 8» № 998 від 17.02.2017 року, саме з неї дізнався, що попередні висновки обстеження не відповідають дійсності і можуть бути скасовані. Після 17.02.2017 року мав право звернутись до суду, саме спираючись на виписку від 17.02.2017 року може довести протиправність дій відповідача, до цього моменту не мав доказів та не міг звернутись до суду з обґрунтованим позов. Апелянт вказував, що суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення щодо залишення позову без розгляду, не дав оцінку доводам позивача щодо пропуску ним строку звернення до суду з поважних підстав.

Справа розглянута згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без розгляду, виходив з того, що позивач знав про порушення свого права з 18.05.2016 року, після огляду комісією обласного МСЕК № 5 за результатами якої не був визнаний інвалідом, про що позивачу була видана довідка № 166 від 18.05.2016 року, до суду з позовною заявою звернувся лише у серпні 2017 року, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду. Суд першої інстанції вказував, що позивачем не додано жодного доказу на підтвердження поважності пропуску.

Сторони у справі погоджуються, що у період з 2004 року по 18.05.2016 року на підставі постійних повторних оглядів медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 було підтверджено ступінь втрати працездатності та групу інвалідності. У 2016 році ОСОБА_2 був направлений Обласною медико-соціальною експертною комісією № 5 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради на обстеження до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», з діагнозом: сакроілеїт з обох сторін, ураження крижово-повздовжного зчленування (хвороба Бехтерева).

ОСОБА_2 вказує, що після обстеження ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» діагноз йому не було підтверджено.

18.05.2016 року він був оглянутий комісією обласного МСЕК №5 за результатами якого не був визнаний інвалідом, про огляд йому була видана довідка №166 від 18.05.2016 року.

Позивач вказував, що у звязку з отриманням довідки №166 від 18.05.2016 року звернувся за розясненням до Департаменту охорони здоровя обласної державної адміністрації, але відповіді так і не отримав.

Вказуючи на перебіг строку позивач вказував, що наприкінці 2016 року виїжджав на проживання до м. Харкова де в лютому 2017 року пройшов обовязків реабілітуючий курс лікування та обстеження в КЗ «Харківська міська клінічна лікарня № 8». 17.02.2017 року отримав виписку з медичної карти стаціонарного хворого.

Позивач вказує, що саме з виписки № 998 від 17.02.2017 року КЗ «Харківська міська клінічна лікарня № 8» дізнався, що хвороба Бехтерева не виліковна та має прогресуючий тип перебігу, хвороба не могла зникнути на момент обстеження 18.05.2016 року. Позивач вказує, що саме виписка від 17.02.2017 року ставить під сумнів дані обстеження від 18.05.2016 року.

Згідно з ч.1, 3 ст. 99 КАС України (в редакції на момент прийняття оскаржуваної ухвали) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перш ніж вказати, що позивачем порушено строк звернення до суду з позовною заяво, ці відомості необхідно достеменно встановити.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції на момент прийняття оскаржуваної ухвали) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінку доказам, викладеним ОСОБА_2, у позовній заяві, що в свою чергу стало підставою для винесення оскаржуваного рішення про залишення позовних вимог без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки під час винесення ухвали не було враховано, що позивач не є особою з медичною освітою, тобто на момент отримання результатів огляду ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» 18.05.2016 року не міг встановити їх правильність або не правильність, лише після отримання нового висновку після нового обстеження мав підстави піддати сумніву медичну довідку. Позивач не має можливості самостійно встановити собі інвалідність та вивчити медичні документи, тому саме після отримання результатів нового обстеження має підстави звернутись до суду з оскарженням попередніх результатів обстеження.

Колегія суддів звертає увагу, що правовідносини ОСОБА_2 з Обласною медико-соціальною експертною комісією № 5 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради та ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» стосовно встановлення діагнозу і в звязку з цим інвалідності, є триваючими, з огляду на те, що встановлення інвалідності впливає на життєву діяльність позивача в часі.

З-за таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати.

Керуючись ст. 312, п. 2 ч. 1 ст. 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі № 804/5352/17 скасувати.

Справу № 804/5352/17 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:Ю.В. Дурасова