Ухвала суду № 71210799, 19.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2017 рокусправа № 804/2803/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:Чепурнова Д.В.

судді: Сафронової С.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання:Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року (суддя Тулянцева І.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України №151 від 15 лютого 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно якого капітана поліції ОСОБА_1 (оперуповноважений управління захисту економіки Національної поліції України в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України) притягнено до дисциплінарної відповідальності та вирішено звільнити зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України №52 о/с від 15 лютого 2017 року, яким капітана поліції ОСОБА_1 оперуповноважений управління захисту економіки Національної поліції України в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 77 Закону України «Про національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки Національної поліції України в Дніпропетровської області Департаменту захисту економіки Національної поліції України;

- виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено. Тобто строк подачі адміністративного позову з вимогою про скасування Наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України №151 від 15 лютого 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» становить 3 місяці. Крім того, враховуючи те, що Наказ №52 о/с від 15 лютого 2017 року є мірою та видом дисциплінарного стягнення по відношенню до позивача, то зазначений наказ, на думку заявника апеляційної скарги, може бути оскаржено також у тримісячний термін. Вказує також на те, що у період з 09 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року, з 09 березня 2017 року по 20 березня 2017 року, з 31 березня 2017 року по 04 квітня 2017 року та з 17 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року дружина позивача перебувала у лікарні у звязку пологами та потребувала стороннього догляду, у звязку з чим навіть у місячний строк, на який вказує суд першої інстанції, позивач не мав змоги підготувати та направити адміністративний позов.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, інші сторони до суду не зявились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 04 травня 2017 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції окружного суду, а про оспорювані накази дізнався після їх отримання 15 лютого 2017, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.3 ст.99 КАС України. При цьому, підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними суд першої інстанції не вбачав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 107 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви зобовязаний з'ясувати чи, зокрема, подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі. Про залишення позовної заяви без розгляду суддя постановляє ухвалу.

Згідно ч.3 ст.99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (стаття 100 КАС України).

Судом першої інстанції вірно враховано і застосовано наведені вище процесуальні норми та зроблено обґрунтований висновок про те, що заявлений ОСОБА_1 адміністративний позов щодо оскарження наказів стосується проходження ним публічної служби, а тому строк звернення до суду із даним позовом становить один місяць з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вірно вказано судом в оскаржуваній ухвалі та підтверджується матеріалами справи, про оскаржувані накази позивач дізнався 15 лютого 2017 року, а до суду звернувся лише 04 травня 2017 року.

Відносно доводів апелянта про те, що згідно ч.1 ст.21 Дисциплінарного статуту, строк звернення до адміністративного суду із даним позовом становить три місяці з дня ознайомлення зі спірним наказом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст.20 Дисциплінарного статуту, особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено старшим прямим начальником, який має право накладати дисциплінарні стягнення. Старший прямий начальник у разі надходження заяви про поновлення пропущеного строку подання скарги повинен всебічно та об'єктивно розглянути її і прийняти відповідне рішення не пізніше 10 днів після надходження заяви. Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа рядового або начальницького складу, яка її подала, та начальник, який наклав на неї дисциплінарне стягнення.

Зі змісту наведених вище норм спеціального законодавства, тобто Закону України Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, видно, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено як до старшого прямого начальника, так і до суду. При цьому, визначений статтею 21 цього Закону трьохмісячний місячний строк на оскарження наказу, на думку суду, стосується оскарження дисциплінарного стягнення до прямого начальника, який також має повноваження вирішувати питання про його поновлення.

Цим спеціальним Законом не встановлені строки звернення до суду щодо оскарження дисциплінарного стягнення.

Між тим, у відповідності до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить обєктивний характер, та з обставин незалежних від відповідача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

З апеляційної скарги вбачається, що позивачем визначено обставини, які слугували пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, які є поважними, а саме те, що у період з 09 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року, з 09 березня 2017 року по 20 березня 2017 року, з 31 березня 2017 року по 04 квітня 2017 року та з 17 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року дружина позивача перебувала у лікарні у звязку пологами та потребувала стороннього догляду, у звязку з чим навіть у місячний строк, на який вказує суд першої інстанції, позивач не мав змоги підготувати та направити адміністративний позов.

Судом досліджено «Выписные эпикризы» Дніпропетровської міської багатопрофільної клінічної лікарні №4 за період стаціонарного лікування дружини позивача, з яких не вбачається нагадувань щодо стороннього догляду за хворою ОСОБА_2

До матеріалів справи також не було надано жодного доказу постійного перебування позивача у лікарні разом із дружиною.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесу особисто і (або) через представника.

Тобто позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ч.3 ст. 99 КАС України через представника.

Поряд з цим, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено право на суд, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справах Стаббігс та ін.. проти Великобританії від 22.10.1996 року, Девеер проти Бельгії від 27.02.1980 року).

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Необхідно зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 294, 312, 316, 321 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 19 грудня 2017 року.

В повному обсязі ухвала складена 20 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:Д.В. Чепурнов

Суддя:С.В. Сафронова

Суддя:В.В. Мельник