Постанова № 71182614, 19.12.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 396/1472/17

№ провадження 22-ц/781/2379/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.12.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді: Голованя А.М.,

суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 14.11.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти не повернула, у звязку з чим допустила утворення заборгованості, яка станом на 31.07.2017 року становить 35739,85 грн.

Посилаючись на це, ОСОБА_2 просив стягнути цю суму з відповідача на свою користь.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне, не всебічне та необєктивне дослідження судом матеріалів справи, неналежну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач ОСОБА_3, яка належним чином була повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не зявилася, подала письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.372 ЦПК України)

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, відповідно дост. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшлависновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ПАТ КБ «Приватбанк» не доведено обставину укладення кредитного договору та розмір заборгованості, оскільки долучений до справи кредитний договір не є допустимим доказом.

Але судом не встановлені та не викладені в рішенні всі обставини справи, на основі яких можна зробити висновок про те, чи порушені права позивача і коли саме та в якій мірі, та чи підлягають вони судовому захисту.

З матеріалів справи убачається, що 14.11.2011 року ОСОБА_3 підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та виявила бажання оформити платіжну картку Кредитка «Універсальна». В даній заяві зазначено, що вона разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг. (а.с. 5)

Згідно наданих Банком розрахунків заборгованості за цим договором, відповідач свої зобовязання за кредитним договором не виконувала належним чином, а тому відповідно до розрахунку станом на 31.07.2017 року нарахована банком заборгованість за кредитом складає: 1397,76 грн. - заборгованість за кредитом; 29240,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2923,74 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1678,09 грн. - штраф (процентна складова), а всього 35739,85 грн. (а.с. 4-5)

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

У даній справі між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами і тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

Натомість зазначені Умови та тарифи не містять підпису відповідача. При цьому відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці Умови та тарифи є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України ( чинного на час ухвалення рішення в суді першої інстанції) є обовязковою для всіх судів.

В суді першої інстанції відповідач подала заяву про застосування позовної давності. (а.с.91-93)

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Проте, в порушення ст.212 ЦПК України (чинної на час вирішення справи в суді першої інстанції), суд не встановив строк дії карти.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно інформаційної довідки ПАТ КБ «ПриватБанк»строк дії карти визначено 01/16, тобто кінцевою датою виконання зобов'язання є 31 січня 2016 року. (а.с. 128)

Таким чином, оскільки з 31 січня 2016 року - спливу строку виконання зобовязання за кредитом розпочався перебіг строку позовної давності, до 06 вересня 2017 року - дня звернення банку з позовом до суду трьох років не пройшло, то немає підстав вважати, що загальний строк позовної давності за даної вимогою сплив.

Як вбачається з наданої позивачем виписки за картковим рахунком ОСОБА_3, остання знімала кошти з картки та здійснювала погашення заборгованості за кредитом та відсотками шляхом зарахування готівкових коштів на картку. (а.с. 76 -89)

Факт отримання кредитних коштів (тіла кредиту) також підтверджується підписаною відповідачем ОСОБА_4 заявою, отриманням нею кредитної картки № 5211537412451432, письмовими запереченнями ОСОБА_3 (а.с. 5, 67, 48-50).

Тому підстав для відмови у стягненні заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 1397,76 грн. в суду не було.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного суду України висловленій в постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року.

При цьому колегія суддів погоджується з запереченнями відповідача, що оскільки приєднані до справи Умови і Правила надання банківських послуг та Тарифи не містять її підпису, то немає підстав вважати, що саме вони є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Отже, у звязку з наведеним відсутні підстави для стягнення заборгованості за пенею, комісією та штрафом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.

Разом з тим, що хоча і не можливо встановити розмір процентної ставки за кредитним договором, суд першої інстанції повинен був звернути увагу на положення частини першої статті 1048 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Тому, слід дійти висновку про обовязковість визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України в межах позовної давності з 06.09.2014 року по 31.07.2017 року, яка розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [облікова ставка НБУ (%)] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів] :

Боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаОСОБА_3 початку розрахункуОСОБА_3 закінчення розрахунку1397,76грн.06.09.201431.07.2017

Розрахунок процентів

ОСОБА_3 початкуОСОБА_3 закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Проценти06.09.201412.11.2014681 397.0012.512.532.5313.11.201405.02.2015851 397.00141445.5506.02.201503.03.2015261 397.0019.519.519.4004.03.201527.08.20151771 397.003030203.2328.08.201524.09.2015281 397.00272728.9425.09.201521.04.20162101 397.002222176.3422.04.201626.05.2016351 397.00191925.3827.05.201623.06.2016281 397.00181819.2424.06.201628.07.2016351 397.0016.516.522.0429.07.201615.09.2016491 397.0015.515.528.9916.09.201627.10.2016421 397.00151524.0528.10.201613.04.20171681 397.00141490.0214.04.201725.05.2017421 397.00131320.9026.05.201731.07.2017671 397.0012.512.532.05Всього: 768.67

Відтак заборгованість за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача за вказані періоди складає 768,67 грн.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України викладеної в постанові 6-1412цс16 від 09 вересня 2016 року.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 необхідно стягнути документально підтверджені витрати понесені позивачем по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 3360 грн. (а.с. 37,110)

Керуючись ст.ст. 367, 376, 382, 383, 384, 389 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 1397,76 грн., процентами за користування кредитом в розмірі 768,67 грн. та судовий збір в розмірі 3360 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: