Постанова № 71172508, 20.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/1342/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 грудня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Куштана Б.П., Мацунича М.В.

при секретарі: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Виноградівського районного суду, яке ухвалено 28 вересня 2017 року суддею Бак М.Д. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі Банк) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №б/н від 17.09.2013 року, згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", та "Тарифами ОСОБА_3", які викладені на банківському сайті, складає договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Договір, укладений з відповідачем є договором приєднання, порядок укладення якого передбаченийст. 634 ЦК України. У звязку з неналежним виконання умов договору станом на 31.03.2017 року у відповідача виникла заборгованість назагальну суму 21903,97 грн., що складається з: 290 грн. - заборгованість за кредитом; 16194,73 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом; 3900 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умовта правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1019,24 грн. - штраф (процентна складова). За наведених обставин, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.09.2013 року у розмірі 21903,97 грн. та стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 28 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення Банк подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком не доведено обставин щодо укладення між сторонами кредитного договору, який є договором приєднання .

Однак з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №б/н від 17.09.2013 року шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У заяві ОСОБА_2 вказано, що він ознайомився і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку.

Свою згоду з Умовами та Правилами ОСОБА_2 висловив у своїй заяві, яку власноручно підписав.

Таким чином, суд дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення договору приєднання між сторонами.

При цьому висновок про те, що така заява разом з Умовами та Правилами становить один договір викладено в декількох Постановах ВСУ, зокрема за №6-144цс14 від 24.09.2014 року.

Згідно п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов і правил надання банківських послуг» після отримання ОСОБА_3 від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення щодо можливості видачі кредиту на платіжну карту. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням ОСОБА_3, і Клієнт надає право ОСОБА_3 в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Підписанням цього Договору є прямою та безумовною згодою Клієнта відносно прийняття будь-якого Кредитного ліміту, встановленого ОСОБА_3.

Відповідно до п.1.1.3.2.3 «Умов і правил надання банківських послуг» Банк має право здійснювати зміни ОСОБА_3, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому Банк, за виключенням випадку зміну розміру кредитного ліміту, зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку відповідно до п.1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримає повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові Умови. Право зміни кредитного ліміту Банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням ОСОБА_3 і без попереднього повідомлення Клієнта.

Згідно п. 1.1.7.12 «Умов і правил надання банківських послуг» договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не поінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

ОСОБА_3 нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами ОСОБА_3", які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 "Правилами користування платіжною карткою".

Пунктом 1.1.2.4 «Умов і правил надання банківських послуг» передбачено, що у випадку незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_3, позичальник зобовязаний надати ОСОБА_3 письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед ОСОБА_3 .

Відповідач не подавав до ОСОБА_3 заяви про розірвання цього договору стосовно незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_3, у звязку із чим на підставі умов, строк дії Карти відповідача було продовжено на такий же строк і строк дії кредитного договору також було продовжено.

З наданого ОСОБА_3 розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31.03.2017 року у відповідача виникла заборгованість назагальну суму 21903,97 грн., що складається з: 290 грн. - заборгованість за кредитом; 16194,73 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом; 3900 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умовта правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1019,24 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4).

Правильність вказаного розрахунку відповідачем не оспорюється, а відтак такий розрахунок є належним та допустимим доказом, який підтверджує заборгованість за укладеним договором.

Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги надані позивачем докази на підтвердження укладення кредитного договору, зазначаючи, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою, посилаючись на Закон України "Про засади державної мовної політики", оскільки документи до суду надані саме в тому вигляді, в якому вони були викладені на момент укладення договору, при цьому укладення приватноправових договорів на російській мові жодною нормою українського законодавства не заборонено та не встановлено нікчемність таких договорів.

З врахуванням наведеного заявлений позов є підставний та обґрунтований.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до приписів ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по даній справі нового рішення про задоволення позову з вищенаведених підстав.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При предявленні позову банком сплачено 1600 грн. судового збору, а за подачу апеляційної скарги 1760 грн. Загальний розмір судових витрат понесених позивачем становить 3360 грн. і дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегіясуддів ,

постановила :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»- задовольнити.

Заочне рішення Виноградівського районного суду від 28 вересня 2017 року скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (90361, Закарпатська область, Виноградівський р-н, с.Затисівка, вул. Миру,16, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.09.2013 року у розмірі 21903 (двадцять одна тисяча девятсот три) гривні 97 (девяносто сім) копійок, що складається з: 290 грн. - заборгованість за кредитом; 16194,73 грн. - заборгованість по процентами за користування кредитом; 3900 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1019,24 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 (90361, Закарпатська область, Виноградівський р-н, с.Затисівка, вул. Миру,16, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»судовий збір в розмірі 3360 (три тисячі триста шістдесят) гривень.

Постанованабирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду

Повний текст постанови складено 22 грудня 2017 року.

Суддя-доповідач:

Судді: