Ухвала суду № 71169937, 12.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м. Київ К/800/25560/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року

у справі №814/1938/16

за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївське обласне підприємство автобусних станції» (надалі - ПрАТ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станції»)

до Головного управління ДФС в Миколаївській області (надалі - ГУ ДФС в Миколаївській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ПрАТ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станції» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Миколаївській області №00001321303 від 30.06.2016 року, № 0002741401 від 06.09.2016, № 0002751401 від 06.09.2016 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002751401 від 06.09.2016 року в частині основного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2607007,34 грн. та штрафних санкцій в сумі 1220553,33 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002741401 від 06.09.2016 року в частині основного зобов'язання з податку на прибуток в сумі 479272,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 97579,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Миколаївській області № 0002751401 від 06.09.2016 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4807808,00 грн. та 2403904,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002741401 від 06.09.2016 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток 2196470,00 грн. та 337654,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПрАТ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станції» зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняте у справі рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на звернення позивача до суду з клопотанням від 23.11.2017 року про прискорення розгляду даної справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станції» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, про що складено акт № 37/14-29/14-01/3117820 від 08.06.2016 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

- п.44.2 ст. 44, пп. 1341.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140; п. 198.1, п.п. 198.3-198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні підрядних робіт у ПП «Грін Системз», ТОВ «Укрбуд Компані», ТОВ «ДЕЛАРТІС», ПП «Промстройресурс», ПП «КОМІР ГРУП» з ремонту доріг, будівель, електромонтажних робіт, мийки будівель тощо; послуг охорони у ТОВ «ВЕНТВОРТ»; придбання консалтингових, маркетингових, юридичних послуг у ТОВ «РОТКЕС», ТОВ «АРІАЛ-ТОРГ», ПП «ВЕГА-РЕМСТРОЙ», ТОВ «ТЕХКОМВ», ПП «СЕБЕК ОЙЛ» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС в Миколаївській області на отриману від інших контролюючих органів податкову інформацію щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами та недоліки представлено первинної документації.

- п.51.1. ст.51., п. 176.2. ст. 176. Податкового кодексу України, а саме: податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року надавались до контролюючого органу своєчасно, але не з достовірними відомостями (не включення до податкових розрахунків форми № 1-Д).

На підставі зазначеного акта, та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№00001321303 від 30.06.2016 року, згідно з яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб (0,00грн. за податковим зобов'язанням та 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

№00001351401 від 02.07.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4290743,00 грн. за основним платежем та 406336,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

№00001361401 від 02.07.2016 року, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 5486649,00 грн. за основним платежем та 2743324,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано врахувано долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: щодо ТОВ «Укрбуд Компані», ТОВ «ДЕЛАРТІС», ПП «Промстройресурс», ПП «КОМІР ГРУП», ТОВ «ВЕНТВОРТ» видаткових накладних, податкових накладних, актів прийому виконаних будівельних, електромонтажних робіт та послуг, кошторисів, графіків планово-ремонтних робіт, плани ямкових ремонтів асфальтного покриття тощо; щодо ТОВ «РОТКЕС», ТОВ «АРІАЛ-ТОРГ», ПП «ВЕГА-РЕМСТРОЙ», ТОВ «ТЕХКОМВ», ПП «СЕБЕК ОЙЛ» податкові накладні, акти надання послуг, акти прийому передачі послуг, акти про порушення Порядку і умов організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, висновки щодо операційного бюджету господарської діяльності, висновки про маркетингове дослідження ринку пасажирських перевезень тощо.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПрАТ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станції» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Також з'ясовано, що діяльність пов'язана із перевезеннями пасажирів. У зв'язку з цим потребує постійного супроводу господарської діяльності при перевірках контролюючими органами, консультуванням податкового, земельного, господарського та іншого законодавства; моніторинг нормативної бази; підготовки листів, претензій, договорів, захисту інтересів в суді; підготовка позовних заяв та заперечень проти позовних заяв; складання Актів про накладання штрафів за порушення умов договорів із перевізниками (копії Актів наявні в матеріалах справи) ведення переговорів при укладенні правочинів. По організаційно-правовій формі підприємство є приватним акціонерним товариством, що потребує за собою супроводу по цінним паперам та фондовому ринку, підготовки та проведення загальних зборів, розробки протоколів, положень товариства, статуту, виготовлення форми бюлетенів, розміщення на стрічці новим, опублікування у відомостях цінних паперів, складання письмового повідомлення для акціонерів та його розсилка, замовлення переліку осіб яким надсилається таке повідомлення, замовлення переліку осіб, які мають право брати участь у загальних зборах акціонерів; підготовки проектів звітів генерального директора, наглядової ради та ревізора; формування та подання особливої інформації; розробки контрактів для членів наглядової ради та ревізора.

Крім того, згідно висновку судового експерту експертного дослідження з питань дотримання вимог податкового законодавства №109, висновки акту документальної перевірки №37/14-29/14-01/3117820 від 08.06.2016 року щодо заниження податку на прибуток ПрАТ «Миколаївським обласним підприємством автобусних етапній» в сумі 2430470 грн. та щодо заниження податку на додану вартість в сумі 5067808 грн. за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, в тому числі по періодам документально та нормативно не підтверджується.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальник були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

При цьому, судом апеляційної інстанції правильно не взято до уваги посилання органу державної фіскальної служби на наявну в нього податкову інформацію стосовно контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДФС в Миколаївській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Доводи відповідача на обґрунтування фіктивного характеру проведених операцій щодо відсутності в контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів також не можна визнати об'єктивними, оскільки така відсутність не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати в контрагента на праві оренди або лізингу.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.О. Бухтіярова

____ Ю.І. Цвіркун